61.Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.

За С. Л. Рубінштейну, всякий розумовий процес є актом, спрямованим на вирішення певної задачі, постановка якої включає в себе мету й умови. Мислення починається з проблемної ситуації, потреби зрозуміти. При цьому рішення задачі є природним завершенням розумового процесу, а припинення його при недостигнутой цілі буде сприйнято суб'єктом як зрив або невдача. З динамікою розумового процесу пов'язане емоційне самопочуття суб'єкта, напружене на початку і задоволене в кінці.

Початковою фазою розумового процесу є проблемної ситуації. Сама постановка проблеми є актом мислення, часто це вимагає великої мисленнєвої роботи.

Перша ознака мислячої людини - вміння побачити проблему там, де вона є. Виникнення питань (що характерно у дітей) є ознака роботи думки. Людина бачить тим більше проблем, чим більше коло його знань. Таким чином, мислення передбачає наявність якихось початкових знань.

Від усвідомлення проблеми думка переходить до її дозволу. Рішення задачі здійснюється різними способами. Є особливі завдання (задачі наочно-дієвого і сенсомоторного інтелекту), для вирішення яких достатньо лише по-новому співвіднести вихідні дані і переосмислити ситуацію.

У більшості випадків для вирішення завдань необхідна деяка база теоретичних узагальнених знань. Рішення завдання передбачає залучення вже наявних знань як засобів і методів рішення.

Застосування правила включає дві розумові операції:

• визначити, яке саме правило залучити для рішення;

• застосування загального правила до приватних умовами завдання.

Автоматизовані схеми дії можна вважати навичками мислення. Важливо відзначити, що роль розумових навичок велика саме в тих областях, де є дуже узагальнена система знань, наприклад при вирішенні математичних завдань.

62. Форми мислення.

Результати процесу мислення (думки) існують у формі суджень, мі­ркувань, умовиводів і понять.

СУДЖЕННЯ - це форма мисленнєвого відображення, яка полягає в запереченні або утвердженні будь-якого факту, зв'язку чи відношення між предметами та явищами.

Кожне судження включає суб'єкт і предикат.

Суб'єктом є предмет судження, про який йдеться і який відобража­ється в нашій свідомості.

Предикат - це відображення тих відносин, ознак, властивостей, які ми стверджуємо. Наприклад: "Усі солдати ворожої сторони - мої вороги", де "всі солдати ворожої сторони" - це суб'єкт, а "мої вороги" - предикат.

Судження є істинними і хибними.

Судження бувають одиничними ("Пан Кравченко - мій началь­ник"), частковими ("Деякі начальники виявляють нетактовність"), загальними ("Усі чиновники - бюрократи"). Це прості судження.

Судження, що складаються з кількох простих суджень, називають , складними (наприклад: "Сьогодні мій день народження, мама готує свят­ковий стіл, запрошено гостей - отже, я буду з друзями веселитися").

Залежно від того, стверджуємо ми чи заперечуємо наявність певних ознак і відношень в об'єктах, судження бувають ствердними або запереч­ними

МІРКУВАННЯ — це низка пов'язаних суджень, скерованих на те, щоб з'ясувати Істинність якоїсь думки, довести її або заперечити. Прикладом міркування є доведення теореми. У міркуванні ми з одних суджень виводимо нові шляхом умовиводів.

Умовиводом називають таку форму мислення, в якій ми з одного або кількох суджень виводимо нове. В умовиводах через уже наявні в нас знання ми здобуваємо нові.

Умовиводи бувають індуктивні, дедуктивні і за аналогією.

Індуктивний умовивід - це судження, в якому на підставі окре­мих фактів, посилань, конкретного, часткового роблять узагальнення. На­приклад: "Срібло, залізо, мідь - метали; срібло, залізо, мідь при нагрі­ванні розширюються: отже, метали при нагріванні розширюються ".

Дедуктивний умовивід - це судження, в якому на підставі зага­льних висновків і положень здобувають знання про часткове, конкретне. Наприклад: "Усі метали при нагріванні розширюються; срібло - метал: отже, срібло при нагріванні розширюється".

Умовивід за аналогією ґрунтується на подібності окремих істот­них ознак об'єктів, і на цій підставі роблять висновок про можливу схо­жість цих об'єктів за іншими ознаками.

Умовиводи широко використовують у науковій та практичній діяльності, зокрема в навчально-виховній роботі з дітьми.

Дані, отримані в процесі мислення, фіксуються в поняттях.

ПОНЯТТЯ - це форма мислення, за допомогою якої пізнається сутність предметів та явищ дійсності в їх істотних зв'язках І відношеннях, узагальнюються їх істотні ознаки.

Поняття, що мають ширший обсяг, мають назву категорії. Напри­клад, "рух", "кількість", "якість", "простір", "час".