- •Психіка. Психічний процес. Психічна властивість. Психічний стан.
- •4. Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика.
- •5. Організаційні методи. Методи обробки даних. Інтерпретаційні методи психології.
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •12. Відображення як властивість матерії.
- •13. Форми допсихічного відображення.
- •14. Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •15. Історичні підходи розуміння природи психіки (матеріалістичний, ідеалістичний).
- •16. Еволюція психіки. Концепція Леонтьєва - Фабрі. Стадії розвитку психіки.
- •1. Стадія елементарної сенсорної психіки.
- •II. Стадія перцептивної психіки.
- •Елементарна сенсорна психіка. Перцептивна психіка. Стадія інтелекту, або ручного мислення.
- •Відмінність психіки тварин від психіки людини.
- •Поняття про інтегративну діяльність головного мозку.
- •Психофізична проблема: способи розв’язання.
- •Поняття про вроджені й набуті форми поведінки.
- •Реакція. Три елементи реакції (сенсорний, центральний і моторний).
- •Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •Образ "я" - центральний компонент самосвідомості, його вияви
- •Основні психологічні характеристики свідомості. Функції свідомості
- •Умови виникнення свідомості. Особливості свідомості як вищої форми психічного відображення.
- •Уявлення як вторинний образ.
- •27 Класифікація відчуттів: систематичний і генетичний підходи.
- •28 Загальні якості слухових відчуттів.
- •29 Слухове просторове сприймання.
- •30 Сприймання мовлення. Центр Брока. Центр Верніке. Афазії.
- •31 Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.
- •32 Тактильна чутливість. Адаптація до дотику. Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору й дотику.
- •34 Загальні властивості нюхових відчуттів. Адаптація. Самоадаптація й перехресна адаптація.
- •38. Сприймання простору: монокулярний і бінокулярний зір.
- •39. Сприймання часу: основні гіпотези.
- •40. Класифікація процесів і станів уваги.
- •41.Функції уваги.
- •42. Характеристика об'єктів, що привертають і відволікають увагу.
- •43. Специфіка джерел довільної уваги.
- •44.Фактори,що впливають на інтенсивність уваги
- •45. Вплив уваги на психічну діяльність
- •55. Різновиди пам'яті. Форми пам'яті. Короткочасна пам'ять. Довгострокова пам'ять. Основні характеристики. Ейдетична пам'ять. Сутність ейдетичного феномену.
- •56.Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів целепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
- •57. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •59.Мислення як родова здатність людини
- •60. Види мислення
- •61.Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
- •62. Форми мислення.
- •63. Формування понять. Поняття як основний елемент думки.
- •64. Судження. Умовивід.
- •Функції мови
- •Операції мислення.
- •81. Роль уяви в людській діяльності, її функції.
- •84. Етапи творчої уяви (виникнення творчої ідеї, “виношування” задуму; реалізація задуму).
- •85. Форми уяви (мрія; фантазія; марення, сновидіння; галюцинації). Реалістична уява й фантастична уява.
- •86. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •87. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •88. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •89. Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв'язок емоцій з іншими системами (гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •90. Характеристики емоційного реагування
- •91. Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення
- •92. Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтелектуальні почуття. Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •93. Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна лабільність й імпульсивність.
- •Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •Функції емоцій.
- •Закон Йеркса-Додсона
- •Характеристика емоцій.
- •99. Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •101. Воля як самоврядування
- •103. Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.Тут переклад з російської,так що може бути трохи неправильним
- •104. Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •106. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.
- •108. Класифікації вольових якостей (в. І. Селиванов, р. Ассаджіолі, в. В. Нікандров)
31 Вібраційні відчуття. Механізм вібраційних відчуттів.
Вібраційна і слухова чутливість мають загальну природу відображення фізичних явищ. Вібраційні відчуття відображають коливання пружного середовища. Цей вид відчуттів називають "контактним слухом". Спеціально вібраційних рецепторів людина не має, а відображати вібрацію зовнішнього і внутрішнього середовища можуть усі тканини організму.У житті людини вібраційна чутливість підкорена слуховій та зоровій. Пізнавальне значення вібраційної чутливості зростає у тих видах діяльності, де вібрація є сигналом несправності в роботі якоїсь машини. Для глухих і сліпоглухих вібраційна чутливість компенсує втрату зору та слуху. Так, сліпоглухоніма Ольга Скороходова слухала музику, поклавши руку на рояль, або по кроках чула, хто зайшов до кімнати. Організм здорової людини короткочасна вібрація може тонізувати, і навпаки - тривала й інтенсивна вібрація втомлює людину і здатна викликати больові явища.
32 Тактильна чутливість. Адаптація до дотику. Сенсибілізація пасивного дотику. Взаємодія зору й дотику.
Тактильна чутливість - це те, що відчуває людина при дотику до будь-якого об'єкту. Патології нервової системи призводять до розвитку розлади тактильної чутливості. Багато пацієнтів не звертають уваги на дане порушення, що загрожує розсіюванням уваги і необережним ставленням до себе
33 Кінестетичні відчуття, їх основні властивості й форми.
Чутливість рецепторів неоднакова по всій поверхні язика. Так, найбільша чутливість до солодкого – на кінчику язика, до гіркого – на корінні, до кислого – на краях, до солоного – на кінчику і краях. Дотик виникає при роздратуванні рецепторів шкіри, слизистих оболонок. Як подразники виступають дотики, тиск, тепло або холод, інші дії. Користуючись дотиком, ми можемо визначати такі фізичні властивості предметів, як форма, твердість – м'якість, гладкість – шорсткість, тепло – холод і похідні від них. Больові відчуття можна розглядати як одну з форм дотику. Кінестезичними відчуттями називають відчуття рухів і положення окремих частин власного тіла.Кінестезичні відчуття виникають через скорочення і розслаблення м'язів, розтягування зв'язок, тертя суглобів. Периферична частина є низкою вільних нервових закінчень, кінцевих утворень, розміщених в суглобово-м'язовому апараті. В результаті цих відчуттів складається знання про силу, швидкість, траєкторію рухів частин тіла.Велика кількість рухових рецепторів розташована в пальцях рук, язику, губах, оскільки цими органами необхідно здійснювати точні і тонкі робочі і мовні рухи. Кінестезичні відчуття, які йдуть від мовного апарату, І.П. Павлов називав "базальними компонентами мови", тобто вважав, що вони лежать в основі діяльності другої сигнальної системи. Рука, яку І.М. Сеченов називав "щупалом", є надзвичайно важливим органом пізнання предметного світу. За допомогою руки людина, особливо на перших порах її індивідуального розвитку, знайомиться з багатьма особливостями навколишніх предметів і явищ. Долонна поверхня руки, як зазначав І.М. Сеченов, дає нам відомості про форму предметів, нагадуючи в цьому відношенні сітківку ока. Рукою ми пізнаємо об'єм предметів, їхню вагу, товщину, силу механічного впливу, їхній рух, певну віддаленість, розміщення тощо. Рука корегує діяльність інших органів чуття, наприклад, зору, а в сліпих замінює його.
Великої досконалості досягає дотик, що здійснюється двома руками (бімануальний дотик). Він має асиметричний характер, функції правої та лівої руки не збігаються, а різняться в залежності від характеру об'єкта, цільової спрямованості сенсорної дії.
Зрозуміло, що розвиток кінестезичних відчуттів є одним із важливих завдань навчання. Уроки малювання, креслення, фізкультури, праці, читання повинні плануватись з урахуванням можливостей і перспектив розвитку рухового аналізатора. Не менше значення для оводоління рухами має їхній естетичний бік. Для його виховання необхідно танцювати, займатися художньою гімнастикою, фехтуванням і іншими видами спорту, що розвивають красу, легкість рухів.Особливе значення мають мовні кінестезії. Завдання педагога - виправляти помилки кінестезії при вимові слів. Формування правильного моторного образу слова підвищує мовну культуру, покращує грамотність писемної мови. Навчання іноземної мови вимагає вироблення таких мовних кінестезій, які не характерні для рідної мови. Тому педагогу необхідно стежити за правильною вимовою фонем, формуванням звуків мови, відповідно до вимог мови, яку вивчають.Кінестетичні відчуття відображають рухи та стани окремих частин тіла - рук, ніг, голови, корпусу. Рецепторами цих відчуттів є спеціальні органи, розташовані у м´язах і сухожиллях. Тиск на ці органи під час рухів викликає відчуття положення органів тіла. Кінестетичні відчуття, даючи знання про силу, швидкість, міру рухів, сприяють регуляції низки дій, координації рухів.
