17. Поняття про вроджені й набуті форми поведінки.

Поведі́нка — родовий термін, який охоплює різні реакції живого організму чи групи організмів.

Вроджені пряви поведінки:

Інстинкт — в широкому сенсі спадково закріплений компонент поведінкового акта. У науках про поведінку тварин під інстинктом розуміється вид-специфічна сукупність вроджених складних реакцій організму, що виникають, як правило, майже в незмінній формі у відповідь на зовнішні або внутрішні подразнення. Інстинкти – це складна вроджена форма поведінки, що виникає у відповідь на певні зміни навколишнього середовища та має велике значення для виживання організму. Вони являють собою видові стереотипи поведінки, які виникають на базі безумовних рефлексів. У ролі подразників, що запускають стереотипні поведінкові реакції, виступають стимули, які стосуються харчування, захисту, розмноження та інших потреб організму. Інстинкти специфічні для кожного виду й відрізняються від простих безумовних рефлексів рівнем складності. Це ціла низка послідовно пов’язаних один з одним рефлекторних актів. В інстинктивній поведінці виділяють підготовчу або пошукову фазу, яка є досить варіативною та завершальну, яка більш постійна. Інстинкт є вродженою й суворо координованою формою поведінки, що здійснюється під впливом біологічних потреб. Він відтворює корисний дослід попередніх поколінь певного виду. Різноманітність у природі форм інстинктивної поведінки пов’язані з різноманітністю середовищ і повторюваними явищами природи: зміна пір року, дня і ночі… Інстинктивна поведінка не відбувається сама по собі. Має виникнути відповідний біологічний потяг – мотивація. Коли тварина голодна, вона починає активно шукати їжу. Це пошукова, тобто підготовча фаза. Вона триває доки не буде знайдений пусковий подразник – зовнішній сигнал, можливо запах їжі. Він викликає певну послідовність рухових реакцій – це підкладання до їжі, напад, хапання, поїдання. Це вже завершальна фаза інстинктивного поведінкового акту. Модифікації інстинктивної поведінки в основному пов’язані з пошуковою фазою. У ній відбувається орієнтувально-дослідницька діяльність, заснована не тільки на вродження, але й набутих у процесі життя компонентах поведінки.

Безумовний рефлекс — відносно постійна стереотипна вроджена реакція організму на вплив зовнішнього і внутрішнього середовища, що здійснюється при посередництві центральної нервової системи і не вимагає спеціальних умов для свого виникнення. Термін був запропонований І. П. Павловим. стандартизовані, однотипні у всіх особин одного виду відповіді організма на певні подразники, специфічні для даного виду діяльності. Безумовні рефлекси можуть бути: • простими, наприклад колінний рефлекс; • складними, наприклад рефлекси, що забезпечуються стовбуровими структурами (жування, чхання, тощо); • надскладними, до яких відносять інстинкти.

Набуті прояви поведінки:

Звикання — найпростіша форма навчання, яка полягає в ослабленні реакції на стимул при багаторазовому пред’явленні.

Умовний рефлекс. Класичний павловській рефлекс полягає у формуванні при багаторазовому пред’явленні біологічно нейтрального стимулу з біологічно значимим стимулом, так що обидва стимули частково перекриваються в часі, реакції на нейтральний стимул. У рамках рефлекторної теорії ВНД умовний рефлекс розглядався як основна одиниця індивідуального досвіду.