1. Психіка. Психічний процес. Психічна властивість. Психічний стан.

ЛЮДСЬКА ПСИХІКА - це багаторівневе й багатосистемне, але цілісне й самостійне суще утворення, яке одночасно існує в індивіді й поза ним, поєднує різне психічне минулого, тепе­рішнього і майбутнього та відображає зовнішній світ, минулий розвиток людства, етносу й нації; утримує й відтворює внут­рішній світ суб'єкта психіки; гармонізує та упорядковує смисли його життєдіяльності; роз об'єктивує внутрішнє психічне у зовнішнє й об'єктивує зовнішнє психічне у внутрішнє.

Усі психічні явища діляться на три групи:1) психічні процеси;2) психічні стани;3) психічні властивості

Психічні процеси – це суб’єктивне відображення об’єктивної дійсності:

Пізнавальні (відчуття, сприйняття, пам’ять, мова, мислення, увага, уява);Емоційні (емоції, почуття);Вольові (воля, вольові дії).

Психічні процеси забезпечують формуванню знань і первинну регуляцію поведінки і діяльності людини. У складній психічній діяльності різні процеси складають єдиний потік свідомості, що забезпечує адекватне віддзеркалення дійсності і здійснення різних видів діяльності. Психічні процеси протікають з різною швидкістю та інтенсивністю залежно від особливості зовнішньої діяльності і станів особистості.Психічні стани – це поняття, що використовується для умовного виділення в психіці людини індивіда відносно етичного моменту (цілісні характеристики психічної діяльності за певний період часу). Вони характеризуються цілісністю (характеризують у певний проміжокчасу всю психічну діяльність загалом), рухливістю (наявність стадій протікання: початок, певна динаміка і кінець) і відносною стійкістю (їх динаміка меншвиражена, ніж у психічних процесів), взаємозв’язком з психічними процесами і властивостями особистості, індивідуальною своєрідністю і таповістю, крайнімрізноманіттям, полярністю.

Психічні стани можуть класифікуватись наступним чином:

1. залежно від ролі особистості і ситуації у винекненні психічних станів- ососбисті і ситуативні;

2. залежно від домінуючих компонентів – інтелектуальні, вольові, емоційні;

3. залежно від міри глибини – стани (більш або менш) глибокі або поверхневі;

4. залежно від часу протікання – короткочасні, затяжні, тривалі;

5. залежно від впливу на особистість – позитивні, негативні; стенічні (підвищують життєдіяльність) і астенічні;

6. залежно від міри усвідомлення – стани більш або менш усвідомленні;

7. залежно від причин, що їх викликають;

8. залежно від міри адекватності об’єктивності обстановки, що викликала їх.

Психічні властивості – сталі психічні утворення людини, що утворюються в процесі життєдіяльності, виховання, самовиховання.До психічних властивостей особистості відносяться:1) темперамент; 2) здатності; 3) характер.

Тісний взаємозв’язок і зваємозалежність психічних процесів, станів і властивостей людини обумовлюють єдність усіх її якостей.Найбільш вивченими на сьогодні є:      1)загальні психічні стани: наприклад, увага, що виявляється на рівні активної зосередженості або неуважності;2)емоційні стани або настрої.Психічні властивості – стійкі утворення, що забезпечують певний якісно-кількісний рівень діяльності і поведінки, типовий для даної людини. П. властивості ( життєва позиція особистості, темперамент, здібності, характер).

2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових. Це народна психологія, життєва, або по­бутова, психологія, релігійна психологія, парапсихологія та на­укова психологія. Кожна людина зазнає того чи іншого впливу народної психології. Народні казки, міфи, прислів'я, приказки, ху­дожні твори містять описи психічних явищ, характерів тощо. В умовах науково-технічного поступу для адаптації до сучасного виробництва треба спиратися на наукові пси­хологічні знання. Водночас при реформуванні суспільства доцільно враховувати особливості народної психології, на­ціонального менталітету, загальнолюдські цінності. У життєвій психології втілюються надбання народної, релігійної, наукової психології, реалізується організуюча функція психологічних знань. Життєва психологія людини дедалі більше стає об'єктом уваги практичної психології. Релігійна психологія людини характеризується спрямо­ваністю до Божества і базується на вірі у певні постулати духовного життя. Релігійна психологія значною мірою впли­вала на формування духовних цінностей протягом усієї іс­торії людської цивілізації. Останнім часом набуває поширення парапсихологія — сукупність нетрадиційних поглядів на незвичайні явища та «таємниці» психіки, зокрема такі, як екстрасенсорне сприй­мання, телекінез, левітація, полтергейст, пірогенія, ясноба-чення, проскопія, ретроскопія, дистанційна дія тощо.

Відмінності:1. Життєві психологічні конкретні знання про особистість, а наукова психологія, за рахунок використання  науково визначених знань, прагне до узагальнень, завдяки чому вона відкриває загальні тенденції і закономірності психічних явищ.

2. Життєві психологічні знання носять інтуїтивний та ситуативний характер, а наукові психологічні знання раціональні і цілком усвідомлені.

3. Конкретний та інтуїтивний характер життєвих психологічних знань різко обмежує можливість їх передачі. В науковій психології знання відображаються в узагальненому письмовому вигляді (поняттях і законах), що дозволяє їх надовго зберігати, поповнювати, передавати всім  бажаючим та  майбутнім поколінням.

4. В життєвій психології знання одержуються за допомогою спостереження та міркування. В науковій  до цього додаються цілеспрямовані наукові теоретичні експериментальні методи дослідження .

5. Життєва психологія обмежується досвідом однієї або декількох людей. Наукова психологія, практично, безмежна в своєму світовому досвіді.

3. Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології Сучасна психологія знаходиться в ряду наук, займаючи проміжне положення між філософськими науками, з одного боку, природними - з іншого, соціальними - з третього. Пояснюється це тим, що в центрі її уваги завжди залишається людина, вивченням якого займаються і названі вище науки, але в інших аспектах. Відомо, що філософія і її складова частина - теорія пізнання (гносеологія) вирішує питання про ставлення психіки до навколишнього світу і трактує психіку як відображення світу, підкреслюючи, що матерія первинна, а свідомість вторинна. Психологія ж з'ясовує ту роль, яку відіграє психіка в діяльності людини та її розвитку Відповідно до класифікації наук академіка А. Кедрова психологія займає центральне місце не тільки як продукт всіх інших наук, але і як можливе джерело пояснення їх формування та розвитку. Психологія інтегрує всі дані цих наук і в свою чергу впливає на них, стаючи загальною моделлю людинознавства. Психологію слід розглядати як наукове дослідження поведінки і розумової діяльності людини, а також практичне застосування набутих знань. Традиційно розділи психології поділяють на 2 великі групи: фундаментальні і прикладні.

До фундаментальної відноситься: Загальну, вікову, педагогічну, клінічна, диференціальна, експериментальна, соціальну, трудова…

До прикладної відноситься: дитячу,  генетичну, інженерну, військову, медичну, юридичну, спортивну, зоопсихологію, психологію праці, мистецтва, реклами, патопсихологію. У зв’язку з космічними польотами виникла спеціальна галузь психології – космічна.

Кожна із зазначених галузей психологічних знань має певні предмети і методи вивчення своєрідності психічної діяльності залежно від умов праці в тій чи іншій сфері людського життя та діяльності і їхніх вимог до морально-психологічних якостей особистості. Проте всі галузі психологічних знань потребують знань загальної психології, яка вивчає методологічні питання психології, природу психологічних явищ, закономірностей розвитку та перебігу пізнавальних психологічних процесів, індивідуальні особливості психіки людини, її почуття та волю, темперамент, характер та здібності.У добу науково-технічного та соціального прогресу особливу увагу психологів привертають проблеми психології праці та соціальної психології.