- •5. Самоіндукція. Індуктивність. Енергія магнітного поля…
- •8. Гравітаційні сили. …
- •13. Основи мкт …
- •14. Властивості газів …
- •15. Властивості поверхні рідини. …
- •16. Внутрішня енергія. …
- •17. Електричне поле. …
- •18. Електрична ємність провідника. …
- •19. Постійний електричний струм. …
- •20. Магнітне поле постійного електричного струму і постійного магніта. …
- •21. Означення та загальні властивості магнітного потоку. …
- •22. Механізм виникнення коливань в контурі. …
- •23. Поперечні та поздовжні хвилі. …
- •24. Прямолінійне поширення світла. …
- •25. Поняття про когерентність. …
- •26. Закони фотоефекту. …
- •27. Планетарна модель атома. …
14. Властивості газів …
Процес переходу рідини в газоподібний стан - пароутворенням.
Пароутворення з вільної поверхні рідини називають випаровуванням. Процес переходу молекул пари в рідину називають конденсацією.
Пару, що знаходиться в тепловій динамічній рівновазі зі своєю рідиною, називають насиченою.
Описати стан ненасиченої пари можна використовуючи закони ідеального газу, а стан насиченої пари - за рівнянням Клапейрона-Менделеєва за низьких температур і малих концентрацій:
де p0 і ρ0 - відповідно тиск і густина насиченої пари.
У міру збільшення температури рідини інтенсивність пароутворення збільшується. Випаровування відбувається за будь-якої температури. Особливим видом пароутворення є процес кипіння.
Кипіння - процес утворення пари не тільки на поверхні рідини, а і в її об'ємі.
З підвищенням температури рідини зростає тиск насиченої пари і одночасно зростає її густина ρ0, а густина рідини зменшується ρp. За деякої температури, яку називають критичною, ρ0=ρp.
Критична температура - це температура, за якої зникає відмінність у фізичних властивостях рідини й її насиченої пари. Цей стан називають критичним станом речовини. В Україні вперше дослідив цей стан професор Київського університету М. П. Авенаріус за методом зникнення меніска.
Кожна речовина має свою критичну температуру.
Особливе значення критичної температури полягає в тому, що якщо температури вищі за критичну, газ не можна перетворити в рідину ні за яких значень тиску.
З поверхні водойм, вологого ґрунту, листків рослин, легенів і шкіри тварин та людини в атмосферу Землі випаровується величезна кількість водяної пари, тому атмосферне повітря завжди вологе. Вміст водяної пари в повітрі, тобто його вологість, можна охарактеризувати декількома величинами.
Тиск, який чинила б водяна пара, коли б не було інших газів, називають парціальним тиском водяної пари.
Відносна вологість - це відношення парціального тиску водяної пари p, що міститься в повітрі за певної температури, до тиску pн насиченої пари (за такої самої температури), виражена у відсотках:
Абсолютна вологість - це кількість водяної пари в повітрі, виражена для зручності в грамах на кубічний метр (г/м3), або це густина ненасиченої пари.
Вологість повітря вимірюють спеціальними приладами - психрометром, гігрометром та ін. Психрометр складається з двох термометрів: резервуар одного з них, який показує температуру повітря, залишається сухим, резервуар другого оточений шматком тканини, опущеної у воду. Вода випаровується і завдяки цьому термометр охолоджується. За різницею температур термометрів і спеціальною таблицею можна визначити вологість повітря.
За деякої температури ненасичена пара перетворюється в насичену. Цю температуру називають точкою роси. Визначити точку роси можна за допомогою конденсаційного гігрометра - пристрою, що має дзеркальну поверхню. Цю поверхню охолоджують під час випаровування леткої рідини типу ефіру і приводять до конденсації пари в шарах повітря, що прилягають до дзеркальної поверхні.
Вимірюють вологість також за допомогою волосяного гігрометра, дія якого ґрунтується на властивості волосини людини змінювати свою довжину у вологому повітрі. Унаслідок збільшення вологості довжина волосини зростає, а зі зменшенням вологості волосина коротшає.
