33. Учення про дружбу

являє собою перший досвід постановки та вирішення проблеми спілкування. Аристотель аналізує кількісний та якісний параметри, класифікує види дружби (заради насолоди, заради користі, заради чесноти). Отже, етика Аристотеля має два значення: по-перше, це наука про етичні чесноти, скоєному стані душі і поведінці як істотному змісті людської евдемоніі; по-друге, це політична наука (наука про поліс), яка розглядає мета людської діяльності, умови існування, господарювання та устрою держави.

34. Етика Епікуреїзму

.Епікуреїзм розглядає етику як «ліки для душі», що допомагає позбутися від страждань і знайти внутрішню рівновагу.Його трактують як вчення, орієнтоване на задоволення, насолоду.Головна етична ідея епікуреїзму - обгрунтування свободи як незалежності від зовнішнього. У вирішенні проблеми вищого блага і сенсу життя епікуреїзм орієнтований на евдемонізм. Категорія щастя розуміється з одного боку: щастя - свобода від тілесних страждань і душевних тривог, мета людини - позбутися страждань, а з іншого, під щастям розуміється правильне ставлення до задоволень (уникати неприродних задоволень, знати міру) . Отже, в концепції епікурейців щастя і задоволення - не одне і те ж.Справжнє щастя людини Епікур пов'язує з атараксією (безтурботність душі; незворушний, спокійний стан духу). Епікур виходить з того, що чуттєві задоволення і страждання показують, до чого треба прагнути, а чого уникати.Насолоди, Епікур ділить на природні і необхідні; природні, але не необхідні; неприродні і не необхідні.Для доброчесного життя достатньо перших задоволень - не бути голодним, не мерзнути і т. д. Ці задоволення дають людині все необхідне. Прагнення ж до інших більш високим задоволень змушує людину страждати, гніватися. Індиферентність позбавляє людину від трьох страхів, що викликають страждання. Від страху перед богами, страху перед необхідністю, страху смерті. Звідси випливає наступне умова щастя - правильне ставлення до життя і смерті, що звільняє людину від страждань і сприяє внутрішньої незалежності від світу.Етика Епікура індивідуалістична, хоча він не заперечує такого міжособистісного блага, як дружба - ще одна умова щастя.

35. Епікур та Епікурейство.

Епікур філософ матеріаліст.який відродив вчення атомізму Демокріта,філософію розглядав як засіб досягнення людиною щасливого життя.Поділяв її на:каноніку,фізику й етику дві перші з яких підпорядковувалися першій.У Епікура гедонізм поєднувався з елементами евдемонізму.Етика в Епікура виступає як наука про поведінку людейз-поміж собі подібних,мета етики-навчити людей бути щасливими.Як і вся філософія,його етика має чуттєвий характер,де масштабом для судження про благо,до якого прагне людина,є наше відчуття.Основою задоволення як кінцевої мети людини постає свобода від тілесних страждань і душевних тривог.Розрізняв пасивне(атараксія)та активне задоволення(радість) Створив свою школу,і у 306 році прибув до Афін де і створив свій знаменитий сад Епікура,що був замкненим співтовариством однодумців.