
- •2. Особливості функціонування моралі
- •3. Етика в системі гуманітарних дисциплін. Історія етичних учень.
- •4. Методологічні орієнтири в історико-етичному дослідженні.
- •6. Природа моралі: основні підходи до вирішення проблеми
- •7. Структура моральної свідомості
- •8. Добро – провідна ідея моральної свідомості
- •9. Моральне зло, його походження і сутність
- •9. Совість – центральний чинник моральної самосвідомості людини
- •10. Моральна свідомість
- •11. Категорії етики
- •12.Принципи етики.
- •13. Честь і гідність людини.
- •14. Щастя як категорія моральної свідомості
- •15. Етично-філософські системи стародавньої Індії. Ведичний період.
- •16. Морально-етичні принципи буддизму.
- •17. Етичне вчення джайнізму.
- •18. Моральна метафізика конфуціанства.
- •19. Даосизм - етика природо відповідного не діяння.
- •20. Моїзм - етика всезагальної любові
- •21. Легізм – етика тотальної влади
- •22. Етика в ранній античний період – загальна характеристика
- •23. Етика Демокріта
- •24. Етичний релятивізм софістів
- •25. Етичний абсолютизм Сократа
- •26. Гедоністична етика школи кіренаїків
- •27. Етика аскетизму школи Кініків
- •28. Класична антична естетика: загальна характеристика
- •29. Етична концепція Платона
- •30. Індивідуалістична етика Платона.
- •31. Соціальна етика Платона
- •32. Етика Арістотеля, вчення Арістотеля про щастя.
- •33. Учення про дружбу
- •34. Етика Епікуреїзму
- •35. Епікур та Епікурейство.
- •36. Теорія щастя Епікура.
- •37. Етика стоїцизму.
- •38. Образ стоїстичного мудреця.
- •39. Основи християнської моралі.
- •40. Етична доктрина Августина Блаженного.
- •41. Моральна філософія Фоми Аквінського
- •42. Етика погляди доби Відродження. Гуманізм.
- •43. Особливості етики Нового часу
- •44. Натуралістична етика Тома Гоббса
- •45.Етичний релятивізм б.Спінози
- •46. Етичні ідеї Європейського Просвітництва
- •47. Проблема загальний підстав моралі д.Юма
- •48. Діячі французького просвітницького руху про мораль (п. Гольбах, ш. Монтеск’є, Вольтер).
- •49. Вчення про чуттєву природу людини ж.-ж. Руссо
- •50. Мораль як вияв духовності людської природи (за Ляйбніцом)
- •51. Кант про свободу
- •52. Етичний абсолютизм Канта
- •53. Етична система і.Канта
- •54. Етична концепція г. Гегеля
- •55. Етика альтруїзму л. Фоєрбаха
- •57. Еволюціоністська етика г. Спенсера
- •58. Етика позитивізму
- •59. Етика утилітаризму.
- •60. Етика прагматизму
- •61. Песимістична концепція Шопенгауера.
- •62. Вчення про світову волю а.Шопенгауера.
- •63. Критика моралі Ніцше.
- •64. Ніцше як історик моралі.
- •65. А.Бергсон про два джерела моралі.
- •66. Етичні ідеї психоаналізу
- •67. Неофройдизм: к.Юнг та е.Фромм
- •69. Етичні пошуки в екзистенціалізмі
- •70. Засновник екзистенціалізму с.Кіркегор : основні ідеї
- •72. Вчення про абсурд а.Камю.
- •73. Проблема морального вибору і свободи особистості.
- •74. Страх смерті та сенс життя
- •75. Честь і гідність
- •76. Моральний конфлікт й оптимальні шляхи його розв'язання.
- •77. Моральна відповідальність: сутність і специфіка.
- •78. Моральна регуляція. Золоте правило моралі
- •79. Моральний вчинок. Вибір вчинка.
- •80. Самовиховання. Самоконтроль. Самоорганізація.
- •81. Мораль і мистецтво.
- •82.Проблема свободи волі в етиці.
- •83. Етичний аспект ідеї безсмерті людини.
- •84.Співвідношення моралі і політики.
- •85.Проблеми професійної етики.
- •87.Справедливість - категорія моральної свідомості.
- •88.Мораль і глобальні проблеми сучасності.
- •89. Мораль та релігія.
- •90. Проблеми морального виховання та самовиховання.
- •91. Щастя як категорія моральної свідомості
- •93. Роль звичаїв у моральній культурі народу
- •94. Сенс життя та проблема етичної творчості
- •95. Аскетизм і його моральний потенціал
- •96. Етика та етикетє
- •Альтруїзм як принцип моральної свідомості
- •98. Моральні мотиви і ціннісні орієнтації
- •100. Співвідношення моралі і філософії
33. Учення про дружбу
являє собою перший досвід постановки та вирішення проблеми спілкування. Аристотель аналізує кількісний та якісний параметри, класифікує види дружби (заради насолоди, заради користі, заради чесноти). Отже, етика Аристотеля має два значення: по-перше, це наука про етичні чесноти, скоєному стані душі і поведінці як істотному змісті людської евдемоніі; по-друге, це політична наука (наука про поліс), яка розглядає мета людської діяльності, умови існування, господарювання та устрою держави.
34. Етика Епікуреїзму
.Епікуреїзм розглядає етику як «ліки для душі», що допомагає позбутися від страждань і знайти внутрішню рівновагу.Його трактують як вчення, орієнтоване на задоволення, насолоду.Головна етична ідея епікуреїзму - обгрунтування свободи як незалежності від зовнішнього. У вирішенні проблеми вищого блага і сенсу життя епікуреїзм орієнтований на евдемонізм. Категорія щастя розуміється з одного боку: щастя - свобода від тілесних страждань і душевних тривог, мета людини - позбутися страждань, а з іншого, під щастям розуміється правильне ставлення до задоволень (уникати неприродних задоволень, знати міру) . Отже, в концепції епікурейців щастя і задоволення - не одне і те ж.Справжнє щастя людини Епікур пов'язує з атараксією (безтурботність душі; незворушний, спокійний стан духу). Епікур виходить з того, що чуттєві задоволення і страждання показують, до чого треба прагнути, а чого уникати.Насолоди, Епікур ділить на природні і необхідні; природні, але не необхідні; неприродні і не необхідні.Для доброчесного життя достатньо перших задоволень - не бути голодним, не мерзнути і т. д. Ці задоволення дають людині все необхідне. Прагнення ж до інших більш високим задоволень змушує людину страждати, гніватися. Індиферентність позбавляє людину від трьох страхів, що викликають страждання. Від страху перед богами, страху перед необхідністю, страху смерті. Звідси випливає наступне умова щастя - правильне ставлення до життя і смерті, що звільняє людину від страждань і сприяє внутрішньої незалежності від світу.Етика Епікура індивідуалістична, хоча він не заперечує такого міжособистісного блага, як дружба - ще одна умова щастя.
35. Епікур та Епікурейство.
Епікур філософ матеріаліст.який відродив вчення атомізму Демокріта,філософію розглядав як засіб досягнення людиною щасливого життя.Поділяв її на:каноніку,фізику й етику дві перші з яких підпорядковувалися першій.У Епікура гедонізм поєднувався з елементами евдемонізму.Етика в Епікура виступає як наука про поведінку людейз-поміж собі подібних,мета етики-навчити людей бути щасливими.Як і вся філософія,його етика має чуттєвий характер,де масштабом для судження про благо,до якого прагне людина,є наше відчуття.Основою задоволення як кінцевої мети людини постає свобода від тілесних страждань і душевних тривог.Розрізняв пасивне(атараксія)та активне задоволення(радість) Створив свою школу,і у 306 році прибув до Афін де і створив свій знаменитий сад Епікура,що був замкненим співтовариством однодумців.