
- •2. Особливості функціонування моралі
- •3. Етика в системі гуманітарних дисциплін. Історія етичних учень.
- •4. Методологічні орієнтири в історико-етичному дослідженні.
- •6. Природа моралі: основні підходи до вирішення проблеми
- •7. Структура моральної свідомості
- •8. Добро – провідна ідея моральної свідомості
- •9. Моральне зло, його походження і сутність
- •9. Совість – центральний чинник моральної самосвідомості людини
- •10. Моральна свідомість
- •11. Категорії етики
- •12.Принципи етики.
- •13. Честь і гідність людини.
- •14. Щастя як категорія моральної свідомості
- •15. Етично-філософські системи стародавньої Індії. Ведичний період.
- •16. Морально-етичні принципи буддизму.
- •17. Етичне вчення джайнізму.
- •18. Моральна метафізика конфуціанства.
- •19. Даосизм - етика природо відповідного не діяння.
- •20. Моїзм - етика всезагальної любові
- •21. Легізм – етика тотальної влади
- •22. Етика в ранній античний період – загальна характеристика
- •23. Етика Демокріта
- •24. Етичний релятивізм софістів
- •25. Етичний абсолютизм Сократа
- •26. Гедоністична етика школи кіренаїків
- •27. Етика аскетизму школи Кініків
- •28. Класична антична естетика: загальна характеристика
- •29. Етична концепція Платона
- •30. Індивідуалістична етика Платона.
- •31. Соціальна етика Платона
- •32. Етика Арістотеля, вчення Арістотеля про щастя.
- •33. Учення про дружбу
- •34. Етика Епікуреїзму
- •35. Епікур та Епікурейство.
- •36. Теорія щастя Епікура.
- •37. Етика стоїцизму.
- •38. Образ стоїстичного мудреця.
- •39. Основи християнської моралі.
- •40. Етична доктрина Августина Блаженного.
- •41. Моральна філософія Фоми Аквінського
- •42. Етика погляди доби Відродження. Гуманізм.
- •43. Особливості етики Нового часу
- •44. Натуралістична етика Тома Гоббса
- •45.Етичний релятивізм б.Спінози
- •46. Етичні ідеї Європейського Просвітництва
- •47. Проблема загальний підстав моралі д.Юма
- •48. Діячі французького просвітницького руху про мораль (п. Гольбах, ш. Монтеск’є, Вольтер).
- •49. Вчення про чуттєву природу людини ж.-ж. Руссо
- •50. Мораль як вияв духовності людської природи (за Ляйбніцом)
- •51. Кант про свободу
- •52. Етичний абсолютизм Канта
- •53. Етична система і.Канта
- •54. Етична концепція г. Гегеля
- •55. Етика альтруїзму л. Фоєрбаха
- •57. Еволюціоністська етика г. Спенсера
- •58. Етика позитивізму
- •59. Етика утилітаризму.
- •60. Етика прагматизму
- •61. Песимістична концепція Шопенгауера.
- •62. Вчення про світову волю а.Шопенгауера.
- •63. Критика моралі Ніцше.
- •64. Ніцше як історик моралі.
- •65. А.Бергсон про два джерела моралі.
- •66. Етичні ідеї психоаналізу
- •67. Неофройдизм: к.Юнг та е.Фромм
- •69. Етичні пошуки в екзистенціалізмі
- •70. Засновник екзистенціалізму с.Кіркегор : основні ідеї
- •72. Вчення про абсурд а.Камю.
- •73. Проблема морального вибору і свободи особистості.
- •74. Страх смерті та сенс життя
- •75. Честь і гідність
- •76. Моральний конфлікт й оптимальні шляхи його розв'язання.
- •77. Моральна відповідальність: сутність і специфіка.
- •78. Моральна регуляція. Золоте правило моралі
- •79. Моральний вчинок. Вибір вчинка.
- •80. Самовиховання. Самоконтроль. Самоорганізація.
- •81. Мораль і мистецтво.
- •82.Проблема свободи волі в етиці.
- •83. Етичний аспект ідеї безсмерті людини.
- •84.Співвідношення моралі і політики.
- •85.Проблеми професійної етики.
- •87.Справедливість - категорія моральної свідомості.
- •88.Мораль і глобальні проблеми сучасності.
- •89. Мораль та релігія.
- •90. Проблеми морального виховання та самовиховання.
- •91. Щастя як категорія моральної свідомості
- •93. Роль звичаїв у моральній культурі народу
- •94. Сенс життя та проблема етичної творчості
- •95. Аскетизм і його моральний потенціал
- •96. Етика та етикетє
- •Альтруїзм як принцип моральної свідомості
- •98. Моральні мотиви і ціннісні орієнтації
- •100. Співвідношення моралі і філософії
27. Етика аскетизму школи Кініків
Основним приципом кініків є абсолютна свобода від впливів навколишнього життя, що призводить до відсутності будь-яких страждань. Кініки, що були більше людьми практики, ніж теорії, проводили цей принцип досить однобічно, спрямовуючи всю силу свого презирства на зовнішню матеріальну обстановку і від відкритого попирання всіх вимог культурності здобуваючи деяку своєрідну насолоду. Цим, можливо, природно пояснити всі ті, по суті непотрібні, крайнощі, у які вони впадали в своєму способі життя. Проповідуючи байдужість до всього, що не є чеснотою, кініки насправді не залишалися на точці байдужості, але з пристрастю викорінювати те, що, на їхню думку, заважало чеснотам та незалежності мудреця.
28. Класична антична естетика: загальна характеристика
Якщо в центрі увага досократичних шкіл був Космос, Всесвіт, то Сократ головну проблему філософії вбачає в пізнанні людини. 1 вся післясократівська філософія спрямована на вивчення людини, її життя. Тому-то вчення Сократа є вододілом у'розвитку античної філософської думки.
Сократ вважав, що філософія є розумінням того, що таке добро і зло. Аморальні вчинки людей він пояснював як результат незнання істини. Зло — це результат незнання доброго. Якщо людина знає, що таке добро, вона ніколи не вчинить зла. Знання є джерелом морального вдосконалення людини. Тільки високоморальна людина може бути щасливою.Платон (427-347 рр. до н.е.) — творець першої в історії людства системи афективного ідеалізму. Свої твори Платон писав у формі філософського діалогу. У діалогах Платона викладено натурфілософію, вчен.ія про Космос, теорію пізнання та діалектику, розглядаються проблеми людини і суспільства.Арістотель (384-322 рр. до н.е.) — найвидатніший філософ античності, учень Платона. Основні положення філософії Арістотеля найбільш повно викладені у праці «Метафізика». Через всю цю працю проходить критика вчення Платона про ідеї, а також аналізуються питання про предмет філософії, її основні проблеми, категорії філософії.Найдосконалішою істотою матеріального світу Арістотель вважає людину, в якій, як і у будь-якому предметі цього світу, слід бачити поєднання «матері» та «форми».
29. Етична концепція Платона
Визнання вродженості чеснот дало змогу Платону обґрунтувати становість моралі. Найвища чеснота, мудрість властива філософам, тому саме вони здатні найефективніше управляти державами. Хоробрість, сила духу є вродженою чеснотою воїнів, захисників держави. Землеробам і ремісникам, на його погляд, властива помірність. Основою моралі і моральним зразком, за твердженнями Платона, є божество, тому людині слід уподібнюватися Богу наскільки це можливо. Головне завдання морального виховання полягає в тому, щоб домогтися від громадян добровільного підкорення законам. Платон цінував правдивість, розумність і розсудливість громадян.Земне життя, на його думку, відволікає людину від головного - потягу до істинного блага, тобто потойбічного світу. Неодмінною умовою очищення душі є здобуття істинного знання, досягнення чистої любові до знань та еросу як потягу чуттєвого до надчуттєвого. Істиною володіють лише боги, а філософ знає шлях до неї і прагне очистити душу, перемогти земний світ, щоб уподібнитися божеству.