9. Прямі та проективні методи діагностики мотиваційної сфери молодшого школяра

Мотивація як об'єкт психологічної діагностики. Мотиви як об'єкт психологічної діагностики. Особливості узагальнених мотивів. Поняття «мотив» і «мотивація» в роботах С.Л.Рубінштейна, О.М.Леонтьєва, Г.С.Костюка, Л.І.Божович, КК.Платонова, А.Г.Асєєва. Основні сучасні теорії мотивації. Мотиви і потреби. Індикатори мотивації. Методи діагностики мотиваційної сфери особистості. Діагностика мотивації навчання учнів. Прямі та проективні методи діагностики мотиваційної сфери.

Проективні методи визначення індикаторів мотивації. Рефрактивні проективні методики для визначення особистісних мотивів. Діагностика мотивації через перекручування обєкта перцепції. Діагностика мотивів за допомогою когнітивних оцінок. Метод діагностики мотивів через характеристику перешкод. Малюнковий тест фрустрацій Розенцвейга. «Список особистісних переваг» (А. Едвардса ЕРР8 (1954)). Опитувальник для виміру результуючої тенденції мотивації досягнення А.Мехрабіана (КАМ).

Ю.Характеристика етапів психодіагностичного процесу, Структура психодіагностичного заключення.

Психологічний діагноз-це результат психодіагностичного обстеження, який носить комплексний і системний характер, містить опис структури виявлених психічних властивостей та можливий прогноз майбутньої поведінки індивіда.

Під психологічним діагнозом розуміють:

1. поглиблений та всебічний аналіз об'єкта

2. виявлення в об'єкта кількісно-якісних особливостей.

3. розкриття причинно-наслідкових зв'язків.

4. вирішення практичних завдань: усунення виявлених недоліків.

5. забезпечення практичних завдань з усунення виявлених недоліків.

У більш вузькому розумінні під ПД розуміють конкретні причини відхилень в діяльності з метою усунення цих причин шляхом відповідних конкретних впливів.

Особливе значення для діагностики має поняття «норма». В психодіагностиці слід розрізняти як мінімум дві різних види норм: статистичні і соціокультурні.

Статистична норма-це середній діапазон значень на шкалі властивості що вимірюється.

Соціокультурний норматив-це рівень властивості, який явно чи не явно вважається в суспільстві необхідним (наприклад: допускається одна помилка на сторінку і 10 забороняється).

Характеристика етапів психодіагностичного процессу. Збір даних відповідно до завдання дослідження; їх переробка, інтерпретація; винесення ухвали (діагнозу і прогнозу). Аналіз впливу різних змінних, включених в систему психодіагностичного процессу (ситуаційні змінні, змінні цілі обстеження і завдання, змінні дослідника і обстежуваного). Класифікація психодіагностичних ситуацій за В. І. Дружініним. Вибір методик. Структура психодіагностичного заключення.

Основні поняття психодіагностики.

Психологічна діагностика — наука про конструювання методів оцінки, виміру, класифікації психологічних і психофізіологічних особливостей людей, а також про використання цих методів у практичних цілях.

Діагностичні ознаки - це окремі зовнішньо виражені ознаки об'єкта діагностики, які виявляються інформативними для віднесення об'єкту до визначеної категорії. Ознаки можна безпосередньо спостерігати (наприклад: поведінкові прояви, комунікативні навички, тощо) Діагностичні категорії - це широкий клас об'єктів діагностики (в психодіагностиці - клас людей), яким виноситься єдиний діагноз - діагностичне заключення. В психодіагностиці - це заключення про рівні розумового розвитку, особистісної зрілості, психологічної адаптованості, тощо. Діагностичні фактори - це глибинні узагальнені ознаки, за якими розрізняються між собою діагностичні категорії. Підсумком діагностики є діагностичний висновок - який передбачає перехід від спостерігальних ознак до рівня скритих категорій. Для однозначного висновку одного симптому, як правило недостатньо. Необхідно проаналізувати комплекс симптомів. Виявлення різноманітних симптомів забезпечують тести. Тест в психодіагностиці - це серія однотипних стандартизованих коротких випробувань, яким піддається обстежуваний. Сума результатів тестування (випробувань) свідчить про рівень вимірювального фактора.

Обстеження - це застосування готового, вже розробленого тесту. Його результат -відомості про психічні властивості конкретної людини.(обстежуваного)

Диференційно-діагностичне дослідження - це комплекс теоретичних і експериментальних робіт, спрямованих на формування концепції психічної властивості, що вимірюється(скритого фактора, що впливає на ефективність і характер діяльності), на виявлення діагностичних ознак(чи емпіричних індекаторів), за якими можна отримати інформацію про задану властивість; це створення і апробація методики реєстрації виявлених ознак.

Психологічний діагноз-це результат психодіагностичного обстеження, який носить комплексний і системний характер, містить опис структури виявлених психічних властивостей та можливий прогноз майбутньої поведінки індивіда. Статистична норма-це середній діапазон значень на шкалі властивості що вимірюється. Соціокультурний норматив-це рівень властивості, який явно чи не явно вважається в суспільстві необхідним (наприклад: допускається одна помилка на сторінку і 10 забороняється).

Психодіагностичний процес та етика психодіагностичної процедури у педагогічній практиці. Характеристика етапів психодіагностичного процессу. Збір даних відповідно до завдання дослідження; їх переробка, інтерпретація; винесення ухвали (діагнозу і прогнозу). Аналіз впливу різних змінних, включених в систему психодіагностичного процессу (ситуаційні змінні, змінні цілі обстеження і завдання, змінні дослідника і обстежуваного). Класифікація психодіагностичних ситуацій за В. І. Дружініним. Вибір методик. Структура психодіагностичного заключення. Особистісні опитувальники як метод дослідження. Історія дослідження особистості. Прототип сучасних особистісних опитувальників «Бланк даних про особистість», розроблений Р.Вудвортсом у 1917р. Класифікація діагностичних опитувальників. Мета та завдання особистісних опитувальників. Класифікація

діагностичних опитувальників за спрямованістю. Види опитувальників: біографічні, щодо інтересів, мотивів, установок, цінностей. Проблема достовірності особистісних опитувальників. Простота застосування опитувальників, легкість обробки отриманих результатів, їхня наочність, обґрунтованість інтерпретаційних схем. Одномірні і багатомірні опитувальники. Найбільш розповсюджені форми запитань (тверджень) в особистісних опитувальниках. Опитувальники рис особистості (опитувальник Р.Кеттелла); опитувальники типологічні (опитувальники Г.Айзенка); опитувальники мотивів (опитувальник А.Едвардса); опитувальники інтересів (опитувальники Г.Кюдера);