3. Загальна характеристика психодіагностики в початковій школі.

У науковій літературі поняття психодіагностика було введене у 1924 р. швейцарським психологом Г. Роршахом. Як дисципліну - почали виділяти у XX столітті. Слово «діагноз» (від греч. Ша^пош) означає розпізнавання, виявлення.

На сьогодні існує кілька її визначень. Ось деякі з них: — психодіагностика - це сукупність тестів, що дозволяють «інструментальне» оцінити психіку людини;

— психодіагностика - наука, яка займається проблемами розробки і постановки психологічного діагнозу;

— психодіагностика - особлива форма мислення спеціаліста, який, відштовхуючись від відомих закономірностей, застосовує їх для аналізу індивідуальних особливостей цілісної особистості.

Психодіагностика - галузь психології, яка вивчає теорію й практику визначення психологічного діагнозу. Містить у собі розробку вимог до інструменту вимірювання, конструювання та апробацію методик, розробку правил обстеження, обробки та інтерпретації результатів. Основу психодіагностики складає психометрика, яка займається кількісним вимірюванням індивідуально-психологічних особливостей.

Умовно всі завдання, що виникають у взаємодії педагога та психолога в школі, можна розділити на психолого-педагогічні і психологічні. У першому випадку цілі та методи вирішення задачі визначає педагог, а психолог-діагност виконує допоміжну функцію, а саме: проводить психодіагностику учня, дає його психологічний портрет і прогнозує результат педагогічного впливу, а в деяких випадках проводить і вторинну психологічну діагностику після впливу. Цей тип завдань в більшості випадків пов'язаний з обслуговуванням освітньої функції школи.

Завдання другого типу - власне психологічні, які переважно й доводиться вирішувати шкільному психологу. У цьому випадку психологічна діагностика виступає як етап вирішення проблеми, де засоби рішення - суто психологічні (консультативна допомога, корекція особистості, психологічний тренінг, індивідуальна і сімейна психотерапія, психологічні рекомендації і т.д.).

Досить умовно всі типові завдання можна віднести до двох класів, виходячи з головних функцій школи - функції освіти та функції виховання. Завдання, що відносяться до освітньої функції школи, в більшій мірі вирішуються з використанням методик діагностики пізнавальної сфери (тести загальних і спеціальних здібностей, тести досягнень, у меншій мірі-методики шкалування). Завдання, що відносяться до виховної функції школи, вирішуються в більшій мірі із використанням особистішої психодіагностики (тест-опитувальників, проективних методик, а також методу експертної оцінки в усіх його різновидах).

Особливе психолого-педагогічне завдання - навчання обдарованих дітей. Мова йде про діагностику як загальної обдарованості (під цим мається на увазі високий рівень інтелекту і високий рівень креативності), так і спеціальної обдарованості: музичної, сенсомоторної, літературної і т.д.

4. Загальна характеристика методів психодіагностики які використовуються у початковій школі. Головні вимоги до діагностичних методик: стандартизація, валідність і надійність.

Психодіагностичні методики — це специфічні психологічні засоби, призначені для виміру й оцінки індивідуально-психологічних особливостей людей.

Головні вимоги до діагностичних методик: стандартизація, валідність і надійність. Класифікації психодіагностичних методик. Вербальні та невербальні психодіагностичні методики: Об'єктивні тести, стандартизовані самозвіти, проективні техніки, діагностичні психодіагностики, стандартизовані та експертні методики. Метод тестів у психодіагностиці. Переваги та проблеми використання тестового методу в психодіагностиці. Спостереження як метод психодіагностичного дослідження. Поняття про наукове спостереження. Особливості використання методу спостереження в психодіагностичній практиці. Принципи використання методу спостереження. Переваги та недоліки методу спостереження. Використання контент-аналізу в психодіагностичній практиці. Контент-аналіз як різновид методу дослідження продуктів діяльності. Операціональна класифікація методів психодіагностики. Класифікація методів психодіагностики за ступенем впливу на результати дослідження.

Психометричні основи психодіагностики. Поняття норми, валідності і надійності. Форми стандартизації. Основні вимоги до оформлення тесту. Форми представлення методики. Блок основної інформації, який включає його назву, а також питання, що стосуються імені, статі, віку, утворення і деяких інших необхідних для дослідника даних. Дата заповнення. Інструкція. Вимоги до компоновки тексту опитувальника.