КОНСУЛЬТАЦІЯ З ПРЕДМЕТУ ОСНОВИ ПСИХОДІАГНОСТИКИ

1. Класифікація основних психолого-педагогічних проблем початкової школи, у розв'язанні яких бере участь психодіагност.

Класифікація основних психолога-педагогічних проблем, в розв'язанні яких бере участь

психодіагност:

1. Діагностика готовності до школи.

Вона визначається, виходячи із вимог навчального процесу і всієї шкільної ситуації, в яку включається дитина. Методики визначення готовності до навчання частіше за все мають форму типових критеріально-орієнтованих тестів. Критеріями є необхідний рівень зрілості особистості дитини, ступінь оволодіння первинними шкільними навичками, розвиток довільності уваги, пам'яті, мислення, рівень соціалізації (знання, навички, вміння. прийняття моральних і етичних правил) тощо.

Інколи психолого-педагогічні нормативи можуть відрізнятися від реальних. Тому навіть при високих показниках до шкільного навчання за психологічними методиками у дитини може виникнути синдром шкільної дезадаптації. Джерелами конфлікту можуть бути сім'я, школа, колектив ровесників, особливості психологічного складу дитини. До останньої причини можна віднести приклад, коли діти екстравертованого типу навчальних досягнень здобувають швидше, ніж діти інтровертованого типу. Наведений приклад є тільки одним із багатьох випадків, коли спостерігається певна дисгармонія розвитку пізнавальної, особистісно-емоційної і регулятивної сфери психічного життя.

Для виявлення причин шкільної дезадаптації вчитель або шкільний психолог може застосовувати комплекс психологічних методик, спрямованих на діагностику:

♦ пізнавальних і соматоморфних здібностей, рівня довільної ре гуляції;

♦ здібностей до навчання;

♦ мотивації;

♦ навчальних навичок;

♦ особливостей виховання, які культивуються в сім'ї;

♦ відношення між дитиною і членами сім'ї, дитиною і вчителем.

2. Виявлення порушень в психічному розвитку, діагностика цю розладів.

До дітей, які мають відхилення у своєму розвитку, можуть належати діти, в яких внаслідок вродженої недостатності чи набутого (під час пологів, в результаті травми, захворювання в перші роки життя) органічного пошкодження сенсорних органів, рухливого апарату або центральної нервової системи порушується розвиток відповідних психічних функцій. Так, при пошкодженні ока порушується розвиток зорового сприйняття, при пошкодженні слухового нерва страждає слухове сприйняття, пошкодження мовних зон кори мозку порушує розвиток мовлення і т.ін.

Порушення формування слухових сенсомоторних процесів при глухоті, відсутність чи дефекти розвитку зорових відчуттів, розлади аналітико-синтетичної діяльності при розумовій відсталості визначаються як основні чи первинні розлади психічного розвитку:

Виявити своєрідність психічного розвитку дитини, її психологічні особливості - є головним завданням психодіагностики розладів розвитку. Розуміння цих особливостей дозволяє вивчити основні напрями навчання дитини з недоліками розвитку, тобто тин освітнього закладу, який є адекватним для неї.

3. Визначення зони найближчого розвитку.

Розвиваючий ефект шкільного навчання залежить від попадання завдань, які ставляться перед дитиною в тому чи іншому класі, в так звану зону найближчого розвитку, яка визначається загальним рівнем розумового розвитку. Оцінки за окремими шкільними предметами ще не дають інформації про рівень окремих логічних операцій мислення. Цьому служить спеціальна діагностика розумового розвитку.

4. Діагностика відхильної поведінки.

Потреба у виявленні таких відхилень особливо значима, оскільки саме в молодшому шкільному віці може виникнути низка незворотних асоціальних утворень в структурі особистості.

На думку багатьох дослідників, діагностика відхильної поведінки підлітків може бути успішною з використанням особистісно-орієнтованих тестів. Застосування багатомірних методик і тестів дозволили сформувати цілу низку принципів діагностики молодших школярів з відхильною поведінкою.

Принципи і створені на їх основі методики дозволяють розв'язати наступні проблеми:

♦ виявити величину відхилення (від норми, від зразків, від прийнятого стилю поведінки);

♦ визначити ступінь наближення до певного типу відхилення, його характер і специфіку;

♦ визначити причину відхилення;

♦ прогнозування можливого розвитку відхилення.

До особливостей особистості, які виявляються за допомогою діагностики, можна віднести:

♦ первинний облік лінії і величини відхилення;

♦ аналіз якостей учня, якими він постійно користується;

♦ виділення особливостей його уявлень і того смислу, який він вкладає у визначені для всіх стандартизованих понять.

5. Діагностика міжособистісних взаємин.

Правильно оцінити відношення між учнями в класі, прогнозувати їх реакції один на одного, зрозуміти, хто більш популярний серед однокласників, а кого вони уникають - ось далеко не весь перелік тих питань, з якими зустрічається вчитель.

Говорячи про діагностику міжособистісних відношень в класі, необхідно розуміти, що вона спрямована на виявлення загальної соціально-психологічної характеристики класу як цілого, а також становища кожної дитини в системі міжособистісних відношень класу. До основних соціально-психологічних характеристик, як правило, відносять: структуру класу (формальну і неформальну), механізми становлення структури в групі (механізми групової динаміки), соціометричну структуру.

Класифікація. 1. Психодіагностика майбутніх першокласників: розумова активність дитини, наявність елементарних передумов для набуття навички саморегуляції у навчальній діяльності,короткочасна пам'ять,словниковий розвиток, рівень розвитку фонематичного сприймання (слуху). 2.Діагностика психічного розвитку дітей, які починають навчатися: морфогенетичний розвиток - стан здоров'я, розвиток дрібної моторики, зорово-рухової координації, розумова працездатність, темп навчальної діяльності, схильність до неврозу; наявність позиції школяра - інтерес до школи, вираженість мотивів, пізнавальна активність; довільна регуляція; сприйняття (зорове, слухове); пам'ять(зорова, слухова), уважність (концентрація, стійкість, розподіл, обсяг); мислення; мовлення; самооцінка; міжособистісні стосунки. 3. Психодіагностика розвитку учнів 2-4 класів: рівні сформованості навчально-пізнавального компоненту, ціле покладання, навчальних дій, дій контролю, дії оцінювання; діагностика особистісних якостей учнів. 4. Діагностика готовності школярів до переходу у середню ланку. 2. Етика психодіагностичної процедури у навчально-виховному процесі

початкової школи.

Етика психодіагностичного обстеження. «Стандарти для психологічних і освітніх тестів». «Етичні стандарти і кодекс поведінки». Нормативно-правове регулювання психодіагностичної діяльності психолога та педагога. Конфіденційність результатів тестування. Право знати про результати тестування. Організація, проведення та інтерпретація матеріалів психодіагностичного обстеження. Основи класифікації психодіагностичних процедур. Психодіагностичні завдання.