9Макс ' пь

^hHK =

м, (2.43)

^влАь

де пь - шорсткість бетонної поверхні (табл.Б.11);

ib - ухил водоскату.

Після розрахунку гасителя енергії води проводиться конструювання водоскиду по аналогії з рис. 2.9.

4. Трубчастий водоспуск

Трубчасті водоспуски широко застосовуються в гідровузлах з греблями

з ґрунтових матеріалів невеликої та середньої висоти для пропуску санітарних витрат і спорожнення водосховища. Вони виконуються з однієї або кількох труб, забезпечених затворами, й пристроями для прийому води і керування затворами у вигляді вежі або камери. Водоспуски з вежами називають баштовими, а з камерами - без баштовими. Більше поширення в гідротехнічному будівництві отримав перший із зазначених типів, як більш надійний в експлуатації [6, п. 13.3.2].

Застосовувані в водоспуску водопропускні труби являють собою залізобетонні галереї чи сталеві трубопроводи, які прокладаються в ґрунті основи або в тілі гребель.

Водоспуски в залежності від їх призначення працюють постійно або періодично. Водоспуски, що використовуються для постійної роботи, наприклад для корисних попусків води в нижній б'єф, повинні мати не менше двох незалежно працюючих ниток трубопроводів для можливості відключення однієї з них на ремонт у процесі експлуатації.

Трубчасті водоспуски обладнуються, зазвичай, двома затворами - ремонтним і робочим. Вежі та камери керування затворами розміщують як на початку або на деякій відстані від нього (при прокладці сталевих труб в залізобетонній галереї), так і в кінці водоспуску (при прокладці труб безпосередньо в ґрунтах без галерей).

Підхідні ділянки до водоспуск виконуються у вигляді каналів, що розраховані на пропуск будівельної витрати. Кріплення їх укосів та дна передбачається у вигляді кам'яної бруківки або бетонних плит в залежності від швидкості течії.

Вежі водоспуск влаштовуються частіше з круглим перетином в плані, їх внутрішній діаметр призначається в залежності від діаметру прокладання в них трубопроводів та розмірів внутрішніх пристроїв, але не менше 2,5 - 3 м.

Металеві труби в тілі греблі укладаються на спеціально підготовлений бетонний фундамент або бетонні опори і лише в мало відповідальних спорудах - безпосередньо на ущільнений грунт з послідуючим вельми ретельним ущільненням засипки навколо труб. Зовні труби покривають антикорозійними покриттями.

Залізобетонним напірним трубопроводам та галереям задають всередині круглий обрис поперечного перерізу, а зовні вгорі - кругле, у основи - плоске для більш рівномірної передачі навантаження на основу. Зовнішню поверхню галерей зазвичай захищають гідроізоляційними покриттям і шаром водонепроникного ґрунту.

Площа живого перерізу і число труб водоспуску можна визначити за формулами (2.39) і (2.40). Після визначення параметрів слід розробити конструкцію водоспуску за аналогією з рис.2.9

4. Розрахунок гасителя енергії потоку води

Надлишкова кінетична енергія потоку води за водоскидами повинна бути зменшена до меж, при яких неможливо розмивання ґрунтів основи. Це здійснюється за допомогою спеціального елемента водоскиду - гасителя, одним з яких є водобійні колодязь.

Його довжина може бути визначена за формулою [6]:

(2.44)

де ю - площа живого перерізу потоку при вході в гаситель баштового водоскиду ю « ю_тр ; для швидкотоку ю = В • И_нк, де В -

; у разі ширина

гасителя (рис. 2.8 і 2.9).

Глибина водобійного колодязя обчислюється за формулою:

ф

(2.45)

d

И

1,2

м,

нб

кр

ю/В

|Л ₊

8,6 • Н

де И_нб = РНБ - Дно.

0,5 >			10,5
0,21)01,, ^4	г 1		ЇГ^ / 0,2ґ)СП) 7 Г '

2. - водоскат;

3. - гаситель;

4. - підвідний канал;

5. - відвідний канал;

7. - паз ремонтного затвору;

8. - вісь водоскиду;

9. - поверхня води на водскаті;

10. - природня поверхня води.

Рис.2.10 Схема трубчастого водоспуску