5.Характеристика спілкування, його види та функції.

Спілкування – це складний, багатоплановий процес встановлення і розіитку контактів між людьми породжуваний потребами спільної діяльності у спільному житті. Це дуже важливий фактор організації життя і соціалізації особистості.

Розвиток спілкування було пов′язано з розвитком свідомості людини та з розвитком та ускладненням трудової діяльності. Поступово ускладнюються форми спілкування і збагачувався його зміст

За Андрєєвою спілкування має 3 сторони:

• Комунікативна (обмін інформації);

• Інтерактивна (взаємодія людей протягом спілкування діями, вчинками);

• Перцептивна ( сприймання людини людиною в процесі спілкування, що впливає на взаєморозуміння).

Педагогічне спілкування – це система прийому взаємодії педагога та дитини, змістомякого є обмін інформації і організація педагогом взаєморозуміння і взаємовідношення. Успішність педагогічного спілкування визначається багатьма факторами:

• Стиль спілкування педагога (авторитарний, ліберальний, демократичний);

• Установка вчителя на учня;

• Індивідуальний підхід до дітей;

• Вміння педагогічного спілкування.

В процесі спілкування можливі різноманітні конфлікти наприклад змістовні конфлікти – це взаєморозуміння виникає в тому випадку. Коли одне і теж явище має для кожного різний зміст.

За Ломовим існує три осеовні функції спілкування:

• Інформаційно – комунікативна ( передача інформації);

• Регуляторно – комунікативна (регуляція поведінки людини)

• Афективно – комунікативна.

Види спілкування:

• Безпосереднє;

• Опосередковане;

За формою організації:

• Організоване;

• Стихійне;

• Формальне;

• Міжособистісне;

• Індивідуально – групове;

• Групове.

Засоби спілкування і передачі інформації дуже різноманітні і змінюються з розвитком суспільства, як осн. виділяють:

• Мовні;

• Немовні;

• Системні знакові ( азбука Морзе, ноти, математичні знаки).

6.Поняття про групу та її види. Міжособисті стосунки в групах, їх вивчення.

Група дуже впливає на життя людини, на її розвиток і на формування особистості ( розвивається воля, здібності, характер, суспільна активність) тому вивчення груп є дуже важливою проблемою сучасної іноземної і вітчизняної психології.

Група – це об′єднання людей, які включені в типові для них види діяльності і пов′язані в системи взаємовідносин – регулюються цінностями, нормами і правилами.

Отже люди в групах мають спільну мету і особистісні контакти.

Існує класифікація груп: за кількістю членів,малі групи (2 – 40 чол.); середні групи (40 – 100 чол.);великі групи (партії, нації, класи). Групи також поділяються на реальні ( контактні) та умовні – люди об′єднуються за чкоюсь ознакою.Реальні групи – це об′єднання людей в групи на основі реальних стосунків, дій, діяльності.

Реальні групи: природні (складаються самі по собі або відповідно потребам суспільства); лабораторні (створюються дослідниками і існують протягом наукового дослідження).

Природні групи поділяються на формальні ( офіційні) і неформальні. Формальні створюються на основі документів, інструкцій. Неформальні виникають на основі спільної діяльності, є лідер якого вибирають.

За рівнем і розвитком: слабкорозвинені – це умовні, лабораторні групи, асоціації в яких немає спільної діяльності.Високорозвинені групи – це група людей, які включені в спільну діяльність і які мають єдині цілі, мета максимально усвідомлена і приймається всіма і вона соціально значима. Всі члени групи намагаються досягти мети. Для колективу характерно змістовність, моральні цінності. Неформальні групи пов′язані між собою.

Референтна група – це група еталон для людини, яка орієнтується на поведінку членів групи на їх цінності і наслідує все це. Іноді люди не є членами цієї групи але наслідують її.

Антиреферентна група – людина повністю відкидає все, що відбувається в групі.

Розвиток групи.

Дослідження свідчать, що практично немає груп, які відповідають характеристикам колективу. Більшість груп це середнє між колективом і середньорозвиненими групами. Так установлено, що в розвитку кожна група проходить деякі етапи, бувають кризи:

1 етап: підвищена активність, позитивна емоційність, гарний настрій;

2 етап: ситуація значно змінюється, взаємовідносини погіршуються виникають конфлікти і взаємонерозуміння, це пояснюється дуже складними внутрішніми процесами перебудови міжособостісних стосунків, пов′язаних з оволодінням нової діяльності. Виникають труднощі взаємодії.

3 етап: коли група труднощі подолає взаємовідносини змінюються, вони більш позитивні але не досягають першого рівня.

Кризи виникають в різних групах в різний час, різні за глубиною. Долаються з різною швидкістю.