1. Структура сучасної психології. Предмет, завдання та методи загальної психології.

Психологія – це одна з наук про людину, про її життя і діяльність. Об′єктом цієї науки є – психіка.

Психіка – це особлива властивість нервової системи, яка виявляється в активному відображенні суб′єктом дійсності, що необхідно для пізнання середовища і пристосування до нього.

Предмет психології – є прояви психіки, тобто психічні явища і закономірності їх розвитку і механізму.

Психологія також вивчає види діяльності і спілкування людини. (тому що в ній відбувається розвиток психіки), також предметом є свідомість (це вищий рівень розвитку психіки).

Психіка властива і тваринам, які теж як і людина здатні орієнтуватися в середовищі, пристосовуватися до нього з метою задоволення своїх потреб.

Завдання психології на сучасному етапі:

1. Розкриття законів виникнення і розвитку психіки і психічних процесів.

2. З′ясування життєвого значення психікиі механізмів які полягають в її основі.

3. Виявлення, вивичення шляхів оптимальних розвитку психіки.

4. Формування і виховання психіки в онтогенезі.

Методи психологїї:

1. Організаційні методи, наприклад:

а) порівняльний – в цьому випадку одночасно досліджеється одним психологічним процесом в різних групах людей чи дітей;

б) ленгітюдний метод – в цьому випадку досліджуються люди однієї групи але протягом тривалого часу;

в) комплексний – використовується ряд методичних різних наук.

2. Емпіричні методи – поділяються на дві групи:

а) основні;

б) додаткові :

1.Бесіда – вона проводиться завжди, має мету і план.

План – це основні запитання до людини.

2.Анкетування – це масове збирання інформації, яка виконується для вирішування соціально – психологічних проблем.

3. Вивчення результатів діяльності людини.

4. Тести – вони бувають різноманітні: малюнки, задачі,незакінчені речення.

2.Основні етапи розвитку психології. Внесок Харківської школи психологів у розвиток вітчизняної психологічної науки.

В розвитку психології дослідники виділяють такі етапи:

1. Донаукова психологія (часи античності 5 ст. до н. е). Психології як науки не існувало, не було експерименту, досліджень, тільки спостереження і описання.Розвивалося в недрах філософії.Перші психологічні погляди належать Платону (5 – 4 ст. до н. е) – він був ідеалістом і родоначальником дуалізму ( теорія згідно якої психіка і матерія розглядаються як самостійні,ю незалежні, антогеністичні).

Учень Платона, Арістотель ( 4 ст до н. е) – першим в історії людства висунув ідею про нероздільність душі і живого тіла, він написав перший психологічний твір «Про душу».

Учіння Платона,Арістотеля, Демокріта,Деракліта стали основою для розвитку психології в подальшому.

2. Філософська психологія – (кінець відродження 15 ст. потім 16 – 18 ст.). Психології, як окремої науки не існувало, а бурхливо розвмвалася психологія. Психологічні погляди вивичалися видатними філослфами: Декарт, Спіноза, Чернишевський, Білінський, Добролюбов.

Розвивався ідеалізм і матеріалізм, і філософи по різному пояснювали психічне життя людини.

3. Наукова психологія (1866 – в Німеччинівчений Вунд створив першу психологічну лабораторію.Психологія почала розвиватися як самостійна наука). В різних країнаї світу виникали психологічні школи, нові лабораторії. Друкувались результати досліджень, формувались нові психологічні напрями.

Харківська психологічна школа – неформальна організація, яка почала складатися на початку 30 - х. років 20 ст.В цей час у Харкові у всеукраїнській психофізіолгічній академії був створений сектор.

З Москви були запрошені психологи: Лурія, Леонтьєв, Лєбєдінскій, одночасно з ними в Харков приїхали Запорожець і Бажавіц.

Бажавіц одразу виїхала в Полтаву там працювала, але постійно була в Харкові з усією групою. Планувалося що в Харков приїде і Виготський, але цього не сталося, він заочно навчався в Харківському мед інституті.

Завідуючим був Лурія, але спочатку Леонтьєв завідував відділом дитячої психології.

До цієї групи психологів приєднався Харківський психолог, лікар Петро Яковлевич Гальпері. Незабаром в Харкові в пед. Інституті була створена кафедра психології. Кафедрою став керувати Леонтьєв, на цій кафедрі працювали: Запорожець, Гальперін, Асмін, П. І. Зінченко.

У 1938 році кафедру очолив Запорожець – керував до Другої Світової війни.

Харківська школа проводила теоретичну і експериментальну роботу. На основі роботи було підготовлено багато праць – це праці Леонтьєва, Бажавича, Лукова і Запорожця.

Розроблялися такі питання на кафедрі мови і особистий інтелект, особистість мови дошкільника, взаємозв′язок теоретичної і практичної діяльності. Важливим у дослідження пам′яті були сприймання та ігри.

Перед Другою Світовою війною москвичі повернулися до Москви з ними поїхав Гальперін, але багато психологів залишилося в Харкові, і особливо важливим було те, що в Харків повернувся Зінченко.

Харківські психологи встановили контакти з іншими психологами:Київ – Костюк,з одеськими психологами,з Вірменії та Грузії. Основна група працювала в Харкові. Збереглася шеола і контакти з москвичами.

Після війни сфера інтересів в Харківській школі була різноманітною, видатні працівники школи стали засновниками напрямку психології: Леонтьєв розробляв «теорію сприймання», Зінченко «теорію пам′яті», Гальперін «теорію формування дій»,Бажович «теорія особистості».

Зінченко – видатний психолог, доктор психологічнихї наук,професор, з 1994 по 1951 працював доцентом на кафедрі психології. Розкрив основні закони мимовільної пам′яті, показав, що процеси пам′яті залежать від умов діяльності, від організації і структури діяльності.

В 1961 році він організував кафедру психології в Харуівському державному університеті ім. Коразина. Виховав багато видатних психологів, дослідників пам′яті: Бочарова, Житнікова,Ляудіз.