Створення отоскерованих барєрів закачування дисперсних систем для підвищення нафтовіддачі пластів

1)Мех.-м процесу управління видобутку нафти в неоднорідних пластах

Проблема в розробці р-ща полягає в управлінні процесами видобутку н. з неоднорідних пластів,яке повинно бути скероване на зменшення або усунення негативного впливу високо проникних каналів

Перспективним методом вирішення цієї проблеми є технологія, яка ґрунтується на ідеї вирівнювання проникності неоднорідних колекторів і дає змогу повністю або частково викликати високопроникні тріщини і пори з процесу фільтрації . Для регулювання розробкив умовах прориву витісн.агентів запропоновано здійснити часткове розгазуваннян, періодично закачування інертного газу або повітря закачування н, емульсій, піни, гелеутв.речовин, закупорку високо проникних тріщин хім..агентами та зниж Р_пл для змикання тріщин.

Дисперсна система-гетерогенна суміш,яка складається як мінімум з 2 фаз.(н.п. суспензія твердих частинок у воді)

Мех-м ґрунтується на зб.фільтраційних опорів високо проникних зон,що сприяє досягненню зб.видобутку н, Обмеження відборів води, перерозподілу профілю, витіснення і поглинання.

Вик-ня дисперсних с-м дозволяє забезпечити проникнення дисперсної твердої фази тільки в ті канали розмір яких перевищує розмір частинок.

Технологія створення потоскерованих барєрів

Кальматація вертикальних тріщин частинками дисперсної системи можлива внаслідок їх осідання,защемлення у звуженнях та занурювання. Тому дисперсні системи повинні відповідати гідродин.критерії нульової плавучості.

До процесу виділ. Наступні технологічні вимоги:

1. Частина дисперсної фази після надходження їх у тріщини повинна утворювати непроникний або малопроникний шар

2. Вл-ті частинок не повинні змінюватись в процесі їх транспортуванні

3. Розчин не повинен змінювати свої вл-ті при Т_пл

4. Розчин повинен володіти доброю прокачуваністю і мінімальними абразивними властивостями

5. Концентрація дисперсної фази не повинна утв. дисперсної кірки.

6. Шв-ть осідання гранул повинна бути відповідна

Технологічна схема процесу залежно від ступеня тріщинуватості чи шарової неоднорідності можуть бути наступними:

1. Тампонування між свердловинного простору шляхом закачування через нагнітальні св.-ни

2. Тампонування в навколишні нагнітальні свердловини

3. Ізоляція припливу води у видобувні св.-ни

4. Системне тампонування високо проникних тріщин закачування у нагнітальні і видобувні св.-ни

5. Ліквідація негерметичності та кріплення св.-ни

Дисперсна система готується безпосередньо перед її закачуванням,яке проводиться за схемою ГРП

Оцінка ефективності здійснюють за допомогою індикаторної лінії та профіль закачування до і після проведених робіт на основі характеристики статистичних і кореляційних методів.

Критерії вибору методів підвищення нафтовилучення

Критеріями доцільності вибору методу підвищення нафтовилучення є сукупність геолого-фізичних, техніко-технологічних, економічних та інших умов що визначають придатність об’єктів для одержання максимальних результатів, з а результатами впровадження методів підв. нафтовилучення.

Загальні вимоги:

1)нафтові поклади повинні розбурюватись самостійними сітками свердловин

2)найбільший ефект отримують при застосуванні методів на ранній стадії розробки

3)застосування нових методів передбачає внутрішньо контурні варіанти дії на пласт

Індивідуальні вимоги:

-нестаціонарне заводнення(циклічна дія,зміна напрямів філ.опорів)

Рекомендовано для всіх методів де застосовується звичайне заводення. Зі збільшенням в’язкості та неоднорідності пласта при умові гідродинамічного зв’язку ефективність процесу збільшується. Процес є ефективним при його застосуванні для гідрофільних колекторів.

Основними факторами що визначають ефективність застосування ПАР є тип і властивості колекторів, фізико-хімічні властивості нафти, стадія розробки родовища, система і кількість свердловин. Факторами що сприяють застосуванню ПАР є низька в’язкість нафти:µ<=15 мПа*с, низька адсорбція(колектор-кварцевий пісок), низький міжфазний натяг та інші.

Факторами що сприяють застосуванню полімерів є підвищена в’язкість нафти: µ=10-200 мПа*с; значна різниця у проникності пластів та незначна товщина пластів. Негативними факторами при застовуванні полімерів є наявність у пл.водах солей, лужно-земельних елементів, висока температура пластів >=80-90 С та значна товщина пластів.

Застосуванню лугів сприяє значний вміст в нафті органічних кислот, відносно велика проникність колектора >=0,03 мкм². Негативно впливають наявність у покладі газової шапки, низьке значення залишкової нафто насиченості <=40 %, мінералізація води >20 %.

При застосуванні міцелярних розчинів обмежуються багатьма факторами,основним є теригенний характер порід, висока неоднорідність пластів, висока в’язкість нафти >=15 мПА*с, значна товщина пластів >25м ,низька залишкова нафтонасиченість <=25 %, а також наявність газової шапки, застосування СО2 є пл.температури >31-35 С, а також вміст АС компонентів (понад 10%). Негативно впливає на застосування СО2 неоднорідних пластів та високий вміст карбонатного цементу у теригенних колекторах. Важливим також є забезпечення змішаного витіснення , Р>=8..9 МПа. Із збільшенням мінералізації пл. вод зростає небезпека випадання солей у продуктивних пластах.