
- •2. Генріх Герц
- •3. Ісаак Ньютон
- •4. Блез Паскаль
- •5. Джеймс Прескотт Джоуль
- •6. Джеймс Ватт
- •8. Шарль Оґюстен Кулон
- •9. Алессандро Вольта
- •10. Майкл Фарадей
- •12. Вернер фон Сіменс
- •13. Вільгельм Едуард Вебер
- •15. Нікола Тесла
- •16. Джозеф Генрі
- •17. Андерс Цельсій
- •18. Антуан Анрі Беккерель
- •19. Льюїс Харольд Грей
- •20. Рольф Максиміліан Зіверт
18. Антуан Анрі Беккерель
Бекерель (Бк, Bq) — одиниця СІ виміру радіоактивності речовини. Названа на честь Антуана Анрі Беккереля.
Один бекерель дорівнює радіоактивності матеріалу, в якому щосекунди відбувається один акт розпаду.
1 Бк = 1 с−1 = 2,703·10−11 Кюрі = 10−6 Резерфорда.
Одиницю названо на честь французького фізика Анрі Беккереля, що спільно із Марією Кюрі отримав Нобелівську премію з фізики за відкриття радіоактивності.
Антуан Анрі Беккерель (фр. Antoine Henri Becquerel) (15 грудня 1852 — 25 серпня 1908) — французький фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики та один з першовідкривачів радіоактивності.
Ранні роки
Беккерель народився в Парижі в сім'ї вчених, яка, рахуючи його самого, його сина, батька — Александра Едмона, діда — Антуана Сезара, дала чотири покоління учених. Він здобув наукову освіту в Політехнічній школі (X1872) і інженерну освіту в Національній школі мостів і шляхів (фр. École Nationale des Ponts et Chaussées) (1874). У 1874 р. Беккерель оженився на Люсі Жамен, яка народила йому сина Жана і померла від родів (1878). Беккерель оженився на Луїзі Дезіре Лор'є у 1890 р. У 1889-му став членом Французької академії наук.
Наукова праця
В 1892 р. Беккерель став третьою людиною з їх сім'ї, яка очолила кафедру фізики в Національному музеї натуральної історії (фр. Muséum national d'histoire naturelle). У 1894 р. він став головним інженером в управлінні мостів і доріг.
У 1896 р. Беккерель випадково відкрив радіоактивність під час робіт по дослідженню фосфоресценції в солях урану. Досліджуючи роботу Рентгена, він загорнув флюоресціючий матеріал — уранілсульфат калія в непрозорий матеріал разом з фотопластинами, з тим, щоб приготуватися до експерименту, що вимагає яскравого сонячного світла. Проте ще до здійснення експерименту Беккерель виявив, що фотопластини були повністю засвічені. Це відкриття спонукало Беккереля до дослідження спонтанного випускання ядерного випромінювання. У 1903 р. він отримав спільно з П'єром і Марією Кюрі Нобелівську премію по фізиці «На знак визнання його видатних заслуг, що виразилися у відкритті мимовільної.
Останні роки
Помер у віці 55 років у Ле-Круазік (Бретань).
У його честь названа одиниця радіоактивності в системі одиниць СІ — бекерель (Bq). Також один кратер на Місяці, один кратер на Марсі і один астероїд[1] названі в його честь.
19. Льюїс Харольд Грей
Грей (Гр, Gy) — одиниця вимірювання поглинутої дози іонізуючого випромінювання в системі СІ.
Один грей дорівнює дозі випромінювання, при котрій опроміненій речовині масою один кілограм передається енергія один джоуль будь-якого іонізуючого випромінювання. Величина поглиненої дози випромінювання залежить від властивостей випромінювання і поглинаючого середовища.
Гр = Дж·кг-1 = м²·с-2.
Льюїс Харольд Грей (англ. Louis Harold Gray; 10 листопада 1905 - 9 липня 1965) - англійський фізик, що працював в області впливу радіації на біологічні організми, один з родоначальників радіобіології.
Одним з наукових результатів було визначення поглиненої дози радіації, одиниця виміру якої в системі СІ згодом була названа на честь нього Грей.
Біографія
У 1933 році почав працювати в лікарні Маунт Вернон в Лондоні.
У 1936 році розвинув принципу Брегга-Грея, який є основою методу вимірювання поглинання матеріалами енергії гамма-випромінювання
У 1937 році створив один з перших генератора нейтронів в лікарні Маунт Вернон (Лондон).
У 1938 році вивчав впливу нейтронів на живі організми з використанням генератора
У 1940 році досліджував порівняльної біологічної ефективності випромінювання, введення у вживання одиниці вимірювання поглиненої дози випромінювання.
У 1952 році досліджував вплив радіації на бактерії і клітини пухлин.
У 1953 році заснована Лабораторія Грея в лікарні Маунт Вернон.
У 1956-1962 роки - віце-президент Міжнародної комісії з радіаційним вимірам (ICRU).
У 1961 році обраний членом Королівського наукового товариства.