21. Облік утримань із заробітної плати. Середня заробітна плата та порядок її розрахунку.

Із нарахованої заробітної плати працівників здійснюються обов’язкові та добровільні утримання.

До обов’язкових утримань відносять:прибутковий податок;утримання до Пенсійного фонду;утримання до Фонду соціального страхування;утримання до Фонду соціального страхування на випадок безробіття;утримання за виконавчими листами та приписами нотаріальних контор на користь юридичних та фізичних осіб.

За письмовою згодою працівника (на підставі поданої заяви) можуть здійснюватися такі утримання з нарахованої заробітної плати:профспілкових внесків;сум недостач матеріальних цінностей та грошових коштів;за товари, придбані в кредит;погашення отриманої позики;невикористані підзвітні суми;відрахування на індивідуальне соціальне страхування;інші утримання.

Невикористані і неповернені своєчасно в касу підзвітні суми, надлишкові виплачені суми внаслідок облікових помилок, суми збитку, заподіяні працівником підприємству в розмірі не більше середньомісячного заробітку, суми отриманих відпускних за невідпрацьований період, суми авансів, виплачених у рахунок заробітної плати, утримуються без письмової згоди працівника на підставі наказу керівника підприємства.

Утримання із заробітної плати здійснюються у такій послідовності:

1. Утримується єдиний соціальний внесок (3,6%).

2. Із суми нарахованої заробітної плати віднімається єдиний соціальний внесок, а з решти береться податок з доходів фізичних осіб (якщо сума заробітної не перевищує суми десяти мінімальних зарплат його величина становить 15%, а якщо сума заробітку є більшою за цю суму – 17%).

3. Із суми нарахованої заробітної плати віднімається єдиний соціальний внесок і податок з доходів фізичних осіб, а з решти беруться аліменти.

4. Із суми нарахованої заробітної плати віднімається єдиний соціальний внесок, податок з доходів фізичних осіб, аліменти, а з решти беруться профспілкові внески (1%).

Загальний розмір обов’язкових утримань із заробітної плати не повинен перевищувати 50%, а вокремих випадках – 70%.

Якщо працівник хворіє, то за дні своєї відсутності на роботі у зв’язку з хворобою він не отримує заробітну плату. У такому випадку йому виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності. Підставою для призначення допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Робочі дні за перші п’ять календарних днів хвороби самого працівника має оплатити роботодавець, а інші – Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Якщо працівнику надано лікарняний у зв’язку з хворобою дитини або іншого члена сім’ї, допомогу за рахунок Фонду соцстраху надають з першого дня непрацездатності.

Суми лікарняних розраховуються шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу, якщо наявність його передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті.

Декретна відпустка надається на підставі листка непрацездатності, вона розраховується у календарних днях і декретні виплачуються також за календарні дні. Розмір декретних виплат обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на тривалість декретної відпустки (у календарних днях).

Витрати, пов’язані з оплатою відпусток здійснюється за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники. Нарахування відпусток проводиться виходячи із розміру середньоденної заробітної плати, помноженої на число оплачуваних днів. Необхідно підсумковий заробіток за останні перед наданням відпустки 12 місяців або менший фактично відпрацьований період поділити на відповідну кількість календарних днів року або меншого, фактично відпрацьованого періоду, за винятком святкових і неробочих днів, визначених законодавством. Потім одержану середньоденну заробітну плату помножити на число календарних днів відпустки.

Утримання аліментів із заробітної плати працівника здійснюється на підставі виконавчого листа, оформленого за рішенням суду або на підставі письмової заяви працівника при добровільній згоді сплачувати аліменти. Виконавчі листи або отримані заяви працівників реєструються у спеціальному журналі із вказівкою щодо дати їх отримання. Утримання аліментів здійснюється в розмірах, передбачених виконавчими документами або обумовленими в заяві із суми заробітку після оподаткування. Аліменти утримуються із сум нарахованої заробітної плати без урахування наданих працівникові гарантійних та компенсаційних виплат. Висилання аліментів отримувачу через відділення зв’язку здійснюється за рахунок платника аліментів (включаючи ПДВ на послуги пересилання).

Показник середньої зарплати залежить від двох основних чинників: від розрахункового періоду та від виплат, які враховують під час її обчислення. Стосовно розрахункового періоду можна зазначити, що обчислення середньої з/п для оплати відпусток або компенсації за невикористану відпустку здійснюють, зважаючи на виплати за останні 12 календарних місяців (хто працював менше року — за фактично відпрацьований час), для оплати лікарняних — за останні 6 місяців, для оплати відсутності працівника у зв’язку з виконанням державних обов’язків — за останні два місяці. Виплати, які враховують, обчислюючи середню з/п, можна узагальнити так:— основна зарплата;— доплата за роботу в нічний час;— доплати за суміщення професій;— премії, які носять систематичний характер;— виплати за виконання державних обов’язків;— допомога по тимчасовій непрацездатності;— інші.