8.1. Види операцій, що проводяться банками на міжнародному рівні

Ринок банківських послуг відіграє значну роль у міжнародній торгівлі послугами. Агентами цього ринку виступають великі національні та міжнародні банки, що надають послуги не лише клієнтам своєї країни, але й іноземцям. Велика кількість банків в силу свого міжнародного характеру перетворилася у транснаціональні банки із великою зарубіжною інституційною мережею, обсяги операцій яких щорічно зростає.

Основними видами операцій, що провадяться банками на міжнародному рівні є депозитні та кредитні операції.

Депозитна база формується транснаціональними банками як за рахунок внесків своїх філіалів та відділень за кордоном, так і іноземних вкладників, фізичних та юридичних осіб. Транснаціональні банки є найбільшими одержувачами закордонних урядових депозитів.

Кредитні операції транснаціональних банків є настільки ж різноманітними, як і депозитні. Перше місце серед клієнтів займають транснаціональні корпорації та їх філії, іноземні банки та промислові фірми, уряди багатьох країн та приватні особи. Останніми роками збільшується кількість міжнародних кредитів, що пов'язано як з потребами світової економіки, нерівномірністю розвитку депозитної бази, так і з інтернаціоналізацією економіки в цілому. Не останнє значення в цьому грає різноманіття форм та видів кредитів, що надаються транснаціональними банками, що займаються й кредитуванням інвестиційних проектів, й поповненням основного та оборотного капіталу, й кредитуванням внутрішньокорпораційних розрахунків між філіями ТНК.

За останнє десятиріччя особливий розвиток зазнав такий вид послуг, як емісійно-посередницька діяльність, що пов'язана із випуском та розміщенням міжнародних займів та цінних паперів. Значного розвитку зазнала й операційна діяльність міжнародних банків, що пов'язано із комп'ютеризацією банківських операцій та розширенням сфер впливу.

Міжнародний ринок банківських послуг постійно зазнає змін. Це стосується не тільки модифікації послуг, але й агентів ринку. Змінюються сфери впливу та роль окремих банків на ринку. Наприклад, якщо в 70-80-ті роки у списку 20 найбільших банків левову частку займали американські банки, то сьогодні у ньому більшою мірою знаходяться японські, французькі та англійські. Американські банки втратили свої позиції. За останнє десятиріччя розповсюдження отримали так звані "зони вільної банківської діяльності". Такі офшорні зони виникли у 80-ті роки в США, а потім в Японії. Основною характеристикою цих зон є більш жорсткій режим регулювання, операції провадяться у валюті країн емітента, введене пільгове оподаткування, відсутні обов'язкові резервні відрахування. Механізм їх функціонування побудований на намірі створити режим екстериторіальності, режим євроринку. Пільговий кредитний режим розповсюджується лише на міжнародні кредитні операції учасників зони, а будь-яка операція, що призводить до перетікання капіталу між її учасниками та внутрішнім грошовим ринком, наприклад, США, де знаходиться зона, автоматично підпадає під норми внутрішнього грошового контролю. Саме ці моменти дозволяють назвати такі зони видозміненою моделлю євроринка. Треба, однак, зауважити, що широкого розповсюдження такі зони не зазнали. Це в першу чергу пов'язане із жорстким регулюванням. Тим не менш можна впевнено говорити про подальший та постійний розвиток та вдосконалення як агентів міжнародного ринку банківських послуг, так власне самих послуг.