Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів і надр землі при видобутку корисних копалин

Плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів

встановлена з метою зацікавити підприємства раціонально використовувати водні ресурси.

Платники (повинні мати дозвіл на спеціальне використання води):

• юридичні особи (користувачі) незалежно від форм власності, включаючи підприємства гідроенергетики, водного транспорту;

• господарські виробничі підрозділи без статусу юридичної особи. Органи місцевого самоврядування встановлюють ліміт використання (для прісних вод місцевого значення) за винятком тих водних ресурсів, що не вилучаються з водних джерел (ТЕС, водний транспорт). Нормативи плати затверджує Кабінет Міністрів з узгодженням з Міністерством економіки і Міністерством фінансів.

Порядок нарахування й оплати за спеціальне використання прісних водних ресурсів:

• платник здійснює це самостійно;

• плата нараховується за квартал, виходячи з факту використання: ліміту, пільг;

• використання понад ліміт збільшує плату в 5 разів.

Плата за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин стягується із суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, що здійснюють видобуток корисних копалин.

Розмір плати нараховується самостійно на основі:

• обсягів погашення балансових запасів;

• обсягів видобутку (нафта, газ, торф);

• ціни реалізації одиниці видобутку мінеральної сировини;

• нормативу плати;

• коригувального коефіцієнта (для підприємств вугільної промисловості).

Плата за використання лісових ресурсів

Лісовий доход — грошові кошти за використання лісового фонду. Установлено єдину систему платежів, що включає:

• відрахування на відтворення;

• охорона і захист лісів;

• податок — плата за використання лісового фонду.

Платниками відрахувань (зборів) на відтворення, охорону і захист лісів є всі лісокористувачі. Ставка відрахувань встановлюється в повному розмірі від вартості заготовленої деревини. Відрахування перелічуються щомісяця в дохід бюджету. Плата за використання лісовим фондом є платою за деревину, заготівлю другосортних і низькосортних лісових матеріалів, користування лісовим фондом у культурно-оздоровчих і спортивних цілях. Розмір плати розраховують виходячи зі ставок на одиницю отриманої продукції або за одиницю використаної площі.

Лісовий доход включає надходження від продажу лісових другосортних матеріалів (ялинок, кори), відходів лісозаготівель, суми стягнень від збитків, пені, штрафи.

Місцеві податки і збори

Місцеві податки і збори:

• установлюються для юридичних і фізичних осіб;

• входять до складу валових витрат;

• виключаються зі скорегованого валового доходу; відносяться на собівартість продукції.

Органи місцевого самоврядування мають право:

• застосовувати тільки ті податки і збори, що передбачені діючими законодавчими актами;

• встановлювати ставки, що не перевищують граничні розміри, що передбачені діючими законодавчими актами;

встановлювати додаткові пільги для окремих платників податків (застосовувати ставку нижче, ніж мінімальна; звільняти від сплати податку).

Збір за паркування автотранспорту

Платники — юридичні особи і громадяни, що паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка збору встановлюється за 1 годину паркування і сплачується водіями на місці паркування. Граничний розмір ставки збору не повинний перевищувати 3 % неоподаткованого мінімуму в спеціально відведених і обладнаних місцях та 1 % — у відведених місцях.

Ринковий збір

Платники — юридичні і фізичні особи за торговельні місця на ринках і павільйонах, на критих і відкритих столах за кожний день торгівлі. Розмір збору залежить від ринку, його територіального розміщення і виду продукції. Збір виплачується до початку реалізації. Граничний розмір збору не повинний перевищувати 20 % мінімальної зарплати з громадян і 3-х мінімальних зарплат — з юридичних осіб.

Комунальний податок

Платники — юридичні особи усіх форм власності (за винятком бюджетних організацій, планово-дотаційних і сільськогосподарських підприємств). Об'єктом є фонд оплати праці (середньооблікова чисельність працівників помножений на мінімальний дохід за місяць, що не підлягає оподаткуванню). Граничний розмір ставки податку визначений у розмірі 10 % від об'єкта оподаткування.

Податок на рекламу

Стягується з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень через радіо, телебачення, пресу, афіші, плакати, рекламні щити, нанесені на спортивний одяг або майно. Об'єктом оподатковування є вартість послуг за рекламу. Ставки податку диференційовані в залежності від часу, вартості і виду розміщення реклами. Гранична ставка податку не повинна перевищувати 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами і 0,5 % за розміщення реклами на тривалий час.

Рекламодавці повинні платити податок під час надання послуг.