81. Обов’язкове призначення експертизи

Призначення експертизи є обов'язковим у разі заявления клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити:

1) характер і ступінь ушкодження здоров'я;

2) психічний стан особи;

3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

ЦПК передбачено два випадки, у яких суд зобов'язаний призначити експертизу по цивільній справі. По-перше, суд зобов'язаний призначити експертизу у тому разі, коли обидві сторони по справі заявили відповідне клопотання. По-друге, якщо є клопотання про призначення експертизи, подане хоча б однією зі сторін, експертиза обов'язково призначається, коли необхідно встановити характер і ступінь ушкодження здоров'я, психічний стан особи, вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Призначення експертизи пов'язують обов'язково із заявами осіб, які беруть участь у справі, домовленістю сторін, клопотаннями обох сторін чи хоча б однієї зі сторін. Складається враження, що суд за своєю ініціативою взагалі не може призначати експертизу. Однак, як підстави призначення експертизи є не клопотання осіб, які беруть участь у справі, а наявність достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи.

82. Висновок експерта

Висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

При розгляді і вирішенні цивільних справ суду іноді потрібна допомога різних фахівців. Тому досить поширеним є такий засіб доказування, як висновок експерта, який є докладним описом проведених досліджень, зроблених висновків і обґрунтованих відповідей на питання суду. Висновок експерта не повинен містити рекомендацій з приводу характеру рішення суду, застосування права і т. ін. Висновок буде оптимальним, якщо він складається з трьох частин: вступної, описової (дослідницької) та заключної (висновки).

У вступній частині висновку вказується: назва експертизи, якою вона є (додаткова, повторна чи ін.); орган чи особа, які призначали експертизу; дані про експерта; дата надходження матеріалів питання експерту; найменування матеріалів; обставини справи, попередження про відповідальність експерта і ін. Досліджувальна частина містить опис процесу дослідження та його результати, експертну оцінку результатів дослідження. У заключній частині викладаються висновки дослідження по суті поставлених питань. Оскільки висновок експерта є одним із засобів доказування, він не є обов'язковим для суду і фактичні дані у ньому оцінюються судом за загальними правилами нарівні з іншими доказами. Незгода суду з висновком експерта повинна мотивуватися судом у судовому рішенні або ухвалі про закінчення справи.

83. Забезпечення доказів та способи забезпечення доказів

Забезпечення доказів – це вжиття судом термінових заходів до закріплення у визначеному процесуальному порядку фактичних даних з метою використання їх як докази при розгляді цивільних справ.

Підставою для забезпечення доказів є побоювання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що подача потрібних доказів стане згодом неможливою або утрудненою. Ці особи наділені правом звернутися під час розгляду справи до суду, а до судді — як до, так і після подання позовної заяви про забезпечення доказів.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.