
- •1.Теорія держави і права як наука та як навчальна дисципліна ,її предмет і метод.
- •7.Особливості виникнення держав у різних народів.
- •8.Поняття держави ,її ознаки та сутність.
- •9.Типологія держав.
- •10.Державна влада.
- •11. Основні форми та інститути демократії.
- •12.Поняття та види державного суверенітету.
- •13.Сіввідношення понять «держ.Суверенітет»,національний суверенітет,суверенітет народу.
- •14.Сутність та ознаки правової держави .
- •16.Форми державного устрою.
- •17.Унітарна держава ,її сутність .
- •18.Види складних держав.
- •19.Форми державного(політичного )режиму.
- •20.Механізм держави:поняття ,ознаки ,структура.
- •21.Державний орган.Поняття,ознаки ,структура.
- •23.Сутність конституційних стримувань та противаг ,їх значення в реалізації принципу розподілу влад.
- •24.Винекнення права.
- •25.Поняття ,сутність та ознаки права.
- •27.Принципи права.
- •28.Система права:поняття та структура.
- •29.Галузі,підгалузі та інститути права.
- •30.Загальна характеристика галузей права.
- •31.Система законодавства :поняття та структура .
- •32.Норми права:поняття та ознаки.
- •33.Структура правових норм та види їх структурних елементів.
- •34.Способи викладення елементів правових норм .
- •36.Соціальні норми :поняття та види.
- •37.Співвідношення норм права з іншими соціальними нормами.
- •38.Поняття та види джерел(форм )права.
- •40.Поняття та особливості застосування норм права як форми їх реалізації.
- •41.Основні стадії застосування норм права.
- •42.Аки застосування норм права.
- •43.Аналогія закону і аналогія права. Прогалини в праві.
- •44.Поняття та основні риси тлумачення норм права.
- •45.Способи тлумачення норм права.
- •46.Офіційне тлумачення норм права :поняття види.
- •47.Неофіційне тлумачення норм права .
- •48.Акти тлумачення норм права :поняття ,види.
- •49.Правотворчість: поняття,ф-ції.
- •50.Види правотворчості.
- •51.Основні стадії правотворчого процесу.
- •52.Нормативно-правовий акт:поняття ,ознаки та види.
- •53.Закон:поняття,ознаки.
- •55.Стадії законодавчого процесу.
- •56.Поняття,види та ознаки підзаконних нормативних акті.
- •57.Дія нормативно-правових актів у часі.
- •58.Дія нормативно-правових актів у просторі.
- •59.Дія нормативно-правових актів щодо кола осіб.
- •60.Структура нормативно-правового акту.
- •61.Систематизація законодавства.
- •62.Форми систематизації законодавства.
- •63.Правовідносини:поняття,основні ознаки.
- •64.Види правовідносин.
- •65.Склад(структура)правовідносин.
- •66.Субєктивне право,юридичний обов’язок .
- •67.Субєкти правовідносин.
- •68.Поняття та види об’єктів правовідносин.
- •69.Юридичні факти:поняття,види.
- •70.Правовомірна поведінка :поняття і основні ознаки.
- •71.Правопорушення : поняття та ознаки.
- •72.Склад правопорушення :поняття структура.
- •73.Види правопорушень.
- •74.Юридична відповідальність та її види.
- •75.Функції юридичної відповідальності.
- •76.Принципи юридичної відповідальності.
- •77.Механізм правового регулювання.:поняття елементи стадії.
- •78.Правосвідомість:поняття та ознаки.
- •79.Структура правосвідомості.
- •80.Правова культура.
- •81.Законність і правопорядок:їх співвідношення.
- •82.Правові системи сучасності.
- •83.Предмет теорії держави та права ,його особливості.
- •84.Виникнення та розвиток ідеї правової держави.
- •85.Поняття держави та права ,їх взаємозв’язок .
- •86.Призначення та система судових органів державної влади.
- •87.Основні ознаки правової держави.
- •88.Поняття і структура державного апарату.
- •89.Загальна характеристика внутрішніх та зовнішніх функцій держави.
- •90.Вина,як структурний елемент правопорушень.Умисл та необережність як різновид вини.
- •91.Загальна характеристика основних галузей права.
- •92.Поняття методу та методології тдп.
- •93.Характеристика представницьких органів влади.
- •94.Поняття правового виховання.Субєкти здійснення правовихновної роботи.
- •95.Призначення та система виконавчих органів державної влади.
- •96.Кодифікація як різновид систематизації нормативно-правових актів.
- •97.Поняття правоздатності та дієздатності.
- •98.Поняття та види інкорпорації як різновид систематизації нормативно-правових актів.
- •99.Поняття та ознаки демократичної держави.
12.Поняття та види державного суверенітету.
Суверенітет - це політико-правова властивість держави, зміст якої полягає в ЇЇ праві самостійно вирішувати внутрішні та зовнішні політичні питання без втручання інших держав, організацій, осіб. Найбільш важливою проблемою юриспруденції є проблема суверенітетів. Конституція України, як і більшість інших конституцій, розрізняє три види суверенітету - суверенітет держави, суверенітет народу і суверенітет нації. Державний суверенітет - це верховенство, єдність та недоторканність державної влади, її рівноправність та незалежність у відносинах з іншими державами. Наявність державного суверенітету є передумовою рівноправності у таких відносинах. Декларація про державний суверенітет України прийнята 16 липня 1990 року.Правовою основою державного суверенітету України стали: закони Української PCP "Про економічну самостійність Української PCP" від З серпня 1990 p., "Про утворення Кабінету Міністрів Української PCP" від 18 квітня 1991 p., "Про заснування поста Президента Української PCP і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української PCP" від 5 липня 1991 p., "Про Президента Української PCP" від 5 липня 1991 p., Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 p., Закон України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 p.та ін.. Будь-яка держава незалежно від розміру її території, чисельності населення, кількості національних меншин, форми правління, устрою чи режиму може бути суверенною. Це означає об'єктивну можливість держави мати відповідні суверенні права, наприклад, право виступати від імені свого народу, право оголошувати війну і мир, право приймати закони, право визначати зовнішню і внутрішню політику, право формувати державні органи, право визначати державну символіку, право встановлювати і збирати податки тощо.Разом з тим суверенітет держави не опосередковує її свавілля як усередині держави, так і за межами державного кордону. Наприклад, забороняється окупація іншої держави чи застосування зброї проти інших держав, за винятком необхідності власної оборони. Народний суверенітет еволюціонує з теорії державного владарювання. Важливою умовою існування народного суверенітету є державний суверенітет, оскільки відсутність останнього фактично унеможливлює існування першого. Народний суверенітет передбачає офіційне визнання народу носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в державі та його виключне право на зміну конституційного ладу. Народ здійснює свою владу в державі як безпосередньо (вибори, референдуми), так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні основи народного суверенітету відображено в ст. 5 Конституції України, що означає участь народу в управлінні державою. Ці права не можуть бути узурповані ні самою державою, ні її органами. Національний суверенітетВажливим етапом розвитку концепції суверенітету є поява категорії "суверенітет нації". Змістовне трактування останньої в юриспруденції залишається чітко не визначеним, оскільки сам термін "нація" трактується неоднаково в різних галузях науки. Суверенітет нації реалізується через її основні права, а саме:* право на існування і вільний розвиток, володіння реальною можливістю визначати характер свого національного життя, включаючи спроможність реалізувати право на політичне самовизначення;* право на вільний розвиток національних потреб: економічних і соціальних;* право на духовно-культурний розвиток, повагу національної честі і гідності, розвиток національної мови, звичаїв, традицій;* право розпоряджатися природними і матеріальними ресурсами; 1 право на мирне співіснування з іншими народами та націями;o право на екологічну безпеку та ін. Таким чином, усі три види суверенітету пов'язані між собою, проте не є тотожними. Наявність державного суверенітету в тоталітарній державі не опосередковує існування народного суверенітету в межах виокремленої держави. Разом з тим, між народним суверенітетом і суверенітетом нації існує тісний зв'язок, оскільки останній є початком першого. Суб'єктом здійснення права на самовизначення є український народ, основу якого становить українська нація.