- •1.Теорія держави і права як наука та як навчальна дисципліна ,її предмет і метод.
- •7.Особливості виникнення держав у різних народів.
- •8.Поняття держави ,її ознаки та сутність.
- •9.Типологія держав.
- •10.Державна влада.
- •11. Основні форми та інститути демократії.
- •12.Поняття та види державного суверенітету.
- •13.Сіввідношення понять «держ.Суверенітет»,національний суверенітет,суверенітет народу.
- •14.Сутність та ознаки правової держави .
- •16.Форми державного устрою.
- •17.Унітарна держава ,її сутність .
- •18.Види складних держав.
- •19.Форми державного(політичного )режиму.
- •20.Механізм держави:поняття ,ознаки ,структура.
- •21.Державний орган.Поняття,ознаки ,структура.
- •23.Сутність конституційних стримувань та противаг ,їх значення в реалізації принципу розподілу влад.
- •24.Винекнення права.
- •25.Поняття ,сутність та ознаки права.
- •27.Принципи права.
- •28.Система права:поняття та структура.
- •29.Галузі,підгалузі та інститути права.
- •30.Загальна характеристика галузей права.
- •31.Система законодавства :поняття та структура .
- •32.Норми права:поняття та ознаки.
- •33.Структура правових норм та види їх структурних елементів.
- •34.Способи викладення елементів правових норм .
- •36.Соціальні норми :поняття та види.
- •37.Співвідношення норм права з іншими соціальними нормами.
- •38.Поняття та види джерел(форм )права.
- •40.Поняття та особливості застосування норм права як форми їх реалізації.
- •41.Основні стадії застосування норм права.
- •42.Аки застосування норм права.
- •43.Аналогія закону і аналогія права. Прогалини в праві.
- •44.Поняття та основні риси тлумачення норм права.
- •45.Способи тлумачення норм права.
- •46.Офіційне тлумачення норм права :поняття види.
- •47.Неофіційне тлумачення норм права .
- •48.Акти тлумачення норм права :поняття ,види.
- •49.Правотворчість: поняття,ф-ції.
- •50.Види правотворчості.
- •51.Основні стадії правотворчого процесу.
- •52.Нормативно-правовий акт:поняття ,ознаки та види.
- •53.Закон:поняття,ознаки.
- •55.Стадії законодавчого процесу.
- •56.Поняття,види та ознаки підзаконних нормативних акті.
- •57.Дія нормативно-правових актів у часі.
- •58.Дія нормативно-правових актів у просторі.
- •59.Дія нормативно-правових актів щодо кола осіб.
- •60.Структура нормативно-правового акту.
- •61.Систематизація законодавства.
- •62.Форми систематизації законодавства.
- •63.Правовідносини:поняття,основні ознаки.
- •64.Види правовідносин.
- •65.Склад(структура)правовідносин.
- •66.Субєктивне право,юридичний обов’язок .
- •67.Субєкти правовідносин.
- •68.Поняття та види об’єктів правовідносин.
- •69.Юридичні факти:поняття,види.
- •70.Правовомірна поведінка :поняття і основні ознаки.
- •71.Правопорушення : поняття та ознаки.
- •72.Склад правопорушення :поняття структура.
- •73.Види правопорушень.
- •74.Юридична відповідальність та її види.
- •75.Функції юридичної відповідальності.
- •76.Принципи юридичної відповідальності.
- •77.Механізм правового регулювання.:поняття елементи стадії.
- •78.Правосвідомість:поняття та ознаки.
- •79.Структура правосвідомості.
- •80.Правова культура.
- •81.Законність і правопорядок:їх співвідношення.
- •82.Правові системи сучасності.
- •83.Предмет теорії держави та права ,його особливості.
- •84.Виникнення та розвиток ідеї правової держави.
- •85.Поняття держави та права ,їх взаємозв’язок .
- •86.Призначення та система судових органів державної влади.
- •87.Основні ознаки правової держави.
- •88.Поняття і структура державного апарату.
- •89.Загальна характеристика внутрішніх та зовнішніх функцій держави.
- •90.Вина,як структурний елемент правопорушень.Умисл та необережність як різновид вини.
- •91.Загальна характеристика основних галузей права.
- •92.Поняття методу та методології тдп.
- •93.Характеристика представницьких органів влади.
- •94.Поняття правового виховання.Субєкти здійснення правовихновної роботи.
- •95.Призначення та система виконавчих органів державної влади.
- •96.Кодифікація як різновид систематизації нормативно-правових актів.
- •97.Поняття правоздатності та дієздатності.
- •98.Поняття та види інкорпорації як різновид систематизації нормативно-правових актів.
- •99.Поняття та ознаки демократичної держави.
10.Державна влада.
Влада — здатність певного суб'єкта (індивіда, колективу, організації) підпорядковувати собі волю і поведінку іншого суб'єкта у своїх власних інтересах чи інтересах інших осіб.Влада як соціальна функція щодо нав'язування своєї волі іншим завжди була і є об'єктом загальних зазіхань, особливо в державно-організованому суспільстві.Державна влада — це влада, яка здійснюється тільки державою та її органами і характеризується суверенністю, універсальністю та здатністю владно-примусового впливу на поведінку всіх людей та їх організацій, що забезпечується державно-правовими методами.Як структурні елементи державної влади виділяють:• суб'єкт влади, тобто державу та її органи;• об'єкт влади — людей, на підкорення поведінки яких спрямована ця функція;• владні відносини, через які здійснюється нав'язування волі носія влади підлеглим;• наявність у суб'єкта влади певного арсеналу засобів, методів та способів, що дають йому можливість реально здійснювати свою волю в суспільному житті;• нормативну систему, що регламентує владну діяльність.Нормативна регламентація владної діяльності має велике значення, тому що це прямо пов'язано з питанням про легітимність державної влади.Легітимну державну владу визначають як владу, що встановлюється відповідно до процедури, передбаченої нормами права. Легітимізація влади в цивілізованому суспільстві відбувається, насамперед, через загальні демократичні вибори. Результатом їх проведення є створення загальнонародного і водночас загальнодержавного представницького органу влади.Отже, легітимізація державної влади має відбуватися шляхом її делегування від одного суб'єкта — народу іншому — державі. Зрозуміло, що цей перехід не може бути стихійним, він має регулюватися демократичними конституційними принципами й нормами, передусім, принципом розподілу влади.Політична влада і влада державна — поняття не тотожні. Політична влада — влада, що здійснює вироблення і запровадження у життя політичних програм усіма суб'єктами політичної системи, а також різними неформальними угрупованнями; це домінування або прагнення до домінування інтересів одних верств над усіма іншими.
11. Основні форми та інститути демократії.
Народ як носій суверенітету і єдине джерело влади, що надана йому ст. 5 Конституції України, реалізує її у формі безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії. Інститути прямої та виборної демократії почали формуватись у нашій державі ще за часів Запорізької Січі. Усі козаки брали участь у загальній січовій раді, що вирішувала найважливіші справи. Рада - це був орган січового народовладдя. З часом рада почала обирати гетьмана і військову старшину - осавулів, судців, писаря, котрі були відповідальними перед військом.Представницька демократія - це спосіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади. Обрані законним шляхом народні депутати є виразниками волі всього народу. Суть представницької форми народовладдя полягає в тому, що більшість загальних державних питань вирішують, уже не всі громадяни, а певні їхні групи. Ці групи виступають як повноважні представники населення, за дорученням і від імені якого вони приймають рішення, обов'язкові для виконання на певній території. В Україні загальнодержавним представницьким органом є Верховна Рада України, яка уповноважена виражати волю народу у формі загальнообов'язкових на всій території держави рішень (законів). Утворюються також органи місцевого самоврядування (місцеві ради), які можуть приймати рішення, обов'язкові для виконання у межах відповідної частини території держави, що стосуються питань, які належать до компетенції такого органу. Крім колективних (колегіальних) органів, можуть створюватись і одноособові органи, уповноважені виступати від імені держави, наприклад, Президент.Безпосередня демократія - це пряме волевиявлення народу або безпосереднє здійснення волі громадян у найважливіших питаннях державного і суспільного життя. До інститутів безпосередньої демократії належать референдум, обговорення проектів нормативних актів, участь у виборах, загальні збори громадян, звіти депутатів та виконавчих органів перед населенням.Референдум - це спосіб прийняття дієздатними громадянами рішень з найважливіших питань державного та суспільного життя шляхом голосування, яке проводиться всезагально, вільно, рівно і таємно або просто виявлення думок громадян з цих питань.
Референдуми можуть бути таких видів:> всеукраїнські (які призначають ВРУ, Президент України чи за народною ініціативою з питань загальнодержавного значення, зокрема, зміни території України;> місцеві (які проводять у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці з питань розвитку відповідної території);> консультативні (всеукраїнські, місцеві) - опитування, результати яких повинні розглядати та брати до уваги як рекомендації при ухваленні рішень відповідними органами влади і місцевого самоврядування.Народне обговорення - це інститут безпосередньої демократії, форма участі громадян в управлінні державними та суспільними справами шляхом обговорення важливих питань суспільного життя. Воно проводиться гласно, обговорюване питання публікують у пресі, доводять до відома громадян в інших засобах масової інформації.Народному обговоренню підлягають законопроекти і питання політичного та соціального розвитку держави чи відповідної території, проте воно має характер рекомендацій.
