10.Державна влада.

Влада — здатність певного суб'єкта (індивіда, колективу, організації) підпорядковувати собі волю і поведінку іншого суб'єкта у своїх власних інтересах чи інтересах інших осіб.Влада як соціальна функція щодо нав'язування своєї волі іншим завжди була і є об'єктом загальних зазіхань, особливо в державно-організованому суспільстві.Державна влада — це влада, яка здійснюється тільки державою та її органами і характеризується суверенністю, універсальністю та здатністю владно-примусового впливу на поведінку всіх людей та їх організацій, що забезпечується державно-правовими методами.Як структурні елементи державної влади виділяють:• суб'єкт влади, тобто державу та її органи;• об'єкт влади — людей, на підкорення поведінки яких спрямована ця функція;• владні відносини, через які здійснюється нав'язування волі носія влади підлеглим;• наявність у суб'єкта влади певного арсеналу засобів, методів та способів, що дають йому можливість реально здійснювати свою волю в суспільному житті;• нормативну систему, що регламентує владну діяльність.Нормативна регламентація владної діяльності має велике значення, тому що це прямо пов'язано з питанням про легітимність державної влади.Легітимну державну владу визначають як владу, що встановлюється відповідно до процедури, передбаченої нормами права. Легітимізація влади в цивілізованому суспільстві відбувається, насамперед, через загальні демократичні вибори. Результатом їх проведення є створення загальнонародного і водночас загальнодержавного представницького органу влади.Отже, легітимізація державної влади має відбуватися шляхом її делегування від одного суб'єкта — народу іншому — державі. Зрозуміло, що цей перехід не може бути стихійним, він має регулюватися демократичними конституційними принципами й нормами, передусім, принципом розподілу влади.Політична влада і влада державна — поняття не тотожні. Політична влада — влада, що здійснює вироблення і запровадження у життя політичних програм усіма суб'єктами політичної системи, а також різними неформальними угрупованнями; це домінування або прагнення до домінування інтересів одних верств над усіма іншими.

11. Основні форми та інститути демократії.

Народ як носій суверенітету і єдине джерело влади, що надана йому ст. 5 Конституції України, реалізує її у формі безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії. Інститути прямої та виборної демократії почали формуватись у нашій державі ще за часів Запорізької Січі. Усі козаки брали участь у загальній січовій раді, що вирішувала найважливіші справи. Рада - це був орган січового народовладдя. З часом рада почала обирати гетьмана і військову старшину - осавулів, судців, писаря, котрі були відповідальними перед військом.Представницька демократія - це спосіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади. Обрані законним шляхом народні депутати є виразниками волі всього народу. Суть представницької форми народовладдя полягає в тому, що більшість загальних державних питань вирішують, уже не всі громадяни, а певні їхні групи. Ці групи виступають як повноважні представники населення, за дорученням і від імені якого вони приймають рішення, обов'язкові для виконання на певній території. В Україні загальнодержавним представницьким органом є Верховна Рада України, яка уповноважена виражати волю народу у формі загальнообов'язкових на всій території держави рішень (законів). Утворюються також органи місцевого самоврядування (місцеві ради), які можуть приймати рішення, обов'язкові для виконання у межах відповідної частини території держави, що стосуються питань, які належать до компетенції такого органу. Крім колективних (колегіальних) органів, можуть створюватись і одноособові органи, уповноважені виступати від імені держави, наприклад, Президент.Безпосередня демократія - це пряме волевиявлення народу або безпосереднє здійснення волі громадян у найважливіших питаннях державного і суспільного життя. До інститутів безпосередньої демократії належать референдум, обговорення проектів нормативних актів, участь у виборах, загальні збори громадян, звіти депутатів та виконавчих органів перед населенням.Референдум - це спосіб прийняття дієздатними громадянами рішень з найважливіших питань державного та суспільного життя шляхом голосування, яке проводиться всезагально, вільно, рівно і таємно або просто виявлення думок громадян з цих питань.

Референдуми можуть бути таких видів:> всеукраїнські (які призначають ВРУ, Президент України чи за народною ініціативою з питань загальнодержавного значення, зокрема, зміни території України;> місцеві (які проводять у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці з питань розвитку відповідної території);> консультативні (всеукраїнські, місцеві) - опитування, результати яких повинні розглядати та брати до уваги як рекомендації при ухваленні рішень відповідними органами влади і місцевого самоврядування.Народне обговорення - це інститут безпосередньої демократії, форма участі громадян в управлінні державними та суспільними справами шляхом обговорення важливих питань суспільного життя. Воно проводиться гласно, обговорюване питання публікують у пресі, доводять до відома громадян в інших засобах масової інформації.Народному обговоренню підлягають законопроекти і питання політичного та соціального розвитку держави чи відповідної території, проте воно має характер рекомендацій.