48.Акти тлумачення норм права :поняття ,види.

Результат офіційного тлумачення норм права не приводить до появи нормативного акта, не встановлює й не скасовує норм права, а тому діяльність щодо тлумачення норм не слід ототожнювати з правотворчою діяльністю. Внаслідок діяльності щодо тлумачення норм права з’являється офіційний акт тлумачення (інтерпретаційний акт), який відіграє значну роль у процесі правильної реалізації норм права. Цей акт має особливу правову природу, діє у поєднанні з нормами права й тому не має самостійного значення.Акт тлумачення норми права (інтерпретаційний акт) — це акт-документ, який містить офіційне, формально-обов’язкове роз’яснення змісту норм права. Акти тлумачення норм права є характерними винятково для офіційного тлумачення, оскільки в процесі неофіційного тлумачення такі акти, як правило, не видаються. У разі, коли офіційне тлумачення є за сферою його дії загальним (нормативним), воно завжди зовнішньо виражається в самостійному спеціальному документі — акті тлумачення. Коли ж таке тлумачення є індивідуальним (казуальним), воно може бути включеним до відповідного правозастосовного акта (наприклад, ухвала апеляційного чи касаційного суду включає роз’яснення змісту норми права) або ж фіксується в окремому документі. Акти тлумачення норм права поділяються на такі види: 1) за зовнішньою формою: письмові чи усні. Письмові акти тлумачення мають певну структуру, тобто вони повинні містити певні реквізити; 2) за суб’єктами їх прийняття: акти аутентичного та делегованого тлумачення; 3) за місцем суб’єктів тлумачення в механізмі держави: акти тлумачення правотворчих органів та акти тлумачення правоза- стосовчих органів; 4) за галузевою належністю норми, яка тлумачиться, інтерпре- таційні акти поділяються на: акти тлумачення норм конституційного, адміністративного, цивільного, трудового права тощо; 5) за структурними елементами норми, що тлумачиться: акти тлумачення гіпотези, диспозиції, санкції;6) за обсягом тлумачення: акти буквального, обмежувального та розширювального тлумачення; 7) за юридичною формою виразу: постанови, укази, роз’яснення, ухвали, інструкції.Акти тлумачення норм права можуть класифікуватись і за іншими підставами.

49.Правотворчість: поняття,ф-ції.

Правотворчість — це діяльність компетентних державних органів, уповноважених державою громадських об'єднань, трудових колективів або (у передбачених законом випадках) всього народу чи його територіальних спільнот зі встановлення (санкціонування), зміни чи скасування юридичних норм.Функції правотворчості — напрямки діяльності, пов'язаної зі встановленням, зміною або скасуванням правових норм, створенням і розвитком законодавства.Основні функції правотворчості:1. Функція первинного регулювання суспільних відносин (розробка і прийняття нових правових норм) діє в тих випадках, коли суспільні відносини раніше не регулювалися і вперше виникла необхідність у їх регулюванні. Наприклад, лише з розвитком космічних досліджень з'являється космічне право; із переходом України на шлях розвитку ринкових відносин виникла необхідність у створенні нових законів: про біржу, приватизацію та ін.;2. Функція відновлення правового матеріалу (скасування, зміна або доповнення до чинних норм) припускає заміну тих законів, що застаріли, не відповідають потребам суспільного розвитку. При цьому важливо не займатися відновленням заради відновлення, оскільки стабільність є кращою, ніж зміни, тим більше зміни без особливої необхідності. Коли ж суспільні потреби змінюються, суспільство потребує такого законодавства, яке адекватно відбивало б ці потреби. Тоді настає необхідність у створенні нових кодексів, законів, вносяться зміни і доповнення до відповідних законодавчих актів;3. Функція заповнення прогалин у праві, тобто усунення повної або часткової відсутності в чинних нормативних актах необхідних юридичних норм.Зрозуміло, можна використовувати аналогію закону, тобто вирішення справи або окремого питання на підставі закону, який регулює подібні відносини; або аналогію права, тобто вирішення справи або окремого юридичного питання на підставі загальних начал і значення законодавства (див. § «Прогалини у праві»).Проте аналогія не заповнює прогалину. Заповнити прогалину можна лише шляхом правотворчості.4. Функція упорядкування нормативно-правового матеріалу (кодифікаційна або систематизаційна правотворчість). Організаційною формою цієї функції є кодификація законодавства, що припускає обґрунтоване його відновлення. Більш докладно про ко-дификацію, а також про інші засоби систематизації законодавства див. у § «Систематизація нормативно-правових актів».