0. 80. Який вплив силових вправ на м'язовий корсет людини?

Хребет має S-подібну форму, його вигини несуть ресорну функцію. У шийному і поперековому відділах вони спрямовані вперед (лордози), а в грудному і крижовому назад (кіфози). Завдяки такій формі хребта створюються найбільш сприятливі умови для балансування голови при мінімальних м'язових витратах і для підтримки випрямленого положення тіла, зм'якшуються поштовхи і струси, полегшується збереження рівноваги, підвищується рухливість грудної клітки і збільшується її ємність.

Пасивний спосіб життя негативно позначається на стані хребта, тому що єдиною його механічною функцією стає протидія силі ваги, для чого не потрібна рухливість. Положення погіршується зниженим тонусом м'язів спини, що приводить до порушення постави. У результаті хребці здавлюють міжхребцеві диски, що деформуються, стають тонші і грубіші, стискуються судини і нерви.

Найбільш різнобічні вимоги до його розвитку по вище зазначених причинах пред'являє атлетична гімнастика. Але величезна кількість методичних програм, спрямованих на збільшення м'язової маси, часто стає причиною неуважного відношення до удосконалювання скелета. А це приведе до однобокості і, отже, меншої результативності тренувального процесу.

Атлетична гімнастика має на увазі побудова гармонічного тіла, а не просте збільшення маси м'язів. Ріст мускулатури повинний відбуватися на тлі поліпшення загальних пропорцій тіла. Досягти цього можна лише при сукупному впливі на м'язи і скелет, тому що пропорції тіла, у першу чергу, визначаються розмірами скелета, а вже потім розвитком м'язової і жирової тканини.

Тільки одночасний вплив на м'язи і скелет гарантує найкращий результат у процесі будівництва тіла.

Негативні зміни постави частіше розвиваються у ослаблених дітей, які мало рухаються. Рівень розвитку м’язової системи – важливий компонент здоров’я, основа високої працездатності, база на якій здійснюється вся рухова діяльність людини. Ослаблення м’язів – одна з головних причин порушень постави, викривлення хребта і запобігти цьому можна лише за рахунок підвищення ефективності фізичних навантажень на уроках фізичної культури.

Застосування засобів атлетичної гімнастики дозволяє за короткий термін попередити порушення постави і деформації хребта.

Вправи з обтяженнями, навантаження в яких адекватні можливостям організму, сприятливо впливають на здоров’я, поліпшують дієздатність опорно-рухового апарату, дозволяють поліпшити його пропорції.

1. 88. Який зміст методики навчання техніки вправ зі штангою

Тренувальне заняття складається із трьох частин: підготовчої, основної, і заключної.

Тривалість підготовчої частини – 10-15 хвилин для початківців і спортсменів молодших розрядів і 7-10 хвилин – кваліфікованих атлетів. В ній вирішуються завдання підготовки організму до наступного тренування зі штангою, для чого застосовуються загально розвиваючі вправи для всіх груп м’язів, які виконуються спочатку в повільному, а потім в швидкому темпі. В кінці підготовчої частини проводять спеціальну розминку з металевою палицею, грифом або штангою малої ваги, імітують наступні вправи з штангою.

В основній частині виконуються вправи з штангою. Вона починається переважно з вправ швидкісного характеру, таких, як ривок з напівприсідом, піднімання штанги на груди з напівприсідом, з ривка. Потім виконуються вправи для розвитку сили і тренування вправи для розвитку витривалості і вправи локального характеру. Якщо необхідно забезпечити кращі умови для росту сили, то першими виконуються силові вправи. Послідовність вправ повинна враховувати раціональне їх чергування – зміну роботи одних м’язових груп і інших, наприклад: тяга, жим лежачи, присідання зі штангою, а також виключати можливість негативного переносу навиків. Щоб уникнути адаптації організму, яка веде до пониження відповідної реакції на вправи, які часто ставляться першими, періодично необхідно починати тренування з різних вправ, таких, як тяга, присідання зі штангою, жимові вправи та ін. Коли вправа із штангою значно відрізняється по структурі від попереднього, повинна проводиться спеціальна розминка, яка оберігає спортсмена від травм. При малому навантаженні включають 2-3 вправи, якщо об’єм значний – 5-8 вправ. Інтервали відпочинку між підходами – від 2 до 5 хвилин. Готовність до наступного підходу зазвичай добре відчувається самим атлетом. Дихати при підніманні штанги треба так, як це зручно спортсмену.

В заключну частину занять включають загально розвиваючі вправи, стрибки в довжину і висоту з місця, стрибки в глибину, вправи на розслаблення м’язів, а також профілактичні вправи – різні виси махи (на поперечині, кільцях).