6. Чим відтворювальне господарство відрізняється від привласнюючого?

Упродовж сотень тисяч років люди споживали (привласнювали) те, що дарувала їм природа (саме тому найдавніші людські заняття - мисливство і збиральництво - учені називають привласнювальними). На відміну від привласнювального господарства хліборобство і скотарство давали змогу щороку вирощувати новий урожай та збільшувати поголів'я свійських тварин - тобто відтворювати природні багатства. Ось чому нові види діяльності вчені називають відтворювальними.

7. З існуванням якої археологічної культури вчені пов'язують утвердження на праукраїнських землях відтворювального господарства?

Дослідники пов'язують утвердження на праукраїнських землях відтворювального господарства з існуванням тут від IV тис. до н.е. до середини III тис. до н.е. (доба енеоліту) трипільської археологічної культури (була відкрита в XIX ст. археологом

Варфоломієм Хвойкою біля с. Трипілля на Київщині). Носії Трипільської культури (трипільці) не були місцевим населенням на наших землях. Вони прийшли на територію України з Нижнього Подунав'я, згодом опанували величезні простори Лісостепу України від Дністра до Дніпра, досягши територій Волині та Степового Причорномор'я. У трипільців був високий рівень перелогового рільництва, вони користувалися виробами з міді, мали кам'яні зернотертки для перемелювання зерна на борошно. Розводили велику рогату худобу, кіз, овець, свиней. Трипільці виготовляли глиняний посуд у спеціальних гончарних печах, а потім розмальовували складними візерунками чорною, брунатною, червоною, рідше білою фарбами. Учені припускають, що трипільці впритул наблизилися до винайдення письма (орнаменти мали схематичні знаки, подібні до піктографічних). Винайшли механічний пристрій для свердління - ручний дриль з каменю. Свої поселення забудовували по колу. Археологи відкрили поселення-гіганти, так звані протоміста (Майданецьке - 200 - 450 га). Виснажені землі давали чимраз менші врожаї, а нових територій, придатних для рільництва, уже не було. Не навчившись відновлювати родючість землі, трипільці розчинилися серед інших народів.

8. Кіммерія (9-7 ст. До.Н.Е.)

Кіммерійці - іраномовний (індо-європейська мовна група) войовничий союз племен, що прийшов на територію України з Пн. Ірану.

Територія: між Дністром та Доном.

Столиця: місто Кіммерік на Керченському пів-острові.

Суспільство кіммерійців складалось із общинників, родової знаті, військових загонів, царів та рабів.

Кіммерійці вели постійні війни з Ассірією та Урарту.

Спосіб життя їх був кочовий.

Господарство: кочове скотарство при незначній ролі землеробства.

Вперше на території України застосовували залізо та приручили коня.

Держава Кіммерійців була знищена скіфами.

9. СКІФІЯ (7-3 ст. до н.е.)

Скіфи - іраномовні племена, що переселились з Пн. Ірану, витіснивши з Причорномор'я кіммерійців.

Територія: від Дону до Дунаю, Криму до зони лісостепу.

Згідно з Геродотом скіфи ділились на 3 групи племен:

• царські скіфи (найсильніша група племен, з середовища яких походили царі)

• скіфи кочівники

• скіфи землероби

Згадується і про т.зв. "скіфів орачів" - підлегле скіфам землеробське нескіфське населення, що жило між ріками Дністер та Дніпро (ймовірно - праслов'янське).

Відзначались войовничістю.

Господарство скіфів: кочове скотарство та осіле землеробство. Великих розмірів досягла торгівля із грецькими причорноморськими містами-колоніями. Високого розвитку сягнуло ремесло, про що свідчать знахідки в курганах Товста Могила, Чортомлик і Солоха (в Дніпропетровській обл.).

Найвизначнішою пам'яткою скіфського мистецтва, знайденою в Україні, є золота пектораль із Товстої Могили (ІУст. до н.е.).

Скіфська держава була знищена сарматами у 3 ст. до н.е.