5.1 Основні положення і означення

Діяльність диспетчера управління повітряним рухом має всі ознаки операторської діяльності в системі людина-машина. Разом з цим вона має деякі специфічні ознаки, що обумовлені, в першу чергу, неможливістю “перенести обслуговування на потім”, тобто тимчасово призупинити процес, високою ціною помилки і ін. Але й ці специфічні ознаки можна в достатній мірі врахувати, у процесі аналізу функціонування системи, тільки на підставі комплексного використання досягнень сучасної ергономіки.

Діяльність людини-оператора є процесом, спрямованим на досягнення системою людина-машина поставлених перед нею цілей. Цей процес складається з сукупності упорядкованих дій, що виконуються оператором. При цьому під дією людини розуміється функціональний елемент її діяльності, який має усвідомлену людиною-оператором мету.

Не зважаючи на різноманітність типів операторської діяльності, вона у будь-якому випадку складається з чотирьох основних етапів, що перераховані у табл. 5.1, де також наведені зміст кожного етапу, основні дії оператора на кожному етапі, а також фактори, що впливають на його діяльність.

Таблиця 5.1

Етапи діяльності людини-оператора і їх основні характеристики

Мета етапу	Зміст етапу	Дії оператора	Фактори впливу
Прийом інформації	Формування перцептивного (відчуттєвого) образу об’єкту управління	Відокремлення корисного сигналу від перешкод. Виявлення суттєвих ознак об’єкту за сигналом	Складність сигналів, що приймаються, їх суттєвих характеристик
Оцінка і перероблення інформації	Формування оперативного образу об’єкту управління	Аналіз і узагальнення інформації, порівняння програмних і поточних параметрів об’єкту управління	Складність інформаційної моделі, обсяг, динаміка зміни інформації
Прийняття рішення	Формування послідовності доцільних дій	Формування проблемної ситуації. Побудова моделей ситуації, їх порівняння з еталонними. Формування програми дій	Кількість і складність логічних умов, що перевіряються, складність алгоритму розв’язання задачі
Реалізація прийнятого рішення	Використання “вихідних каналів” людини: рушійного (моторного) і (або) мовного	Формування прийнятого рішення у машинному коді. Маніпуляція органами керування, передача команд, інформації і т.п.	Характеристики навколишнього середовища, компоновка робочого місця і т.п.

В залежності від того, яка функція є основною в діяльності оператора, а також від питомої ваги образної, понятійної і сенсомоторної компонент в його діяльності розрізнюють наступних операторів (за порядком складності діяльності):

оператор-технолог: безпосередньо включений у технологічний процес, працює у режимі негайного обслуговування, виконує, здебільшого, виконавчі дії, керуючись інструкціями – це оператори автоматизованих ліній виробництва тощо;

оператор-маніпулятор: керує машиною і т.п.; основне значення в його діяльності мають механізми сенсомоторної регуляції, менше значення – понятійне і образне мислення;

оператор-спостерігач, контролер: для нього характерна різноманітність інформаційних і концептуальних моделей станів об’єкту управління, він може, як правило, працювати у режимі негайного або відкладеного обслуговування;

оператор-дослідник: у своїй діяльності використовує, здебільшого, апарат понятійного мислення і досвід, який має форму образно-концептуальних моделей;

оператор-керівник: керує не тільки функціонуванням технічної компоненти системи людина-машина, а роботою людей, тому для нього важливим є знання як закономірностей функціонування технічної частини системи, так і психології керування людьми.

Що стосується диспетчера управління повітряним рухом, то його можна було б віднести до операторів-спостерігачів, але він не може працювати у режимі відкладеного обслуговування, як це передбачено для оператора –спостерігача. Разом з тим професійна діяльність диспетчера управління повітряним рухом має багато спільного з діяльністю оператора-технолога, особливо в тій її частині, яка може бути алгоритмізованою. Отже, діяльність диспетчера управління повітряним рухом властиві ознаки діяльності як оператора-технолога, так і оператора-спостерігача.