- •1 Застосування методів лінійного і нелінійного програмування для дослідження процесів обслуговування повітряного руху 1.1 Основні відомості про математичне програмування
- •1.2 Основні способи формування цільової функції задачі
- •1.3 Загальне формулювання і приклади задач лінійного програмування
- •1.5 Основні положення, на яких базується симплекс-метод розв’язання задач лінійного програмування
- •1.6 Узагальнений алгоритм і приклад розв’язання задачі лінійного програмування симплекс-методом
- •Приклад задачі
- •1.7 Основні відомості про способи розв’язання задач нелінійного програмування
- •1.8 Основні відомості про дискретне математичне програмування
- •Запитання для самоконтролю
- •2 Основні відомості про розв’язання задач обслуговування повітряного руху методом динамічного програмування
- •2.2 Узагальнений алгоритм розв’язання задачі динамічного програмування
- •Запитання для самоконтролю
- •3.1 Основні відомості про метод імітаційного моделювання
- •3.2 Приклад розв’язання задачі методом статистичного моделювання
- •3.3 Узагальнений алгоритм розв’язання задачі методом статистичного моделювання
- •3.4 Рівномірний розподіл випадкових змінних
- •4.1 Надійність і показники її оцінки
- •4.2 Забезпечення надійності систем шляхом резервування їх складових
- •4.3 Ефективність об’єднання резервів
- •4.4 Забезпечення “рівноміцності” підсистем
- •Запитання для самоконтролю
- •5.1 Основні положення і означення
- •5.2 Основні закономірності прийому і оброблення інформації людиною-оператором
- •5.3 Основні характеристики надійності людини-оператора
- •Запитання для самоконтролю
- •14. Наведіть (приблизно) і поясніть графік залежності ймовірності своєчасного і безпомилкового розв’язання функціональних задач людиною-оператором від наявного часу.
- •6 Розв’язування задач обслуговування повітряного руху методами теорії графів
- •6.1 Основні відомості і приклад задачі
- •7 Застосування методів теорії систем масового обслуговування для дослідження системи обслуговування повітряного руху
- •7.2 Основні поняття теорії систем масового обслуговування
- •7.3 Основні різновиди систем масового обслуговування
- •7.4 Основні закони розподілу ймовірності в системах і процесах обслуговування повітряного руху
- •7.5 Рівняння для ймовірностей станів системи масового обслуговування
- •7.6 Аналіз функціонування системи управління повітряним рухом в районі аеродрому
- •Запитання для самоконтролю
5.1 Основні положення і означення
Діяльність диспетчера управління повітряним рухом має всі ознаки операторської діяльності в системі людина-машина. Разом з цим вона має деякі специфічні ознаки, що обумовлені, в першу чергу, неможливістю “перенести обслуговування на потім”, тобто тимчасово призупинити процес, високою ціною помилки і ін. Але й ці специфічні ознаки можна в достатній мірі врахувати, у процесі аналізу функціонування системи, тільки на підставі комплексного використання досягнень сучасної ергономіки.
Діяльність людини-оператора є процесом, спрямованим на досягнення системою людина-машина поставлених перед нею цілей. Цей процес складається з сукупності упорядкованих дій, що виконуються оператором. При цьому під дією людини розуміється функціональний елемент її діяльності, який має усвідомлену людиною-оператором мету.
Не зважаючи на різноманітність типів операторської діяльності, вона у будь-якому випадку складається з чотирьох основних етапів, що перераховані у табл. 5.1, де також наведені зміст кожного етапу, основні дії оператора на кожному етапі, а також фактори, що впливають на його діяльність.
Таблиця 5.1
Етапи діяльності людини-оператора і їх основні характеристики
Мета етапу |
Зміст етапу |
Дії оператора |
Фактори впливу |
Прийом інформації |
Формування перцептивного (відчуттєвого) образу об’єкту управління |
Відокремлення корисного сигналу від перешкод. Виявлення суттєвих ознак об’єкту за сигналом |
Складність сигналів, що приймаються, їх суттєвих характеристик |
Оцінка і перероблення інформації |
Формування оперативного образу об’єкту управління |
Аналіз і узагальнення інформації, порівняння програмних і поточних параметрів об’єкту управління |
Складність інформаційної моделі, обсяг, динаміка зміни інформації |
Прийняття рішення |
Формування послідовності доцільних дій |
Формування проблемної ситуації. Побудова моделей ситуації, їх порівняння з еталонними. Формування програми дій |
Кількість і складність логічних умов, що перевіряються, складність алгоритму розв’язання задачі |
Реалізація прийнятого рішення |
Використання “вихідних каналів” людини: рушійного (моторного) і (або) мовного |
Формування прийнятого рішення у машинному коді. Маніпуляція органами керування, передача команд, інформації і т.п. |
Характеристики навколишнього середовища, компоновка робочого місця і т.п. |
В залежності від того, яка функція є основною в діяльності оператора, а також від питомої ваги образної, понятійної і сенсомоторної компонент в його діяльності розрізнюють наступних операторів (за порядком складності діяльності):
оператор-технолог: безпосередньо включений у технологічний процес, працює у режимі негайного обслуговування, виконує, здебільшого, виконавчі дії, керуючись інструкціями – це оператори автоматизованих ліній виробництва тощо;
оператор-маніпулятор: керує машиною і т.п.; основне значення в його діяльності мають механізми сенсомоторної регуляції, менше значення – понятійне і образне мислення;
оператор-спостерігач, контролер: для нього характерна різноманітність інформаційних і концептуальних моделей станів об’єкту управління, він може, як правило, працювати у режимі негайного або відкладеного обслуговування;
оператор-дослідник: у своїй діяльності використовує, здебільшого, апарат понятійного мислення і досвід, який має форму образно-концептуальних моделей;
оператор-керівник: керує не тільки функціонуванням технічної компоненти системи людина-машина, а роботою людей, тому для нього важливим є знання як закономірностей функціонування технічної частини системи, так і психології керування людьми.
Що стосується диспетчера управління повітряним рухом, то його можна було б віднести до операторів-спостерігачів, але він не може працювати у режимі відкладеного обслуговування, як це передбачено для оператора –спостерігача. Разом з тим професійна діяльність диспетчера управління повітряним рухом має багато спільного з діяльністю оператора-технолога, особливо в тій її частині, яка може бути алгоритмізованою. Отже, діяльність диспетчера управління повітряним рухом властиві ознаки діяльності як оператора-технолога, так і оператора-спостерігача.
