56. Нормативно-правове забезпечення фінансової (бухгалтерської) звітності в Україні. Форма № 1 «Баланс»

Звітність підприємства є заключним кроком системи бухгал-терського обліку, яка узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємства та яка необхідна усім зацікавленим осо-бам для прийняття ефективних економічних рішень.

Власники і засновники підприємств хочуть бути впевнені в достовірності звітності.

Добре налагоджена звітність підприємства є, безсумнівно, умовою любого правильно організованого бізнесу.

Загалом звітність можна визначити як систему узагальнюючих та взаємопов’язаних показників, яка подається у вигляді різного типу таблиць, та текстового матеріалу за допомогою яких визнача-ється фінансовий стан, результати діяльності підприємств тощо.

Підприємства складають фінансову, податкову, статистичну та інші види звітності, що використовує грошовий вимірник та ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Як правило, така звітність підлягає оприлюдненню.

Крім відкритої для зовнішніх користувачів звітності, підпри-ємства складають й внутрішню звітність, яка задовольняє інтере-си керівника і працівників та забезпечує оперативне прийняття рішень внутрішніми підрозділами.

Звітність підприємства регламентується законами України, постановами Кабінету Міністрів та нормативно-правовими акта-ми (табл. 1).

Таким чином, законами України передбачено, що усі суб’єкти господарювання зобов’язані вести бухгалтерський облік і склада-ти та подавати фінансову звітність.

Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ст. 1) визначає бухгалтерський облік як процес вияв-лення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збе-рігання та передачі інформації про господарську діяльність під-приємства зовнішнім та внутрішнім користуванням для прийнят-тя рішень.

Із змісту цієї статті витікає, що методологічно і організаційно звітність є невід’ємною складовою системи бухгалтерського об-ліку і виникає на завершальному етапі облікового процесу, що забезпечує методологічну єдність показників, які в ній відобра-жаються з даними первинної документації та обліковими реєст-рами. 

Стаття 71. Облік і звітність підприємства.

Облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог статті 19 Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Відомості, не передбачені законом, підприємство надає органам державної влади, органам місцевого самоврядування, іншим підприємствам, установам, організаціям на договірній основі або в порядку, передбаченому установчими документами підприємства.

Стаття 90. Облік і звітність господарського товариства.

Облік і звітність господарських товариств здійснюється відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Перевірки фінансової діяльності товариства здійснюються відповідно державними податковими органами, іншими органами державної влади у межах визначених законом повноважень, ревізійною комісією (ревізором) господарського товариства та/або аудитором.

Достовірність і повнота річного балансу і звітності господарського товариства у випадках, визначених за-коном, повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською організацією).

Стаття 8. Публічна бухгалтерська звітність.

Публічна бухгалтерська звітність складається із аудиторського висновку, Балансу, Звіту про прибутки і збитки, іншої звітності в межах відомостей, які не становлять комерційну таємницю і визначені законодавством для надання користувачам та публікації

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства)включає: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та Примітки до звітів.

Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:

•          зміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів сплатою єдиного

податку;

•          застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Нормативно-правове регулювання звітності підприємств в Україні здійснюється указами Президента, постановами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку — це нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

В Україні введено в дію тридцять два положення (стандарти) бу-хгалтерського обліку та наказ Міністерства фінансів України № 302 від 29.11.2000 р., який прирівнюється до положень. Усі накази Мі-ністерства фінансів щодо бухгалтерського обліку та складання звіт-ності підлягають реєстрації у Міністерстві Юстиції України (табл. 2).

За П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (пункт 3) визначено такі види звітності:

Бухгалтерська звітність — це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що міс-тить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Науково-практичний коментар до Закону України «Про бух-галтерський облік та фінансову звітність в Україні» так трактує поняття «фінансова звітність»

Фінансова звітність підприємства являє собою систему уза-гальнених показників, які характеризують підсумки господарсь-ко-фінансової діяльності підприємства за минулий період (мі-сяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групу-вання і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Мета складання будь-якої звітності підприємства — це надан-ня необхідної інформації для прийняття рішень.

Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначе-на статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фі-нансову звітність в Україні» та пункту 4 П (С)БО 1 «Загальні ви-моги до фінансової звітності».

Метою складання фінансової звітності є надання користу-вачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Повнота інформації фінансової звітності забезпечується відо-браженням усіх господарських операцій в системі бухгалтерсько-го обліку.

Правдивість інформації фінансової звітності забезпечується відображенням господарських операцій за їх сутністю, а не тіль-ки за юридичною формою.

Неупередженість інформації фінансової звітності забезпечу-ється тим, що не допускається перекручень показників. Таким чином, фінансова звітність підприємства повинна задовольняти інформаційні потреби користувачів, які не можуть вимагати зві-тів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних по-треб.

 У балансі відображаються активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. У випадках, передбачених нормативно-правовими актами, складається окремий баланс. Для складання окремого балансу дані первинних документів про господарські операції філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, виділених підприємством на окремий баланс, а також про господарські операції, які відповідно до законодавства підлягають відображенню в окремому балансі, заносяться до окремих (відкритих для цього відокремленого підрозділу або для відображення господарських операцій з певної діяльності підприємства) регістрів бухгалтерського обліку. За даними окремих регістрів бухгалтерського обліку складаються окремий баланс і відповідні форми фінансової звітності щодо зазначених господарських операцій. Показники окремого балансу і відповідних форм фінансової звітності включаються до балансу і відповідних форм фінансової звітності підприємства. Особливості складання окремого балансу спільної діяльності визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності. При складанні балансу та відповідних форм фінансової звітності підприємств з урахуванням показників окремого балансу та відповідних форм окремої фінансової звітності інформація про внутрішньогосподарські розрахунки (взаємні зобов’язання у рівній сумі) не наводиться.