
- •1. Причини виникнення господарського обліку
- •2. Етапи формування господарського обліку в систему знань
- •3. Загальна характеристика видів господарського обліку
- •4. Функції бухгалтерського обліку в системі управління підприємством
- •5. Нормативно-правове забезпечення ведення бухгалтерського обліку в Україні
- •6. Принципи бухгалтерського обліку
- •7. Предмети та об’єкти бухгалтерського обліку
- •8. Сутність активів підприємства
- •9. Ознаки визнання активу
- •11. Сутність та поняття про зобов’язання суб’єктів господарювання
- •12. Умови визнання зобов’язання. Види зобов’язань та їх класифікація
- •13. Поняття структури капіталу підприємства
- •14. Функції власного капіталу підприємства
- •15. Види власного капіталу підприємства
- •17. Сутність методів бухгалтерського обліку
- •18. Документація як метод бухгалтерського обліку
- •19. Інвентаризація як метод бухгалтерського обліку
- •20. Оцінка як метод бухгалтерського обліку. Облікові вимірники бухгалтерського обліку
- •21. Калькуляція як метод бухгалтерського обліку. Рахунки як метод бухгалтерського обліку
- •24. Сутність бухгалтерського балансу
- •25. Статті балансу
- •27. Будова рахунків бухгалтерського обліку
- •28. Рахунки по відношенню до балансу
- •29. Характеристика активних рахунків
- •30. Характеристика пасивних рахунків
- •31. Характеристика активно-пасивних рахунків
- •32. Сутність подвійного запису
- •36. Сутність первинних документів
- •38. Класифікація бухгалтерських документів
- •39. Перевірка та обробка первинних документів
- •40. Організація документообігу
- •41. Інвентаризація, їх види та порядок проведення
- •42. Бухгалтерських процес
- •43. Характеристика облікових регістрів
- •46. Журнально-ордерна форма обліку
- •47. Меморіально-ордерна форма обліку
- •48. Спрощена форма обліку
- •49. Електронна (автоматизована) форма обліку
- •50. Фактори, що впливають на організацію бухгалтерського обліку на підприємстві
- •51. Форми організації обліку на підприємстві
- •52. Значення та сутність облікової політики підприємства
- •53. Наказ про облікову політику підприємства та його складові
- •54. Методика формування Наказу про облікову політику підприємства
- •56. Нормативно-правове забезпечення фінансової (бухгалтерської) звітності в Україні. Форма № 1 «Баланс»
- •57. Структура та вимоги до складання «Звіту про фінансові результати»
- •59. Звіт про рух грошових коштів
- •60. Характеристика приміток до річної фінансової звітності
21. Калькуляція як метод бухгалтерського обліку. Рахунки як метод бухгалтерського обліку
Для керівництва під-ва необхідно знати суму витрат пов’язаних з діяльністю під-ва. Це робиться за допомогою калькуляції. Каль-ція це відрахування собівартості готової продукції або виконаних робіт (послуг)
Калькуляція є елементом бухгалтерського обліку. Вона тісно пов'язана з рахунками, оскільки за їх допомогою забезпечується необхідна інформація для визначення собівартості. На таких рахунках дані відображають відповідно до встановлених вимог стосовно калькуляційних розрахунків. Тому ці рахунки за їхньої класифікації називають калькуляційними. Виділяють декілька класифікацій видів калькуляцій за різними ознаками:
- За призначенням і часом складання — попередні (проектні, планові, кошторисні) і виконавчі (звітні, нормативно-звітні);
- За охопленням витрат або місцем здійснення — галузеві, повні, виробничі, внутрішньогосподарські, змінних витрат, технологічні;
- За характером виробництва — масові (періодичні), індивідуальні, проміжні;
- За властивостями калькуляційного об'єкта — загальні, параметричні;
- За характером вихідних даних — технічні, планові, нормативні, фактичні;
- За методом калькулювання — позамовні, по передільні, попроцесні, нормативні.
). Для того, щоб згрупувати госп. операції, які оформлені відповідними документами, за якісно однорідними ознаками в б.о. використовуюють систему рахунків. Госп. операції спричинюють взаємопов’язані зміни у складі засобів і джерел їх формування. Рахунки бухобліку схематично зображують у вигляді двосторонньої таблиці, лівий бік якої позначають дебет, а правий — кредит. На рахунку може бути на початок звітного періоду залишок активів, зобов'язань і капіталу. Такий залишок називають початковим сальдо. На рахунках відображають господарські операції, тобто зміни ресурсів і їхніх джерел. При цьому збільшення об'єкта обліку записують на одному боці рахунку, а зменшення — на іншому. Підсумки записів за дебетом рахунку називають дебетовим оборотом, за кредитом — кредитовим оборотом. 22. Подвійний запис як метод бухгалтерського обліку
Запис кожної господарської операції у дебеті і кредиті відповідних рахунків в однакових сумах називається подвійним записом. За допомогою подвійного запису в обліку забезпечується відображення цих господарських операцій в їхньому взаємозв’язку і взаємозалежності. Такий підхід забезпечує контроль за правильністю виконання і зумовлює рівність оборотів за дебетом і кредитом рахунків.
Взаємозв’язок між рахунками бухгалтерського обліку, що встановлюється подвійним записом кожної господарської операції, називається кореспонденцією рахунків, а рахунки, за дебетом і кредитом яких реєструється ця операція, — кореспондуючими рахунками.
Запис, який розкриває назву рахунків, що дебетуються і кредитуються, суму господарської операції називають бухгалтерською проводкою 23. Загальна характеристика балансу як методу бухгалтерського обліку. Характеристика звітності
Активи підприємства відображені в балансі як вартість його майна і боргових прав, які контролює підприємство на звітну дату. пасив — це зобов’язання підприємства за позиками та кредиторською заборгованістю, погашення яких спричинить зменшення вартості майна та визначає розмір власного капіталу.
Перевищення вартості активів над обов’язками становить вартість засновників підприємства, яку відображують у пасиві звітного балансу в розділі Власний капітал.
У першому розділі активу балансу відображують вартість основних засобів, нематеріальних активів, капітальних вкладень та авансів підрядчикам, довгострокових фінансових вкладень, довгострокову дебіторську заборгованість та довгострокові фінансові інвестиції тощо, які характеризують необоротні активи.
У другому розділі активу балансу зосереджені відомості про вартість матеріальних оборотних коштів, що перебувають у розпорядженні підприємства, включаючи виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію і товари. У цьому розділі балансу розміщують дані про суми витрат обігу на залишок товарів, а також дані про наявність коштів у касі і на банківських рахунках; про витрати на придбання короткострокового цінного паперу та інших фінансових вкладень, про заборгованість дебіторів за товари і послуги й інші операції.
Векселі одержані вказують суму дебіторської заборгованості (комерційного кредиту) переважно покупців і замовників, забезпеченої одержаними від них векселями і стратами, строк оплати яких настає протягом року з дня видачі.
У третьому розділі активу балансу розміщують суми витрат майбутніх періодів.
У першому розділі пасиву балансу відображують інформацію про власний капітал підприємства. Тут розміщують дані про розмір статутного капіталу, пайового капіталу, додаткового капіталу неоплаченого та вилученого капіталу, нерозподіленого прибутку, резервного капіталу.
У другому розділі пасиву балансу міститься інформація про забезпечення наступних витрат та платежів персоналу, різним організаціям та підприємствам, а також цільове фінансування.
У третьому та четвертому розділах відображують зобов’язання за двома ознаками: короткострокові та довгострокові.
Актив Пасив
Склад та розміщення джерела утворення
Баланс
Облікові вимірники.
Для відображення в обліку господарських процесів, що здійснюються на підприємстві, їх кількісних і якісних характеристик застосовують такі вимірники:
- натуральні; - трудові;
- грошові. Натуральні вимірники дають змогу отримати інформацію про господарські засоби і процеси в їх натуральному вираженні – в одиницях ваги, об’єму, площі, потужності. Вони забезпечують не тільки кількісне відображення об’єктів (наприклад, виготовлення продукції), а й їхню якісну характеристику (за видами, сортами, розмірами), що має велике значення для збереження господарських засобів. Облік у натуральних вимірниках називають кількісним.
Трудові вимірники використовують для визначення кількості затраченої праці в одиницях робочого часу – людино-днях, людино-годинах тощо. За допомогою трудових вимірників у поєднанні з натуральними розраховують норми виробітку, продуктивність праці, використання робочого часу і фонду оплати праці, заробітну плату та інше. Грошовий вимірник застосовують для узагальненого відображення наявності та руху засобів (майна) підприємства, джерел їх утворення, господарських процесів і результатів діяльності в єдиному грошовому вимірнику (національній валюті України.