3.3. Макроекономічна рівновага аd-аs та її механізм на окремих відрізках аs.

Властивість, яка притаманна ринковій економіці, є постійне тяжіння до рівноваги. Точка перетину (Е) кривої скупного попиту АD та кривої сукупної пропозиції АS є точкою рівноваги (рис. 5.5), яка ви­значає:

• рівноважний рівень цін (Р_е) — рівень цін на кінцеву проду­кцію, який встановився на основі рівноваги АD – АS;

• рівноважний об’єм національного виробництва (Q_е) — реа­льний об’єм національного виробництва, що встановився на ос­нові рівноваги АD – АS.

Рис 5.5. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Існує три варіанта рівноваги:

• на кейнсіанському відрізку (рис. 5.6 а) якщо сукупний попит АD зміщується, то це призводить до зростання обсягу на­ціонального виробництва Q і зайнятості при сталих цінах Р.

• на проміжному відрізку (рис. 5.6. б) зростає Q зростає зайнятість, зростають ціни.

на класичному відрізку (рис. 5.6. в)— зростають ціни Р та виникає інфляція, ВВП номінальний зростає, але ВВП реаль­ний — незмінний.

Тема 4. Споживання. Заощадження. Інвестиції.

4.1. Споживання, заощадження, зв'язок між ними.

У закритій економіці існує три напрямки використання виробленої нею продукції: Y=C + I+G. Тобто, частина виробленої продукції споживається домогосподарствами С, частина використовується фірмами та домогосподарствами на інвестиції І, частина закуповується урядом для використання на суспільні потреби G.

Приблизно 2/3 виробленої продукції йде на споживання (С). Та частина доходу, яка залишилася після сплати всіх податків (У-Т) називається використовуваним доходом.

Споживання - індивідуальне та спільне використання споживчих благ для задоволення матеріальних та духовних потреб.

Заощадження — це частина використовуваного доходу, яка не спожива­ється.

Залежність між обсягом споживання і використовуваним доходом має назву функції споживання.

С=С(У-Т). Це поняття, запроваджене Кейнсом, грунтується на припущенні, що доход є основним, визначальним фактором споживання, а процентна ставка не відіграє в цьому значної ролі.

Детальніше функцію споживання Дж. Кейнса можна показати у вигляді: С= а + Ь _* (У-Т),

де: а — автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень, субсидій. У довгостроковому періоді для економіки в цілому автономне споживання має тенденцію наближатися до нуля); Ь — гранична схильність до споживання (МРС) — це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю, і визначається за формулою: МРС = ΔС / ΔУ. де: ΔС — приріст споживчих витрат; ΔУ — приріст використовуваного доходу.

МРС набуває значення в інтервалі від 0 до 1, тобто одна додаткова оди­ниця використовуваного доходу збільшує обсяг споживання, але на величину меншу від 1. Це пояснюється тим, що кожна гривня доходу, яка не спожи­вається, — заощаджується. І кожна гривня додаткового доходу витрачається або на додаткове споживання, або на додаткове заощадження. З геометрич­ної точки зору гранична схильність до споживання (МРС) — це кут нахилу кривої споживання (мал. 5.1).

Середня схильність до споживання (АРС) — це від­ношення обсягу споживання до величини використовуваного доходу: АРС = С / У.

Функція заощад­ження: S = - а + (1-Ь) _* (У-Т), де S - величина заощаджень у приватному секторі; а - автономне спо­живання; (1 - Ь) — гранична схиль­ність до заощадження; У - дохід; Т - податкові відрахування.

Гранична схильність до за­ощадження (МРS) - величина до­даткового заощадження, яке вини­кає із додаткової гривні використо­вуваного доходу: МРS = ΔS / ΔУ, де ΔS - приріст заощаджень; ΔУ — приріст використовуваного доходу.

Оскільки частина кожної гривні, яка не споживається, обов’язково за­ощаджується, то гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження в сумі дорівнюють одиниці: МРС+МРS =1.

Середня схильність до заощадження (АРS) - це частина використову­ваного доходу, яку домогосподарства заощаджують: АРS = S / У.

У короткостроковій перспективі із збільшенням доходу зростає частка споживання так званих "люксових благ”, серед яких найбільшим “люксо­вим благом” є заощадження (про це стверджують закони, або “якісні схеми поведінки”, Ернста Енгсля), а тому середня схильність до споживання має тенденцію до зменшення, а середня схильність до заощадження зростає. Але в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізу­ється. На відміну від Дж.Кейнса, сучасні дослідники показали, що споживання - функція не лише від поточного використовуваного доходу. На його обсяги впливають також рівень нагромадженого багатства, процентна ставка, розвинена система соціального захисту (яка спричиняє зменшення особистих заощаджень, раціональні очікування споживачів.