Чотирьохсекторна модель кругообігу

Імпортні товари і послуги купуються і домогосподарствами, і фірмами, і державою. Для спрощення відображається лише найбільша категорія — імпорт товарів споживання.

Якщо Е < Z, NE < 0, різниця буде оплачена чи шляхом позики у іноземних фінансових посередників, чи шляхом продажу реальних і фінансових активів іноземцям.

Такі операції — чистий притік капіталу (притік фінансових ресурсів), зображено як потік до внутрішнього фінансового ринку.

Якщо Е > Z, NE > 0 — відтік капіталу — економічна система дає позики іноземцям чи купує іноземні фінансові та реальні активи. Сукупність основних макроекономічних взаємозв'язків можна представити у вигляді схеми (див. рис. 1.4).

Аналізуючи рис. 1.4, можна зробити висновок, що рівність між національним продуктом і національним доходом у відкритій економіці зберігається:

1) з точки зору доходів: Y = C + T + S + Z,

2) з точки зору витрат: Y = C + I+G + E,

де С – витрати домогосподарств; Т – сума податків; S – заощадження домашніх господарств; Z – сума імпорту; Е – сума експорту; I – сума інвестицій; G — державні витрати; Y – національний доход (національний продукт).

Тема 2. Макроекономічні пок-ки в с-мі національних рах-ків.

1. Система національних рахунків, її сутність та методологія.

Система національних рахунків (СНР) - це система взаємопов'язаних економічних показників, які відображають загальні й найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов'язані з виробництвом і споживанням продуктів та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни.

СНР була розроблена у 1988 р. в США економістами російського походження С. Кузнецем і В. Леонтьєвим. Згодом ООН у 1993р. прийняла рішення про використання СНР в усьому світі. Базовою одиницею обліку СНР є інституційна одиниця - резидент, що функціонує на даній території більше року. Усі інституційні одиниці об'єднуються в сектори, їх є шість: підприємства; фінансові установи; державні установи; громадські та приватні організації; домашні господарства; зовнішньоекономічний сектор.

Групу одиниць з однорідним виробництвом незалежно від їх інституційного статусу називають галуззю.

СНР представляє собою сукупність рахунків, побудованих за типом бухгалтерських балансів. Кожний запис фігурує двічі: за видатковою статтею та за дохідною. В результаті чого доходи повинні дорівнювати витратам.

За ступенем і напрямком деталізації рахунки поділяються на три класи:

· рахунки І класу (називають консолідованими) описують економіку в цілому і характеризують основні макроекономічні пропорції (р-к ВВП і витрат на нього; р-к наявного НД і його розподілу; р-к фінансув-я капіт-х витрат; р-к зовн-х операцій);

· рахунки II класу являють собою розбивку рахунків І класу у відношенні виробництва, ресурсів і використання окремих продуктів і послуг (рахунки для ринкових продуктів і послуг; рахунки для неринкових продуктів і послуг; рахунки для галузей виробництва товарів; рахунки для виробників товарів приватних некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства; рахунки для послуг одних домашніх господарств іншим (наймання послуги));

· рахунки III класу деталізують рахунки І класу в плані співвідношення доходів і витрат різних секторів економіки, а також джерел фінансування здійснюваних капітальних затрат (рахунки для не фінансових корпоративних і напівкорпоративних підприємств; рахунки для фінансових установ; рахунки для органів державного управління; рахунки для приватних некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства; рахунки для домашніх господарств, а також приватних не фінансових некорпоративних підприємств). Система національних рахунків містить упорядковану інформацію:

- про всі господарські суб'єкти, які беруть участь в економічному процесі, - юридичні особи та домогосподарства;

- про всі економічні операції, пов'язані з виробництвом та розподілом доходів, нагромадженнями активів та іншими складовими економічного процесу;

- про всі економічні активи й зобов'язання, що складають національне багатство.

Принципами на яких базується СНР є:

1. Концепція господарського кругообороту. Виробництво, обмін, розподіл і перерозподіл продукції та доходів, формування національного багатства є як самостійними так і взаємопов’язаними стадіями процесу суспільного відтворення.

2. Розширене трактування продуктивної праці. Такою визнається праця з виробництва як матеріальних так і нематеріальних благ та надання послуг. Продуктивної є будь-яка діяльність, яка є корисною для суспільства та приносить доходи особам що її здійснюють.

3. Рівність доходів і витрат в цілому в економіці. Вартість продукту складається з витрат на оплату залучених факторів виробництва (економічних ресурсів) – праці, капіталу, землі та природних ресурсів, підприємницьких здібностей, інформації та знань, а отже і доходів їх власників. Тому, з одного боку, вартість продукту – це сума витрат, а з іншого – сума доходів. Таке положення речей засвідчує про стан рівноваги в економічній системі в цілому та прагненні останньої відновлювати рівновагу у випадку, коли ця рівновага порушується.

4. Розгляд макроекономічних процесів як поєднання потоків та запасів.

Потік – це сукупність благ, коштів, що вироблені та використані впродовж певного періоду часу. Запас – це кількість благ, коштів накопичених та наявних на певний момент часу.