Тема 9 . Макроекономічна нестабільність. Економічне зростання.

1. Основні теорії економічних криз. Суть, причини та структура економічного циклу.

Будь-яка економіка розвивається не прямолінійно, а хвилеподібно. Тобто економічний розвиток може бути представлений як циклічний рух від одного стану макроекономічної рівноваги до іншого; проміжним етапом цієї динаміки є економічна криза.

Економічний цикл відображає постійні періодично повторювані протягом років підйоми і спади в активності економічної системи.

Серед науковців немає єдиної точки зору щодо причин циклічності. Економічний цикл це спадне багатогранне явище, яке спричинене різними факторами та їх комбінаціями. Розрізняють:

1. Зовнішні (екзогенні) фактори – ті, які існують поза межами економічної системи (війни, революції, соц.. заворушення, радикальні зміни в технологіях, міграція населення, відкриття нових родовищ корисних копалин, природні чинники)

2. Внутрішні фактори (ендогенні) – мають економічний характер притаманний економічній системі (зміни в процесах інвестування, термін служби основного капіталу країни, зміна в доходах, у споживанні, економічна політика держави).

Причинами циклічності можуть бути:

- технічні нововведення (НТР), які впливають на інвестиції та споживчі витрати, а відповідно

на виробництво, зайнятість і рівень цін;

- політичні й випадкові події (наприклад, війни, “перебудова” в СРСР та перехідний період у нових незалежних державах);

- зміни в кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів гро­шової маси);

- нестача національних інвестицій;

- зміни цін на нафту, газ та інші види сировини.

Фаза циклу		Економічна суть
1	ПІК	В економіці спостерігається повна зайнятість, і виробництво працює на повну потужність. Рівень цін має тенденцію до підвищення, а зростання ділової активності припиняється.
2	СПАД (РЕЦЕСІЯ)	Виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають тенденцію до зниження. Вони падають тільки втому випадку, коли спостерігається депресія (глибокий і тривалий спад).
3	ДНО	Найнижча точка спаду (депресії): виробництво і зайнятість досягають найнижчого рівня.
4	ПОЖВАВЛЕННЯ	Виробництво та зайнятість зростають. Рівень цін може підвищуватися, аж поки не буде досягнуто повної зайнятості і виробництво не почне працювати на повну потужність.

2. Види циклів. Індикатори циклічних коливань. Економічний цикл - постійно повторювані коливання економічної активності. Зростання суспільного виробництва здійснюється нелінійно і супроводжується періодичним падінням. Можливі фази циклу економічного: криза, депресія (стагнація), пожвавлення, підйом. Точка максимуму кожного наступного підйому виявляється вище попередньої. Економічні цикли поділяються:

на функціональні цикли (у процесі яких економіка змінює свої параметри, не виходячи на іншу траєкторію розвитку);

цикли розвитку (у процесі руху яких відбувається глибока якісна зміна структури і функціонування економіки, перехід на нову траєкторію розвитку).

1)  За тривалістю перебігу розрізняють такі основні види економічних циклів:

•   однорічні, обумовлені сезонними коливаннями;

•   3 - 5-річні цикли Кітчина-Крума (“цикл запасів”);

• 7 - 11-річні цикли Жугляра, або класичні чи інвестиційні цикли (пов’язані з поновленням активної частини основного капіталу, існування цього єдиного “промислового”, або “ділового”, циклу було детально описано та всебічно проаналізовано у “Капіталі”  );

•    17 - 18-річний будівельний цикл (цикл Кузнеця);

•   45 - 60-річні цикли Кондратьєва (Кондратьєв пояснив причинність їх виникнення необхідністю оновлення основного капіталу і вказав на пожвавлення у сфері технічних винаходів перед початком і у самому початку підвищувальної хвилі великого циклу кон’юнктури. Механізм структурних зрушень характеризується трьома ефектами: “затишок перед бурою” (відносний спад зрушень у співвідношенні питомих ваг галузей за кілька років до крапки біфуркації),“ефект середини” (сплеск інтенсивності структурних зрушень за 20 років до крапки біфуркації, тобто на початку понижательной фази циклу Н.Д. Кондратьева) і “ефект луна” (через 7 - 10 років після проходження крапки біфуркації починається нова економічна криза,  і саме на ці періоди приходиться другий, після крапки біфуркації, пік структурних перетворень)

• вікові логістичні цикли, що охоплюють період від 150 до 350 років.

2) цикл вільної конкуренції, чистої монополії, монополістичної конкуренції,

Дуже важливо бодай відносно оцінити вплив головних факторів на природу тих чи інших циклів, з одного боку, та характер і детермінізм їх перебігу і здійснення - з другого. Економічні цикли мають універсальні риси і ознаки, що водночас не обумовлює однаковості їх перебігу в різних країнах. Пояснення циклів варіюються від фантастичних, космофізичнихУ.Джевонса, який пов'язував економічні кризи 1816, 1825, 1837, 1847, 1857, 1866 та 1873 pp. з річними циклами сонячної активності, до здійсненого на основі математичних розрахунків нашим співвітчизником Є.Слуцьким імпульсно-поширювального підходу, сформульованого у 1927 р. у роботі «Нагромадження випадкових причин як джерело циклічних процесів».

Сучасна інтерпретація імпульсів чи шоків, що впливають на економічну динаміку, полягає в такому. Виділяють три основні типи турбуленцій, що впливають на економічний розвиток. По-перше, шоки пропозиції, що спрямовані насамперед на виробничо-технологічний бік економічної системи. Сюди належать технологічні нововведення, кліматичні зміни, природні стихії, отримання доступу до нових джерел сировини, коливання світових цін на основні види природних ресурсів. По-друге, політичні шоки пов'язані з діями урядів, з розробкою і реалізацією макроекономічної політики, що впливає переважно на попит шляхом регулювання грошової маси, обмінного курсу, фіскальної політики. Нарешті, по-третє, шоки в попиті приватного сектора нарівні фірм, підприємств та домашніх господарств можуть бути спровоковані інвестиційними змінами, коливаннями споживчого попиту, інфляційними очікуваннями тощо. Усі три види шоків можуть мати як внутрішні, так і зовнішні корені й джерела.

Для оцінки стану ек-ки, фаз циклу застосовують певні пок-ки – індикатори циклічних коливань – сукупність пок-ків, які дозволяють оцінити економічну активність макроси-ми, її динаміку. Такими індикаторами є: ВВП; обсяги промислового в-ва; особисті доходи; прибутки компанії; рівень безробіття; обсяги будівництва; товарні запаси; к-сть банкрутств. Різні індикатори мають різну динаміку, спрямованість на різних фазах циклу. Розрізняють:

1) проциклічні – це показники значення яких в період пожвавлення зростають, а в період кризи скорочуються.( рівень цін, прибутки, особисті доходи)

2) контрциклічні – показники, значення яких, під час кризи зростають, а під час пожвавлення знижуються (рівень безробіття, к-сть банкрутств, обсяги виробничих запасів…)

3) нейтральні – незмінні показники, не мають безпосереднього зв’язку з пожвавленням і спадами в економіці.

9.3. Зміст, показники і типи економічного зростання. Економічне зростання — основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни — є однією з головних макроекономічних цілей, досягнення якої зумовлене необхідністю випереджаючого зростання національного доходу в порівнянні із зростанням чисельності населення для підвищення рівня життя в країні.

Економічне зростання графічно можна передати двома способами:

Мал. 14.1. Зміщення праворуч лінії довгострокової Мал. 14.2. Зміщення праворуч кривої сукупної пропозиції. виробничих можливостей.