2. Недоходні фактори споживання і заощадження.

До недоходних факторів споживання і заощадження відносять:

Багатство. Як нерухоме майно, так і фінансові засоби, якими володіє населення. Збільшення багатства зміщує графік споживання угору, а графік заощадження – вниз.

Податки. Зниження податків збільшує безподатковий доход і тому збільшує як споживання, так і заощадження.

Рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження і навпаки.

Відрахування на соціальне страхування. Збільшення цих відрахувань призведе до скорочення поточних споживання та заощаджень.

Очікування. Можуть бути пов’язані із майбутньою зміною цін, доходів,виникненням дефіциту.

Споживча заборгованість. Якщо в попередньому періоді заборгованість зросла, то в поточному періоді домогосподарсва будуть змушені зменшити споживання і заощадження, аби ліквідувати минулу заборгованість.

Відсоткова ставка. Зміна ставки процента впливає на співвідношення між поточним і майбутнім заощадженням. Коли відсоткова ставка зростає, поточне споживання зменшується, а заощадження зростає, що збільшить майбутнє споживання, забезпечене поточними заощадженнями.

Фактори, які не залежать від доходу (недоходні фактори), впливають на споживання та заощадження, зміщуючи їх графіки у відповідний бік. Недоходні фактори споживання й заощадження, можна записати так:

∆СВ = ∆ а + МРС х ∆ДКВ;

∆ З = ∆ а + МРS х ∆ ДКВ, де:

а – автономне споживання і заощадження, яке не залежить від доходу, а змінюється лише під впливом нецінових факторів; ДКВ – дохід кінцевого використання.

Автономне споживання в довгостроковому періоді має тенденцію наближатися до нуля.

4.3. Інвестиції, як компонент сукупних витрат. Мультиплікатор інвестицій.

Інвестиції (І) відіграють подвійну роль в макроекономіці, оскільки в короткостроковому періоді, впливаючи на сукупний попит, визначають обсяг виробництва, а в довгостроковому періоді впливають на економічне зростання через капіталоутворення, на потенційний обсяг випуску та сукупну пропозицію.

Інвестиційні товари набувають як фірми, так і домогосподарства, і діляться вони на три групи:

• інвестиції в житлове будівництво;

• виробничі інвестиції, тобто інвестиції в машини, обладнання, устаткування;

• інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

Кількість інвестиційних товарів, на які з’являється попит, залежить від величини процентної ставки. Для того щоб інвестиційний проект був при­бутковим, доход від його реалізації має перевищувати витрати на його впровадження. Підвищення ставки процента призводить до того, що зменшується кількість прибуткових інве­стиційних проектів і, відповідно, скорочується попит на інвестиційні товари.

Інвестиції залежать від реальної (r) процентної ставки. Функція інве­стицій: І = е – d _* г,

де І - інвестиційні витрати; е - ав­тономні інвестиції (не залежать від процентної ставки, а визначаються зовнішніми економічними фактора­ми, наприклад, запасами корисних копалин тощо); r — реальна про­центна ставка (вартість запозичен­ня); d — емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки про­центної ставки.

Графік інвестиційного попиту нахилений донизу (мал. 5.2): чим вища ставка процента, тим менша кількість інвестиційних проектів буде прибут­ковою. Тобто прибутковість інвестицій перебуває в оберненій залежності від ціни капіталу, і вища процентна ставка змушує фірми ану­лювати певні інвестиційні проекти.

Окрім процентної ставки, на інвестиції також впливають і інші сили:

а) зростання ВВП переміщує криву інвестиційного попиту праворуч;

б) зростання податків на прибутки чинитиме депресивний вплив на інвестиції, і крива інвестиційного попиту зсуватиметься ліворуч;

в) песимістичні очікування інвесторів переміщують криву інвестиційно­го попиту ліворуч, а оптимістичні, навпаки, — праворуч.

Мультиплікатор - це коефіцієнт, який показує зв'язок між змінами інвестицій та змінами величини прибутку.

Якщо, наприклад, споживання зросте на якусь величину Δ С, то це призведе до збільшення сукупних витрат і доходу Δ Y на таку ж величину, що викличе повторне зростання споживання (оскільки збільшився доход).

Ефект мультиплікатора проявляється в тому, що збільшення інвестицій призводить до збільшення національного доходу, причому на величину більшу, ніж первісне зростання інвестицій.

Так інвестиції, вкладені в економіку, викликають реакцію у вигляді зростання доходу і зайнятості.

Отже, мультиплікатор можна показати через граничну схильність до споживання як: MULT = 1 / (1-МРС), м = 1/ 1-с.

Оскільки гранична схильність до заощадження s' = 1 - с', отримуємо: m = 1/ s

Мультиплікатор інвестицій означає, що початкові вкладення в економіку надалі поступово супроводжуються зростанням доходу, який знову розподіляється на споживання та заощадження, тобто виникає первинний, вторинний ефект капіталовкладень. Мультиплікатор може бути простим і складним (повним).

Простий мультиплікатор - відображає лише вилучення коштів на заощадження.

Складний мультиплікатор отримується з урахуванням усіх вилучень: податків, імпорту, заощаджень.