5. Складання плану обслуговування

Для того щоб скласти план обслуговування, необхідно знати середньодобовий пробіг автомобіля, періодичність, трудомісткість, тривалість впливів і річну тривалість роботи рухомого складу.

У таблиці 2 наведена форма плану обслуговування із зазначенням підстави або застосовуваних розрахункових формул.

План обслуговування складається окремо для кожної марки автомобіля або для кожної групи однієї марки з визначеним пробігом.

6. Визначення режиму виробництва

Режим виробництва визначає робочий період, протягом якого виконуються роботи по даному виду обслуговування та їх розподіл по змінах. Він вимірюється кількістю днів за рік і годин за добу.

Різні дії можуть мати різний робочий період. Річний робочий період для ЩО, ТО-1 і ПР зазвичай дорівнює експлуатаційного періоду, тобто кількості робочих днів рухомого складу за рік. Залежно від призначення транспорту він може складає 305, 357 або 365 днів.

Річний робочий період для ТО-2 не залежить від експлуатаційного періоду і зазвичай становить 305 днів. Також різним може бути і добовий робочий період: для ЩО, ТО-1 і ПР він може коливатися в залежності від режиму експлуатації, від 7 до 24 год, для ТО-2 він не перевищує 14-16 годин, також двох робочих змін.

7. Складання виробничої програми

Виробнича програма розраховується на підставі плану обслуговування. При одномарочному рухомому складі, що має однаковий середньодобовий пробіг, складається одна виробнича програма на весь рухомий склад. При ріномарочному рухомому складі, а також при одномарочному, але з різними пробігами, складається декілька виробничих програм - окремо для кожної групи одномарочних автомобілів з однаковими добовими пробігами.

При наявності декількох програм їх показники сумуються і складається зведена виробнича програма для всього автотранспортного підприємства.

У таблиці 3 наведено форму виробничої програми із зазначенням застосовуваних розрахункових формул.

8. Визначення обсягу виробництва

Виробнича програма, визначає обсяг робіт автотранспортного підприємства з технічного обслуговування рухомого складу. У свою чергу, річний обсяг робіт служить підставою для визначення потреби господарства в робочій силі, технологічному обладнанні і виробничих площах.

При наявності в рухомому складі різномарочних автомобілів або одномарочних, але з різним добовим пробігом, річний обсяг приймається за зведеною програмою.

Для розрахунку потрібної робочої сили, устаткування і площ необхідно знати не тільки загальну трудомісткість кожного виду впливів і її розподілу на постові та підготовчі роботи, але й розподіл за видами робіт (кріпильні, складальні, механічні тощо).

У додатку 13 наведено приблизний розподіл трудомісткості за видами робіт.

Крім основних виробничих робіт, пов'язаних з обслуговуванням і ремонтом рухомого складу, що визначаються програмою обслуговування, в автогосподарстві здійснюються також деякі допоміжні роботи з обслуговування обладнання та інвентарю господарства. Обсяг допоміжних робіт зазвичай приймається в розмірі 20-30 % від загальної трудомісткості технічного обслуговування та поточного ремонту. Частина цих робіт, виконується у виробничих відділеннях і відноситься до відділу головного механіка. Ця частка робіт приймається в розмірі 15-20 % від загальної трудомісткості технічного обслуговування та поточного ремонту і розподіляється за видами робіт у такому співвідношенні:

1. Електротехнічні - 20 %	5. Зварювальні - 5 %
2. Механічні - 10 %	6. Бляхарські - 8 %
3. Слюсарні - 25 %	7. Трубопровідні. - 15 %
4. Ковальські - 2 %	8. Столярні. - 15 %

Беручи до уваги значення трудомісткостей ЩО, Т0-1, Т0-2 і ПР, а також розподіл їх за видами робіт, складають річний план обсягу виробництва (форма річного плану обсягу виробництва приведена в таблиці 4).