4. Регулярне проведення самостійної роботи учнів, роботи в парах і групах.

Оволодіння мовою потребує активної допомоги з боку вчителя (роз'яснення, демонстрація зразків, виправлення помилок тощо), проте необхідно спрямовувати учнів і на самостійне виконання завдань.

Самостійну роботу учнів варто регулярно поєднувати з роботою в парах і групах, оскільки така форма організації навчальної діяльності дає кожному учневі можливість висловитись і бути почутим. У цій роботі можуть застосовуватися такі прийоми:

• самостійний переклад уривка тексту кожним учнем і обговорення результату роботи в парах;

• переклад фрагмента тексту в парах і обговорення результатів роботи в групі з двох-трьох пар;

• відновлення деформованого тексту;

• проведення технічного перекладу;

• читання кожним учнем частини тексту, пошук відповіді на поставлене учителем запитання, обговорення відповіді в парах;

• читання тексту частинами та складання короткого переказу (читають першу частину, один учень переказує її, інший ставить йому запитання щодо змісту, мовної форми переказу; далі читають наступний уривок і змінюють ролі у парі);

• читання з позначками (кожен учень читає матеріал і робить на полях позначки, які показують, наскільки цей матеріал зрозумілий для нього (+ мені зрозуміло це, - мені зовсім не зрозуміло це, + мені це зрозуміло частково); далі учні в парах обговорюють зроблені позначки, у разі потреби допомагають один одному краще зрозуміти прочитане);

• перегляд навчальних фільмів, прослуховування аудіоматеріалів українською мовою з подальшим їх обговоренням.

5. Проблемно-пошукове навчання на уроках мови.

В свій час в дидактиці були розроблені та виділені методи, які спеціально направлені на підсилення розвиваючого впливу навчання, серед них – проблемно-пошукові методи (М.І.Махмутов, І.Я.Лернер, А.М.Матюшкін).

Проблемно-пошукові методи передбачають створення вчителем проблемних ситуацій, активне їх обдумування учнями і на цій основі їх самостійне просування у засвоєнні нових знань.

Цей вид методів включає в себе також такі його окремі випадки, як метод проблемного викладення, частково-пошуковий, або евристичний метод, та дослідницький метод навчання (М.Н.Скаткін, І.Ф.Лернер).

Проблемно-пошукові методи застосовуються в ході проблемного навчання. Слід зауважити, що під проблемною ситуацією треба вважати невідповідність між тим, що вивчається і вже вивченим. При використанні проблемно-пошукових методів навчання викладач використовує такі прийоми: створює проблемну ситуацію (ставить питання, пропонує задачу, експериментальне завдання), організує колективне обговорення можливих підходів до рішення проблемної ситуації, стимулює висування гіпотез, тощо. Учні роблять припущення про шляхи вирішення проблемної ситуації, узагальнюють раніше набуті знання, виявляють причини явищ, пояснюють їхнє походження, вибирають найбільш раціональний варіант вирішення проблемної ситуації. Викладач обов'язково керує цим процесом на всіх етапах, а також за допомогою запитань-підказок.

Окремими випадками проблемно-пошукового методу частково є бінарні методи: пояснювально-спонукальний і частково-пошуковий, спонукальний і пошуковий.

Проблемно-пошукові методи в навчанні застосовуються здебільшого з метою розвитку навиків творчої навчально-пізнавальної діяльності, вони сприяють більш осмисленому і самостійному оволодінню знаннями.

Метод проблемного викладу є перехідним від виконавської до творчої діяльності. Він застосовується переважно з метою розвитку навичок творчої навчально-пізнавальної діяльності, осмисленого і самостійного оволодіння знаннями. Метод проблемного викладу має такі характерні ознаки:

1) знання учням у “готовому” вигляді не пропонуються;

2) учитель показує шлях дослідження проблеми, розв’язує її від початку до кінця;

3) учні спостерігають за процесом роздумів учителя, навчаються розв’язувати проблемні завдання.

Проблемний виклад навчального матеріалу може здійснюватися в процесі проблемної розповіді, проблемно-пошукової бесіди, лекції, під час використання наочних методів проблемно-пошукового типу і проблемно-пошукових вправ.

Частково-пошуковий метод навчання вимагає від учнів прояву більш високого рівня пізнавальної самостійності й активності. Назва методу відображає рівень пошукової діяльності вчителя й учнів на різних етапах навчального процесу: окремі елементи знань повідомляє педагог, а частину – учні здобувають самостійно, відповідаючи на поставлені запитання чи розв’язуючи проблемні завдання.

Дослідницький метод навчання передбачає творче застосування знань, оволодіння методами наукового пізнання, формування досвіду самостійного наукового пошуку.

Дослідницький метод має такі характерні ознаки:

1) учитель разом з учнями формулює проблему;

2) нові знання не повідомляються, учні повинні самостійно здобути їх у процесі дослідження проблеми, порівняти різні варіанти відповідей, а також визначити основні засоби досягнення результатів;

3) основною метою діяльності вчителя є оперативне управління процесом розв’язання проблемних завдань;

4) навчання характеризується високою інтенсивністю, підвищеним інтересом, а знання – глибиною, міцністю і дієвістю.

Дослідницький метод активізує пізнавальну діяльність учнів, але вимагає тривалого часу, специфічних умов, високої педагогічної кваліфікації вчителя.

Творча особистість – це індивід, який має високий рівень знань, відзначається прагненням до нового, невідомою.

Сьогодні однією з проблем сучасного навчання є прагнення вчителя викликати в учнів зацікавленість до предмета при вивченні тієї чи іншої теми.

6. Інтерактивні колективно-групові методи та форми роботи на уроках мови.

Лише 10% учнів сприйм методи традиц школи, а 90% учнів також здатні вчитися, але по-іншому. Один із варіантів організ-ії навч процесу – використ в діяльн пед-га технології інтер навч.

Ми розум під терм «інтер навчання» паритерність стосунків пед і учня (суб’єкт – суб’єктні стосунки, а це значить багатоаспек комун-ію, конструювання за допомогою певної системи спос-iв, прийомів, методів освітнього процесу знань учнем; використ звор зв’язку вчитель-учень, учень-учні, учитель-учні, учні-вчитель, а також самооцінки та рефлексії, підтримування постійної активності учня.

Iнтер метод – це такий метод, у якому учень є учасником говоріння, самост моделювання, написання, малювання – бере активну участь у тих подіях, що відбуваються, створює їх сам. А вчитель скеровує роботу учнів, стає його партнером, організатором процесу навч, консультантом.

Організація інтер навчання передбачає моделюв життєвих ситуацій, вирішення яких виховує відпов життєву компетентність, сприяє виробленню цінностей, створенню сприятл мікроклімату для розвитку самодост особ-ті.

Зустріч-сь із твором мистецтва, яким є худ текст, учень сприймає його емоційно та з своєю власною інтелект інтуїцією. Далі іде процес осмислення прочитаного. Важливо, щоб учень через інтер технології навчання, формував думку самотужки, щоб цей процес був спрямований і результ-им. Здобута таким чином інф-ія краще запам’ят-ся (бо важче дається), й емоційно забарвлена радістю відкриття.

Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес організується на засадах постійної активної взаємодії усіх учнів класу. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне,групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, уміють і здійснюють. Учитель в інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу навчання, консультант, який не «замикає» навчальний процес на собі.

Інтерактивні методи сприяють інтенсифікації й оптимізації навчально-виховного процесу й дають змогу:

• полегшити процес засвоєння програмового матеріалу;

• активізувати навчальну діяльність учнів;

• формувати навички аналізу навчальної інформації. Творчого підходу до засвоєння навчального матеріалу;

• формулювати власну думку, правильно її висловлювати, додавати свою точку зору, аргументувати, дискутувати;

• моделювати різні ситуації й збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;

• вчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, прагнути до діалогу;

• налагоджувати конструктивні стосунки в групі, визначити своє місце в ній, уникати конфліктів, шукати компроміси;

• знаходити раціональні шляхи розв’язання проблем, формувати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Інтерактивні технології розподіляють на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

інтерактивні технології кооперативного навчання;

інтерактивні технології колективно-групового навчання;

технології ситуативного моделювання;

технології опрацювання дискусійних питань

.