3. Розвиток творчої особистості учня на уроках мови.

У сучасному світі гостро стоїть проблема творчого розвитку особистості. Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом і кожної людини зокрема. Посилюється увага до розвитку творчих здібностей особистості, надання їй можливості виявити їх.

Незважаючи на те, що проблема розвитку творчого начала в учнів досліджується давно, багато питань залишається невирішеними. Як і раніше, більшість навчального часу відводиться репродуктивній, нетворчій діяльності, значна частина завдань у підручниках має також відтворювальний характер.

Креативність – здатність продукувати багато різноманітних оригінальних ідей у нерегламентованих умовах діяльності. Це вміння додавати дещо нове в досвід, усвідомлювати прогалини й суперечності , відмовлятися від стереотипних способів мислення. Креативність – це творчі можливості (здібності) людини, які можуть проявитися в мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності; це здатність народжувати оригінальні ідеї в нерегламентованих умовах діяльності. 

1. Креативність неможлива без бажання продукувати нові ідеї.

2. Важливо бачити зв’язок між речами та нестандартні можливості їх поєднання, навіть коли ці зв’язки неочевидні. Саме здатність бачити неочевидні можливості є надзвичайно важливим аспектом мислення.

3. Наявність певного досвіду обов’язкова для того, щоб орієнтуватися у ситуації, та вміти відрізняти традиційні ідеї від оригінальних.

Один з творців теорії креативності Дж. Гілфорд виділяє такі параметри креативності: 

• виявлення і постановка проблеми;

• здатність до генерування великої кількості проблем ;

• гнучкість;

• здатність до продукування різноманітних ідей;

• оригинальність — здатність до продукування нестандартних рішень;

• здатність до удосконалення об’єктів, додаючи деталі.

Основні складові креативності:

Швидкість думки - кількість ідей, що виникає за деяку одиницю часу.

Гнучкість думки – здатність переходити з однієї ідеї на іншу.

Оригінальність – здатність знаходити ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих.

Допитливість – чутливість до проблем, до навколишніх ситуацій.

Шляхи розвитку креативності

Розвиток різних видів мислення:

Критичне мислення - розгляд ідей з багатьох точок зору, порівняння з іншими ідеями

Системне мислення поняття: система, під-, надсистема; мислення всебічне, взаємопов'язане…

Дивергентне мислення альтернативне, що відступає від логіки

Діалектичне мислення закони розвитку пізнання, вміння керувати процесами, розв'язування протиріч

Конвергентне мислення логічне, послідовне

Функціональне мислення головні, додаткові функції предметів; недоліки, модернізація

Метод «Якби...». 

Учням пропонується скласти опис та намалювати малюнок про те, що відбудеться, якщо у творі щось зміниться. Виконання учнями подібних завдань не тільки розвине їх здатність уявляти, а й дозволить краще зрозуміти будову реального твору, взаємозв'язок його складових. Метод образної картини відтворює такий стан учня, коли сприйняття і розуміння об'єкта, що вивчається, наче зливаються, відбувається його цілісне, нерозчленоване бачення. 

Метод аглютинації. 

Учням пропонується поєднати непоєднувальні у реальності якості, властивості, частини об'єкта та зобразити, наприклад: гарячий сніг, вершину безодні, обсяг пустоти, солодку сіль, чорне світло тощо.

Метод синектики — це спосіб стимуляції уяви учнів через поєднання різнорідних елементів, який базується на методі «мозкового штурму», різних за видом аналогій (словесної, образної, особистої), інверсії, асоціації тощо. 

Метод «морфологічного аналізу», або метод багатовимірних матриць, в основу якого покладено принцип систематичного аналізу (Ф. Цвіклі, Швейцарія, 1942).

У процесі розробки нової ідеї учням необхідно скласти матрицю, у якій слід розкрити повний перелік ознак даної ідеї або завдання (характеристики, процеси, параметри, критерії тощо). Відбувається процес знаходження нових, несподіваних та оригіналь¬них ідей шляхом складання різноманітних комбінацій відомих та невідомих елементів. Аналіз ознак та зв'язків, отриманих з різних комбінацій елементів (побудов, процесів, ідей), застосовується як для виявлення проблем, так й для пошуку нових ідей.

Метод інверсії, або звернення, орієнтований на пошук ідей у нових, несподіваних напрямах, здебільшого протилежних традиційним погля¬дам та переконанням.

Характерними особливостями цього методу є:

• орієнтація на принцип дуалізму;

• розвиток діалектики мислення учнів;

• вплив на рівень розвитку творчих здібностей. Коли стереотипні прийоми виявляються марними, застосовуються принципово протилежні альтернативи рішення. 

4. Особливості навчання української мови в неоднорідному мовному середовищі.

Літературна мова - головна форма існування національної мови, яка втілює в собі всі духовні досягнення. Їй притаманна багата лексика з логічно повязаними синтаксичними конструкціями, бездоганною вимовою тощо. У межах мовної ситуації виділяють білінгвізм – специфічний стан суспільного життя, при якому спостерігається факт співіснування і функціонування двох мов у межах однієї держави. Джерелом білінгвізму є етнічна неоднородність самого суспільства.

Показниками правильного мовлення є значний обсяг активного словника, різноманітність лексико-граматичних форм і конструкцій, точність, лаконічність, чистота, багатство, комунікативна доцільність тощо. Одним із основних виявів порушення нормативності мовлення є наявність інтерферентних помилок як  наслідок білінгвальної ситуації в Україні.

Українська і російська мови, що перебувають у безпосередньому контактуванні, подібні за своїм лексичним складом і граматичною будовою. Така  структурна схожість створює сприятливі умови для   виникнення явища інтерференції, якої зазнає не лише друга (російська), але значною мірою і перша (українська) мова білінгва. Причини інтерферентних помилок учені вбачають у несформованості навичок нормативного мовлення рідною мовою, негативному впливі мовленнєвого середовища, відсутності чи недостатній сформованості навичок самоконтролю. 

Двомовне навчання - це навчання, у процесі якого передбачається одночасне використання двох мов (державної і рідної).

Українська мова у цьому випадку вивчається не лише як окремий предмет, а й використовується як засіб вивчення інших предметів. За таких умов розширюється сфера її використання і забезпечується більш успішне формування в учнів мовленнєвих умінь. При цьому рівень засвоєння змісту предмета, за умови належної організації навчання, не знижується.

Під час проведення уроків із застосуванням двомовного навчання рекомендуємо використовувати такі форми роботи: