20. Концентроване та модульно-розвивальне навчання літератури. Технологія модульного уроку літератури.

Модульне навчання зародилося наприкинці 60-х років в англомовних країнах як удосконалений варіант програмованого навчання. Існувало два різновиди модульної системи: одна з них отримала розвиток в США, а друга – у ФНР.

Згідно з американською версією, модуль – це частина шкільного дня, яка наповнена відповідним дидактичним змістом (один модуль 15-20 хв., тобто замість 6-7 уроків – 20-24 модулі). У розробленій у ФНР версія МН модуль тлумачиться як програмова одиниця, яка являє собою відносно замкнутий відрізок навчання. Німецьки атори вважають, що поділ курсу на модулі сприяє успішному досягненню цілей навчального процесу.

За технологією модульного навчання окремий урок складає навчальний модуль. Зазвичай модульний урок має таку структуру:

• мотиваційна бесіда і формулювання мети уроку, під час якої учні усвідомлюють, що, як і навіщо вони мають вивчати саме ц е й матеріал і саме в такий спосіб;

• вихідний контроль, де вчитель за допомогою завдань різного рівня складності перевіряє ступінь засвоєння учнями

знань, необхідних для вивчення нового матеріалу;

• вивчення нового матеріалу методом самостійної роботи учнів із джерелами;

• узагальнення уроку вчителем;

• завершальний контроль (за допомогою тестів або системи запитань) рівня засвоєння учнями навчального матеріалу;

• оцінювання учнями за 12-бальною шкалою своєї роботи та роботи групи на уроці.

Загалом структуру модульного уроку можна відтворити такою схемою:

Структура модульного уроку (за є. Сковіним)

Модульно-розвивальна технологія навчання є версією модульного навчання, розробленою українським психологом А. Фурманом як альтернативна нинішній класно-урочній. За визначенням Г. Токмань, модульно-розвивальне навчання є такою педагогічною технологію, при якій навчання динамічне та індивідуалізоване, а його основу складають самостійні завершені методично-змістові комплексі – модулі [Токмань, с. 300]. За А. Фурманом, М-Р навчання – теоретична система, яка виробляє своє бачення цілісного навчально-розвивального процесу – метатеорія, що змінює основні методологічні правила.

Основне завдання цієї педагогічної технології у самореалізації особистості вчителя й учня, оптимальному для кожного з них розвитку здатності до безперервного, продуктивного спілкування з навколишнім світом, людьми, власним Я.

П. Юцячивене і А.Фурман найповніше окреслили засади цієї системи, ними (зокрема психологом Фурманом) визначена структура технології, визначені типи модулів.

Структура модульно-розвивального навчання містить: навчально-предметний модуль, дидактичний модуль, змістовий модуль, міні-модуль. Учитель послідовно продумує систему викладання саме в такому порядку. За моделлю навчально-предметного модуля викладач-філолог формує для себе цілісне інтегративне бачення єдиної функціональної системи викладання української літератури в логічно послідовному структуруванні його курсів, розділів, тем. Дидактичний модуль наочно і систематизовано представлятиме курс української літератури, що вивчається протягом року. Нинішній стан викладання предмету свідчить про недостатню спланованість учителем монографічної теми – невизначеність концепції тлумачення постаті письменника і його художнього тексту. Цьому має зарадити змістовий модуль як інтегрована система знань, норм і цінностей з конкретної теми. Змістовий модуль – найважливіша ланка системи, він виявляє конкретику знання, що його має здобути дитина.

Змістовий модуль реалізується за сценаріями модульних занять, кожне з яких розраховане на 20 хвилин, що відповідає твердженню психологів про оптимальну спроможність людини до зосередженої однотипної розумової праці. Виділяють 6 типів міні-модулей: установчо-мотиваційний, змістово-пошуковий, контрольно-смисловий, адаптивно-перетворювальний, системно-узагальнювальний, контрольно-рефлексивний.

До відомих цих відомих методичній науці типів міні-модуля. Г. Токмань пропонує додати ще два, бо, на думку методиста, в цій шістці не враховано специфіку літератури як шкільного предмету, необхідні: модуль сприйняття учнями твору мистецтва, словесного передовсім, і модуль творчої – мистецької та літературознавчої – діяльності учня.

Упровадження у закладах освіти України модульно-розвивального навчання потребує створення адекватного програмово-методичного забезпечення, складовими якого є граф-схеми, наукові проекти модульно-розвивальних занять, міні-підручники, освітні програми самореалізації особистості, сценарії модульних занять. 

Таким чином, модульно-розвивальне навчання – це ефективна та перспективна для вдосконалення методичною практикою сучасна педагогічна технологія. Але поки що вона є „теорією теорії” (Васьков Ю. В.) через не достатню практичну обгрунтованість.

Технологія концентрованого навчання вимагатиме при її застосуванні “занурення” в певну галузь літературознавчого знання. Якщо викладається один з мистецьки яскравих етапів у розвитку рідного письменства, то вчитель може запропонувати шлях “занурення в культуру” - києворуську, барокову, класицистичну, сентиментальну, романтичну, реалістичну, натуралістичну, імпресіоністську, модерністську, авангардну, постмодерну.

Концентроване навчання – технологія навчання, яка передбачає зосередження значного обсягу навчального матеріалу навколо одного тематичного центру.