106. Чим відрізнялися внутрішні проблеми у Данії від інших скандинавських країн?

Розвиток цієї держави був відмінним від Норвегії та Швеції. Тут значнішим був вплив церкви, і лицарство наблизилося ближче до феодалізму. Тобто королівська влада була обмежена великими світськими і церковними феодалами. Династія Естрідсонів всіляко сприяла християнській церкві. Відбувався розвиток церковних землеволодінь, запровадження церковної десятини. Також велика військово служила знать і рицарство перетворювались у землевласників, від яких у кріпосній залежності була маса селянства. У ХІІ-ХІІІ ст.. у кріпосну залежність потрапляли і вільні люди. Закріпачення селян у Данії викликало запеклий опір з боку селянства, який феодали придушували.

107. Чому не вдалося реалізувати унікальні можливості, які давала Кальмарська унія?

Дочка і наступниця Вальдемара IV королева Маргарита (1375-1412), використовуючи політичну і економічну відсталість інших скандинавських країн – Швеції і Норвегії, зробила спробу створити під гегемонією Данії велику Північну федеративну державу.

Маргарита скликала державні ради всіх трьох королівств у Кальмарі, де вони підписали 20 липня 1397 р. закон, названий Кальмарьскою унією. Кальмарська унія об’єднувала Данію, Швецію і Норвегію під гегемонією Данії над іншими королівствами, які зберігали свої закони і верховні ради, угоди з іноземними володарями мали бути спільними. Через намагання Данії підпорядкувати собі унійні держави і перекласти на їх плечі військові витрати проти унії виступила Швеція, яка таки добилася розриву унії.

Кальмарська унія (проголошена у шведському м. Кальмар) не могла перетворити скандинавські країни в єдину, міцну державу. Між північними країнами виявилися глибокі внутрішні суперечності. Більш розвинена у феодальному відношенні Данія прагнула експлуатувати своїх більш відсталих партнерів. Це виявилось насамперед у тому, що датська знать намагалася розширити свої прибутки через захоплення земель і одержання всяких податків у союзних державах. Це викликало опозиційний рух проти Данії.

Унікальні можливості цього об’єднання, реалізацію яких розпочала Маргарита, були зведені нанівець її племінником Еріком VII Померанським (1412-1439), які грубо порушуючи норми Кальмарської унії розпочали підпорядкування Швеції та Данії. Першим виступило шведське лицарство (1434), яке фактично добилося реального розриву унії (1436).

108. Чому скандинавські королівства залишилися становими монархіями?

Всі три скандинавські держави до кінця XV ст. сформували станові монархії, де влада королів було значно обмеженою шляхтою за участі верхівки бюргерства міст та сільських господарів-бондів.

109. Що послужило поштовхом до розриву церков у 1054 р.?

В середині XI ст. перед Римом і перед Константинополем постала загроза захоплення норманнами. Спільність політичних інтересів до певної міри сприяла пошуку взаємних компромісів у догматичній сфері. Римська делегація послана в 1054 р. до Константинополя, мала вести переговори про мир у Церкві.

У Константинополі папські легати були приязно прийняті імператором Константином IX, зацікавленим у мирі між церквами, але патріарх Михаїл ігнорував папських посланців. За таких умов переговори було зірвано. Тому учасники римського посольства 15 липня 1054 р. у константинопольському соборі св. Софії, незважаючи на триваюче богослужіння, виголосили папське проклят

2 тра 2012 о 18:14|Це спам|Відповісти

Тарас Оліярчук

109. Що послужило поштовхом до розриву церков у 1054 р.?

В середині XI ст. перед Римом і перед Константинополем постала загроза захоплення норманнами. Спільність політичних інтересів до певної міри сприяла пошуку взаємних компромісів у догматичній сфері. Римська делегація послана в 1054 р. до Константинополя, мала вести переговори про мир у Церкві.

У Константинополі папські легати були приязно прийняті імператором Константином IX, зацікавленим у мирі між церквами, але патріарх Михаїл ігнорував папських посланців. За таких умов переговори було зірвано. Тому учасники римського посольства 15 липня 1054 р. у константинопольському соборі св. Софії, незважаючи на триваюче богослужіння, виголосили папське прокляття (анафему) константинопольському патріархові.

Таким чином, після розколу 1054 р. поступово сформувалися дві християнські церкви – католицька (від грец. Всесвітня) і православна (та що правильно славить Бога).

110. В чому суть клюнійської програми?

Метою Григорія VІІ було об’єднання усіх європейських держав під егідою Апостольського Престолу в Римі.

111. Які реформи вдалося провести папі Григорію VII?

(1073-1085) – був папою.

- папа остаточно заборонив „право приватної церкви”. Імператор, а за ним і решту світських володарів, поступово змушені були не тільки відмовитися від права інвеститури (призначення на всі духовні посади перейшло до папи і єпископату), але й залишити за церквою надані ї раніше земельні володіння та церковні лени. Світські володарі під загрозою церковного відлучення не мали права обкладати податками фінанси, землі та майно церков і монастирів.

- у більшості держав Західної Європи остаточно було заведено целібат, а одружені священики були позбавлені права проводити богослужіння.

- у західноєвропейських церквах обов’язково запроваджувався т. зв. „грегоріанський спів” – церковний спів, де слова тексту під час співання не ділилися на склади.

Поступово до середини ХІІІ ст. підсумками „грегоріанської реформи” стало цілковите унезалежнення церкви від світської влади і перетворення її на вертикальну ієрархічну структуру.

112. Чому церкві та імператорській владі було вигідне запровадження целібату?

Целібат – стан священнослужителів, який пояснювався тим, що священики не могли одружуватися.

Запровадження целібату було вигідне тим, що священики вже не могли захоплювати церковні землі і перетворювати їх у власні володіння. Целібат сприяв тому, що священики думали про благо церкви, а не про те як забезпечити свою сім’ю.

113. Що дало поштовх єресям?

Єресь – релігійні погляди, які суперечать церковному віровченню.

Велике збагачення церковних структур, а також невдачі в бойових діях хрестоносців на Сході сприяли тому, що серед населення Західної Європи починають ширитися сумніви і протести проти догматів, які проповідувалися офіційною церквою. Особливо активно протестні настрої поширювалися тими, хто особисто побував на близькосхідних землях, зайнятих хрестоносцями або прикордонних із ними.

Тому з’являється інтерес до тексту Святого Письма, з яким віруючі прагнули ознайомитися самостійно. Поширюються несанкціоновані церквою переклади текстів Біблії з латинської, народними мовами. Завдяки доволі високому рівню грамотності, такі переклади та їхнє подальше осмислення поширювалися у містах. Там же на їхній основі розвивалися єретичні рухи.

Отже, саме хрестові походи підштовхнули до єресі, а також зневіра людей до церкви та до тлумачення церквою Святого Письма.

114. Як діяли інквізиційні трибунали?

У західноєвропейських містах в ХІІІ ст. створювалися інквізиційні трибунали, діяльність яких не підлягала контролю з боку папських легатів або керівництва чернечих орденів. Основою для початку слідства був донос або свідчення ув’язненого, висунуті проти третьої особи. На основі цього інквізицією починалося попереднє слідство, зібрані документальні матеріали передавалися юристам-кваліфікаторам. Отримавши санкцію юриста, інквизитор наказував заарештувати підозрюваного. Очні ставки свідків обвинувачення із заарештованими забороняли

2 тра 2012 о 18:15|Це спам|Відповісти

Тарас Оліярчук

115. Чого добилася католицька церква за Інокентія ІІІ?

1198-1216 – займав папський престол.

Він був єдиним папою середньовічного періоду, котрий мав вищу освіту (здобувши філософсько-теологічну освіту в Парижі і юридичну – в Болоньї).

Користуючись слабкістю Священної Римської імперії, Інокентій III підпорядкував собі не лише єпископат, але й світських правителів Європи.

- королі Арагону, Англії, Данії, Португалії, правителі Сербії і Болгарії визнали ленну залежність від папи і платили йому данину. В 1198 р. вдова імператора Генріха VI визнала васальну залежність Сицилійського королівства від папи, а після її смерті того ж року, папа Іннокентій III оголосив себе регентом при її сині Фрідріху II Гогенштауфені.

- Решту держав католицької Європи платили до Риму „Гріш св. Петра” і були змушені миритися із втручанням понтифіка у їхні державні справи.

За рік до смерті Іннокентій III скликав IV Латеранский собор у Римі. Собор засудив усі єретичні вчення, закликавши до боротьби проти них церкву і світську владу. Християнам, які не мали богословської освіти під страхом смертної кари заборонялося перекладати і тлумачити текст Біблії. Папа Іннокентий III наполіг на прийнятті ухвали, яка оголошувала хрестові походи постійними. Було встановлено обов’язковий трирічний податок від кожної церковної споруди в розмірі двадцятої частини її річних прибутків. Духовенству належало регулярно вести проповідь хрестового походу і збирати серед віруючих пожертви на його проведення.

Усі віруючі зобов’язувались сповідатися тільки у свого парафіяльного священика і причащатися раз на рік, в період Великого Посту. Собор також прийняв постанову про те, щоб будувати у європейських містах окремі квартали для євреїв (гетто).

116. Чим зашкодив католицькій церкві «Авіньйонський полон пап»?

1305 р. – Климент V по 1377 р. Григорій ХІ . Загалом понтифікати авіньйонських наступників Бонифація VIII означали цілковите визнання церковно-политичної незалежності Франції. Усі сім пап, котрі проживали в Авіньйоні, були французами, іноді навіть незнатного походження. Влада пап у Авіньйоні протікала практично під контролем французьких королів, які впливали на їх політику. Термін „Авіньйонський полон”, стосовно папства, вперше вжив у своїх творах італійський гуманіст Франческо Петрарка, як аналогію до вавилонського полону євреїв.

Зовнішньополітичний престиж авіньйонського папства впав. Навіть фінансові побори, які раніше спариймалися як законна підтримка церкві та перемозі християнства, в авіньйонський період зустиріли значний спротив. Зокрема, у 1311 р. Тевтонський Орден відмовився сплачувати до Авіньйону „Денарій Святого Петра”. Європейці-католики все частіше розцінювали папу як світського володаря, котрий разом із іншими правителями бореться за досягнення політичних цілей, до того ж перебуваючи негласним васалом короля Франції. Тому від ХІV ст. для значної частини представників світських і церковних еліт не вважалося гріхом боротися проти папи політичними засобами.

Церква на 70 років втратила свій статус у світі, стала васалом французьких королів.

117. Для чого були запроваджені індульгенції?

Індульгенція – грамота «про прощення гріхів», яку надавала церква за певні кошти.

1316-1334 рр. - Іоанн ХХІІ відзначився встановленням чітких тарифів для продажу грамот на відпущення гріхів (індульгенцій). За наказом папи будь-яка затримка сплати церковних податків призводила до церковного відлучення.

Індульгенції були запроваджені, щоб у такий спосіб збагатити церковні прибутки.

2 тра 2012 о 18:16|Це спам|Відповісти

Тарас Оліярчук

118. Що було вирішено на Концтанському соборі?

Собор відбувся у швейцарському місті Констанці (1414-1418). У конфлікт на цей раз втрутилася імператорська влада. Собор у Констанці скликав німецький імператор Сигізмунд Люксембург.

Участники Констанцького собору одностайно обрали папою сорокадевятилітнього кардинала Одоне Колонну – під іменем Мартина V (1417-1431). Собор позбавив влади усіх трьох пап. Врешті-решт, Мартина було визнано усіма ворогуючими сторонами, а його супротивники добровільно відмовилися від подальшої боротьби, вдовольнившись титулами або грішми. Так через сорок років після свого початку Велика Схизма завершилася.

*Три папи: римський Григорий XII, авіньйонський Бенедикт XIII та обраний на соборі у Пізі 5 червня 1409 р. Олександр V резиденцією стала Болонья.

*«Велика схизма» - розкол католицької церкви, який тривав 40 років (1377-1417).