139. Що відзначає готичний стиль і яку роль відігравала «готична троянда»?

Готичне мистецтво виросло з романської епохи, але не було її “логічним продовженням”. Готична архітектура зародилась у Франції. Першою пам’яткою готичної архітектури вважається перебудована між 1137-1144 рр. вівтарна частина церкви абатства Сен Дені (Франція).

ОСОБЛИВОСТІ: стрільчаті арки та нервюрні склепіння, вперше поєднані в одній споруді. Це революційне поєднання дозволило створити ілюзію легкості архітектурних конструкцій та наповнити інтер’єр світлом. Готика – це архітектура великих вікон, над якими здіймається мереживо склепінь. Відбувається зміна пропорцій, запроваджені нові конструкції та ускладнені декоративні елементи. Розміри соборів досягають максимальних показників.

Архітектура готичного стилю: собору Нотр Дам у Парижі (Франція), собор в Солсбері (Англія), Кьольнський собор (Німеччина), Міланський собор (Італія), Стефансдом у Відні (Австрія), собор св.Віта у Празі (Чехія) та Маріацький костел у Кракові (Польща), Латинський кафедральний собору в Львові (Україна).

2 тра 2012 о 18:17|Це спам|Відповісти

Тарас Оліярчук

140. Які особливості творчості Чімабуе та Джотто?

Найкрупнішим італійським майстром межі ХІІІ –XIV ст. вважається флорентійський живописець Джотто, учень Чімабуе. Найвідоміший твір Джотто виконані у бл. 1305-1306 рр. фрески капели Арена в Падуї демонструють продовження започаткованих Чімабуе пошуків засобів натуралістичної репрезентації сакральних образів. Так наприклад композиція сцени “Оплакування Христа” побудована відповідно до типової візантійської іконографічної схеми, проте цю схему суттєво змінено задля створення у глядача емоційного відчуття співучасті в події. Погляди та жести всіх персонажів і навіть діагональ зображеної на задньому плані гори спрямовано до смислового центру композиції – облич Богородиці та Христа. Джотто малює додаткові постаті на передньому плані, зображаючи їх спиною до глядача. Це порушення іконописного канону, проте в такий спосіб досягається візуальна достовірність. Художник прагне не стільки ілюструвати євангельський текст, а зобразити саму подію. Глибина простору залишається обмеженою, та Джотто досягає відчуття виняткової об’ємності фігур, які нагадують статуї з порталів готичних соборів. Майстерно застосовуючи світлотіньове моделювання Джотто відокремлює постаті від тла, виявляє округлість форми, експериментує зі складними ракурсами. Що важливо натуралізм стилю Джотто не порушує відчуття святості, не “приземлює” зображувану подію.

У творчості Джотто канон та натуралізм поєднані в гармонійному та збалансованому синтезі, який можна назвати суттю готичного живопису.

141. В чому дискусійність терміну ренесанс?

Термін “Ренесанс” (Відродження) запровадив швейцарський історик мистецтва Якоб Буркгард в опублікованій 1867 р. праці “Цивілізація Ренесансу в Італії”. Це був термін, який не просто описував певне явище в історії культури певної країни, але давав цьому явищу визначену оцінку. Слово “відродження” має позитивне емоційне забарвлення, вказує на початок чогось нового після періоду занепаду. Середньовіччя не було періодом занепаду, тому навколо терміну «ренесанс» точаться дискусії. Тобто чи краще епоху називати «відродження» чи «ренесанс».

Ренесанс розпочався у XV ст. у середньовічній Італії. “Середньовічний” Ренесанс, тобто італійський ренесанс XV ст. називають “Раннім”, оскільки він передує “Високому” Ренесансу теж виключно італійському, проте в найвищій і дуже короткотривалій фазі розвитку на межі XV–XVI ст., фазі, яка вже не належить Середньовіччю.