23 Типи графічних об’єктів що використовується у html та їх властивості

24 Задання шрифтів в сss та їх властивостей

Властивість font-family

Ця властивість задає гарнітуру шрифту. Як ви вже знаєте, всі шрифти (гарнітура — синонім поняття "шрифту") діляться на декілька груп, або сімейств.

• Serif — шрифти із зарубками, такі як Times New Roman. Подібним шрифтом набраний основний текст цієї книги.

• Sans-serif— шрифти рубані, без зарубок, наприклад Arial, Verdana або Tahoma. Подібним шрифтом в цій книзі набрані заголовки.

• Monospace — моноширинні шрифти (з однаковою відстанню між символами, на кшталт друкарської машинки), такі як Courier New. Такий шрифт використаний в цій книзі для набору HTML-кода.

• Cursive — шрифти курсивні, такі як Calisto МТ.

Властивість font-style

Властивість задає стиль шрифту. Допускаються значення:

• normal — звичайний;

• oblique — похилий;

italic — курсивний.

Властивість font-variant

За допомогою цієї властивості можна вказати варіант написання букв з двох можливих: звичайний (normal) або малі прописні букви (small-caps). Малі прописні букви відрізняються від звичайних прописних злегка зменшеним розміром, тобто вони є чимось середнім між рядковими і прописними буквами. Малі прописні букви можна використовувати, наприклад, для виведення текстів заголовків.

Властивість font-weight

Ця властивість визначає насиченість шрифту; з його допомогою можна вказати, чи повинен він бути звичайним або жирним. Як значення допускаються наступні числа: 100, 200, 300, 400, 500, 600, 700, 800, 900. Треба сказати, що браузери не підтримують все дев'ять можливих відтінків насиченості.

Властивість font-size

Дана властивість дозволяє вказати розмір використовуваного шрифту. Робити це можна декількома способами, але слід пам'ятати про ті обмеження, які вони за собою спричиняють. Але про все по порядку.

Як ви пам'ятаєте, в HTML розмір шрифту задавався за допомогою атрибуту size елементу FONT. Розмір вказувався в чисельному вираженні від 1 до 7. Значенням за умовчанням є 3.

25 Поняття протоколу http та ftp протоколи

HTTP (Hypertext Transfer Protocol, Протокол передачi гiпертексту) являє собою протокол прикладного рiвня. HTTP забезпечує високопродуктивний механiзм тиражування iнформацiї мультимедiйних систем незалежно вiд типу представлення даних. Протокол побудований за об'єктно-орiєнтованою технологiєю i може використовуватися для вирiшення рiзних завдань, наприклад, роботи iз серверами iмен або керування розподiленими iнформацiйними системами.

WWW (World Wide Web, "Всесвiтнє павутиння") складається з комп'ютерiв, що надають графiчний доступ до iнформацiї, яка зберiгається на них. Спроможнiсть берегти мультимедiйну iнформацiю, таку, як вiдео, аудiо, картинки i звуки, робить WWW унiкальним засобом тиражування iнформацiї. WWW-сервер являє собою комп'ютер, на якому працює визначене програмне забезпечення, що надає можливiсть користувачам Internet пiд'єднуватися i користуватися WWW-ресурсами цього комп'ютера для пошуку i вибору iнформацiї.

Протокол HTTP побудований за моделлю "запит/вiдповiдь". Iншими словами, клiєнт встановлює з'єднання iз сервером i вiдправляє запит. У ньому зазначенi тип запиту, URL (URI, URN), версiя протоколу HTTP (оскiльки формат запиту може змiнюватися вiд версiї до версiї) i утримування запиту: iнформацiя клiєнта (параметри) i, можливо, супровiдна iнформацiя або тiло повiдомлення. Сервер HTTP вiдповiдає рядком статусу опрацювання запиту, що мiстить: версiю пiдтримуваного протоколу, код опрацювання запиту або код помилки та iнформацiю, яка повертається на запит. iнформацiя тiла повiдомлень як клiєнта, так i сервера повинна бути подана в MIME-форматi.

HTTP-з'єднання повинно вiдчинятися клiєнтом перед кожним запитом i закриватися сервером пiсля вiдправлення вiдповiдi. Як клiєнт, так i сервер повиннi мати на увазi, що з'єднання може бути передчасно закрито або користувачем, або пiсля закiнчення часу з'єднання, або через збiй системи.

FTP (File Transfer Protocol) - протокол передавання файлiв, який дозволяє користувачам однiєї машини одержувати доступ до файлової системи iншої i передавати файли з однiєї машини на iншу. Першi специфiкацiї FTP належать до 1971 року. З того часу FTP зазнав безлiч модифiкацiй i значно розширив свої можливостi. FTP може використовуватися як у програмах користувачiв, так i у виглядi спецiальної утилiти операцiйної системи. FTP призначений для розв'язання задач щодо подiленого доступу до файлiв на вiддалених хостах, прямого або непрямого використання ресурсiв вiддалених комп'ютерiв, забезпечення незалежностi клiєнта вiд файлових систем вiддалених хостiв, ефективного i надiйного передавання даних.

FTP - це протокол прикладного рiвня, який, як правило, використовується як транспортний протокол TCP. FTP не може використовуватися для передавання конфiденцiйних даних, оскiльки не забезпечує захисту переданої iнформацiї i передає мiж сервером i клiєнтом вiдкритий текст. FTP-сервер може вимагати вiд FTP-клiєнта розпiзнавання (тобто при пiдключеннi до сервера FTP-користувач повинен буде ввести свої iдентифiкатор i пароль). Проте i пароль, i iдентифiкатор користувача будуть переданi вiд клiєнта на сервер вiдкритим текстом.

А взагалі комплект протоколiв Інтернет мiстить в собi велику кiлькiсть протоколiв вищих рiвнiв, що мають найрiзноманiтнiшi застосування, у тому числi керування мережi, передачi файлiв, розподiленi послуги користування файлами, емуляцiя термiналiв i електронна пошта