Список використаних джерел:

1. Магазинщиков Т.М. Земельний кадастр. Підручник. – Львів: «Світ», 1991 – 452 с.;

2. Теоретичні основи державного земельного кадастру: навчальний посібник/ За редакцією М.Г.Ступеня. – Львів: «Апріорі», 2003 – 341 с.;

3. Возняк Р.П., Ступень М.Г., Падляк М.І. Земельно-правовий процес: навчальний посібник – «Львів: Новий Світ-200», 2006 – 224с.;

4. Проблеми земельного кадастру та застосування його даних в умовах ринкової економіки / за ред. д.е.н. Д.І, Гнатковича.- Львів: ЛДАУ, 1996. – 104с.

УДК 528.004:626.841

Застосування методів дистанційного зондування для моніторингу об’єктів гідрографії

Хлян Ярослав Васильович, завідувач кафедри геодезії та геоінформатики Львівського національного аграрного університету

Бурхливий розвиток електронно-обчислювальної техніки, що відбувся наприкінці XX століття, спричинив розвиток та реалізацію нового напрямку в картографії, який названо цифровим картографуванням.

Об'єктивним і незаперечним є той факт, що цифрове картографування суттєво потіснило класичні технології і ця тенденція, без сумніву, буде посилюватись. Проте потрібно пам'ятати, що основою картографічних побудов на комп'ютерах є теорія та алгоритми математичної картографії .

За допомогою сучасних технічних та програмних засобів можна оперативно і якісно створити відповідні картографічні матеріали для вирішення задач, які стоять перед користувачем.

Розробка ГІС - це та сфера науково-технічного прогресу, розвиток якої неможливо без опори на картографування й аерокосмічне зондування. Історично ГІС розвивались на базі інформаційно-пошукових систем і пізніше - картографічних банків даних. Інформаційні системи розглядалися як перший етап автоматизованої картографії, потім у функції ГІС стали включати блоки математико-картографічного моделювання й автоматизованого відтворення карт. Розглядаючи карту як інструмент для географічного аналізу й виділяючи підсистему користувача, ГІС стали охоплювати й область використання карт. Більшість ГІС включають у свої завдання створення карт і використовують картографічний матеріал як джерело інформації.

Методи створення ЕК. Процес створення ЕК включає наступні основні етапи:

1. автоматизоване перетворення вихідної картографічної інформації в цифрову форму.

2. Символізація цифрової картографічної інформації (ЦКІ) і автоматизоване складання ЕК.

3. Розробка користувальницької системи керування базами даних (СУБД) для роботи з ЕК.

Інформаційне забезпечення технології створення системи ЕК включає:

• Систему класифікації й кодування картографічної інформації

• Правила цифрового опису картографічної інформації

• Систему (бібліотеки) умовних знаків ЕК

• Формат даних ЕК

Тривимірні картографічні зображення є ЕК більш високого рівня та представляють візуалізовані засобами комп'ютерних систем моделювання просторові образи. Вони призначені для використання в системах керування й навігації, при вирішенні розрахункових завдань і моделюванні, проектуванні інженерних споруд, моніторингу навколишнього середовища.

Технологія моделювання місцевості дозволяє створювати наочні й вимірні (тобто зі збереженням картографічних властивостей) перспективні зображення, досить схожі на реальну місцевість. Це дозволяє побачити місцевість із різних точок зйомки, у різних умовах освітленості, для різних пір року й доби (статична модель) або «пролетіти» над нею (динамічна модель).

Цифрові просторові моделі місцевості (ПММ) представляють собою сукупність цифрових семантичних, синтаксичних і структурних даних, призначених для візуалізації об'ємних образів місцевості й топографічних об'єктів із заданими умовами спостереження земної поверхні.

Вихідними даними для створення цифрових ПММ можуть служити фотознімки, картографічні матеріали, топографічні й цифрові карти, плани міст і довідкова інформація. Повнота ПММ буде визначатися інформативністю фотознімків, а точність - точністю вихідного картографічного матеріалу.

Сучасний розвиток комп'ютерних технологій та програмного забезпечення дає змогу широко використовувати дані дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) у всіх сферах діяльності людини. Існуюча база даних космічного знімання залежно від мети та завдань досліджень надає змогу використовувати різночасові знімки, знімки різної просторового чи спектрального розрізнення, з різних знімальних систем тощо. Основною перевагою даних дистанційного знімання є їх об'єктивність та оперативність [1].

Одним з методів дослідження території за даними ДЗЗ є створення так званих різницевих карт, які демонструють зміни у ландшафті досліджуваної області за певний проміжок часу.

Екологічні та економічні параметри території Закарпатської області є предметом постійного вивчення в ході виконання державних і міжнародних програм. Важливість цих досліджень пояснюється, що територія оцінюється як регіон з високим ступенем виникнення паводків.

Завдання регулювання та управління режимом річкового стоку в Карпатському регіоні є дуже актуальним. Одним із основних засобів управління водними ресурсами для їх усестороннього використання та запобігання паводків є створення водосховищ. Водосховища в Карпатах створюють здавна та зрізною метою: для покращення умов лісосплаву, для енергетики, для запобігання паводків.

Створення водосховищ у верхів’ях і в долинах гірських водотоків супроводжується підняттям рівня води, що призводить до надмірного зволоження значних породних масивів, цілковито змінює умови існування схилів долин, активізує протікання силових гравітаційних процесів.

Згідно концепції розвитку гідроенергетики та противопаводкового захисту басейну р. Тиса проводиться вивчення використання водних ресурсів області. ВАТ “Укргідропроект” (м. Харків) розробляє схему охорони та комплексного використання водних ресурсів річок області.

В останні десятиліття в практиці використовуються методи побудови цифрової моделі рельєфу на підставі лазерного сканування місцевості. Дослідження гідрографічних об’єктів з використанням даних лазерного сканування базується на лазерному вимірюванні віддалі від приладу до точки місцевості.

Метою дослідження є оцінка числових характеристик водонаповнення заданого басейну при зміні рівня підйому води, а також для отримання графічних документів, відповідних отриманим числовим характеристикам.

Будь-який об'єкт на земній поверхні володіє власною відбивною здатністю, залежно від якої ми і отримуємо різні інтенсивності відбитого сигналу. Кольорова класифікація дозволяє візуально розрізнити об'єкти з різною відбивною здатністю, і відповідно їх розпізнати і векторизувати. Дуже чітко на лазерно-локаційному зображенні представлена межа водної і земної поверхні, що дозволяє чітко виділяти берегову лінію. Можливим є навіть автоматичне розпізнавання. У багатьох випадках відсутність віддзеркалень на лазерно-локаційному зображенні може виступати як додаткова дешифрувальна ознака при виявленні заболочених ділянок, районів з підтопленим ґрунтом, які важко можуть дешифруватися по аерознімках [4].

Для виконання поставленої задачі необхідна векторна карта з даними про рельєф та інформація про рельєф дна досліджуваних річок. Досліджувана область може бути задана площинним або замкнутим лінійним об’єктом векторної карти.

Визначення об’єму водосховища виконується методом вимірювання площ ізобат за даними зйомки ложа водосховища. Об’єм водосховища визначається за формулою:

V= (1)

(2)

де: - об’єм води охоплений двома сусідніми ізобатами;

- площі сусідніх ізобат;

- переріз рельєфу.

Середня глибина вираховується за формулою:

(3)

За отриманими результатами будують графіки зміни площі водної поверхні, об’єму та середньої глибини водосховища в залежності від висоти рівня води та графіки зміни в кількісному та процентному співвідношенні загального та корисного об'ємів водосховища за заданий період та прогноз цих змін.[3,4].

Застосування дистанційних методів для точної та достовірної оцінки стану водойм є актуальним завданням для забезпечення ефективного господарського використання водних ресурсів та оцінки екологічного стану прилеглих територій. Результатами виконання комплексу задач є:: числові характеристики водонаповнення при зміні рівня підйому води, збережені в базу даних; графіки зміни значень числових характеристик в залежності від рівня підйому води; дані профілювання наповненої області, видані на друк і збережені в графічні формати; матриці глибин, відповідні побудованим зонам затоплення; матриці якості, відповідні побудованим зонам осушення.