Список використаних джерел:

1. Земельний кодекс України 25.10.2001 №2768-ІІІ // Земельне законодавство України. – 2002. – книга1. – ст. 67-80;

2. Закон України «Про оцінку земель» від 11.10.2002 №1378 – IV // Юридичний вісник України №48. – 2008. Ст.2-7;

3. Дехтяреко Ю.Ф., Лихогруд М.Г., Манцевич Ю.М. Методичні основи грошової цінки земель в Україні//Київ.-2007.-ст.166-387;

4. БабміндрасД.І.Еколого-економічнізасади реформування землекористування в ринкових умовах.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук//Київ.-2004.-Ст.380-402;

5. Заяць В.М.Економіко-правові аспекти оцінки нерухомості з метою її оподатку-вання//Земельне право України№7-2006.-Ст.28-44.

УДК 332.3

Екологічна та економічна ефективність землеустрою

І. П. Чорнобай, аспірант

Удосконалено теоретико-методологічні основи оцінки екологічної та економічної ефективності землеустрою в умовах реформування земельних відносин, що ґрунтуються на екологічних, економічних та соціальних аспектах і територіальному принципі землеустрою.

Обґрунтовано основні положення розвитку ринкових земельних відносин, які зумовлюють необхідність удосконалення функції землеустрою в забезпеченні формування екологобезпечного й економічно ефективного сільськогосподарського землекористування.

Ключові слова: землеустрій, екологічна та економічна ефективність, трансформація, рентабельність, оцінка.

Постановка проблеми. Земля є одним з головних, життєзабезпечуючих і виробничих ресурсів, раціональне використання якого визначає ступінь соціального й економічного прогресу суспільства. Незважаючи на те, що Україна має у своєму розпорядженні велику частину світової площі чорнозему, розвинену сільськогосподарську науку і висококваліфіковані кадри аграріїв, економіка сільського господарства знаходиться у важкому стані, виробництво валової продукції зростає повільними темпами, посилюються процеси деградації землі. Тому одним з актуальних питань є прискорення процесу відродження землі. Серед способів максимального використання ресурсів цього сектора економіки є залучення в практичну діяльність з його реформування всіх груп населення, як безпосередньо зв'язаних із землею.

Місце і роль сільського господарства в економіці країни залежать від суспільно-економічних цілей держави, які вона реалізує через певну економічну, юридичну та адміністративну системи впливу на економіку. Вибір інструментів, способів і форм впливу залежить від намічених цілей розвитку, від внутрішніх і зовнішніх умов, а також наявних коштів.

Аналіз останніх досліджень і публікації. Теоретичні аспекти трансформації земельних відносин, а також проблеми реформування відносин власності і створення на їх основі форм господарювання ринкового типу знайшли своє відображення в наукових працях учених економістів-аграрників: В. Горлачука, Г. Гуцуляка, А. Даниленка, Д. Добряка, В. Меселя-Веселяка, Л. Новаковського, О. Олійника, О. Онищенка, П. Саблука, М. Ступень, А. Сохнича, А. Третяка, М. Федорова та ін. Їх дослідження зосереджені переважно на економічних аспектах адаптації сільськогосподарських підприємств до ринкових умов.

Постановка завдання. Мета дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні екологічної та економічної ефективності землеустрою сільськогосподарського виробництва.

Виклад основного матеріалу. Дане дослідження ґрунтується на використанні системного, комплексного підходу щодо організаційного розвитку сільськогосподарських підприємств і керованого впливу на стабільність землекористування. Використовують сукупність загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: економіко-математичного моделювання (визначення оптимальної структури посівних площ), аналізу та синтезу – для модульного дослідження об’єкта шляхом поділу його на окремі стратегічні складові та встановлення змін в його розвитку); захисту його від деградації, структури законів України “Про землеустрій” [5], “Про основи сталого землекористування”, завдань по екологізації механізму управління землекористуванням, системи індикації сталості розвитку землекористування.

Важливе значення мають також прогнозні та передпроектні завдання землеустрою, до яких належать: розробка схем використання й охорони земельних ресурсів держави та її окремих регіонів, у тому числі протиерозійних та інших ґрунтозахисних заходів; розробка схем землеустрою облас­тей і регіонів; розробка прогнозів, регіональних програм ви­користання й охорони земель; обґрунтування розміщення, встановлення та зміни меж територій з особливими приро­доохоронними, рекреаційними і заповідними режимами.

Погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища, яке відбувається при проведенні земельної реформи, потребує включення в землеустрій екологічних пріоритетів, які забезпечили б поліпшення навколишнього природного середовища й надійний захист земельних угідь від негативної дії деградаційних процесів [8, с.36].

Аналіз стану землеустрою на сучасному етапі свідчить про відсутність чіткої програми розвитку екологобезпечного сільськогосподарського землекористування компонента землеустрою в процесі земельної реформи [2, с.45].

Економічна ефективність забезпечуватиметься універсальністю та бага­тофункціональними можливостями бази даних, а також автоматизацією трудомісткого процесу введення ерозійних параметрів і оцінки ерозійної небезпеки земель. Одні й ті ж самі вхідні дані використовуватимуть для роз­в'язання різних завдань охорони ґрунтів від ерозії.

У різні періоди розвитку суспільних відносин і стану продуктивних сил землеустрій мав відповідні пріоритети щодо співвідношення соціальних, економічних та екологічних аспектів. У дореволюційний період домінували технічні й правові аспекти, в пострадянські роки пріоритет землеустрою становили соціально-економічні чинники, нехтуючи при цьому екологічними. В сучасних умовах головною метою землеустрою залишається забезпечення раціонального та ефективного використання й охорони земельних ресурсів, формування сприятливого життєдіяльного довкілля.

Розвиток ринкових земельних відносин зумовлює необхідність удосконалення функцій землеустрою, а саме забезпечення формування екологобезпечного та економічно ефективного сільськогосподарського землекористування й створення умов для його розвитку на конкурентоспроможних засадах і динамічному реагуванні на ринкове середовище.

Погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища, яке відбувається при проведенні земельної реформи, потребує включення в землеустрій екологічних пріоритетів, які забезпечили б поліпшення навколишнього природного середовища й надійний захист земельних угідь від негативної дії деградаційних процесів.

Землеустрій як основний інструмент організації землекористування реалізується в кількох сферах: навколишньому природному середовищі, матеріальному виробництві та суспільстві в цілому. Відповідно до цього його ефективність проявляється в екологічних, економічних і соціальних аспектах (табл. 1).

Таблиця 1