Список використаних джерел:

1. Тревого І., Гур’єва М. Апробація способу геометричного нівелювання “вперед­–назад”// Сучасні досягнення геодезичної науки і виробництва: Зб. наук. пр.– Л., 2012. вип.1(23) – С.159–161.

2. Світличний О.О., Плотницький С.В. Основи геоінформатики: навч. посіб. / за заг. ред. О.О. Світличного. - Суми: ВТД “Університетська книга”, 2006. - 295 с.

3. Режим доступу http://www.demetra5.kiev. ua/info/articles/Comm_Soft

4. Режим доступу http://www.doka-geo.com.ua/catalog/programne- zabezpechenna/programy-dla-geodeziji-ta-geodezychnyh-vyshukuvan/products/leica-geo-office/

УДК 504.064.2

Економічний механізм раціонального використання природних ресурсів

Жак Ірина Богданівна,

аспірант кафедри земельного кадастру Львівського НАУ

Розглядаючи оцінку природно-ресурсного потенціалу Львівської області бачимо, що для ефективного використання природних ресурсів даного регіону необхідно сформувати механізм, який буде чітко визначати структуру та оцінку стану використання природних ресурсів. При цьому надто важливо, щоб зазначений механізм ураховував екологічні чинники, вимоги, критерії та обмеження. На жаль, такий механізм відсутній, що й свідчить про актуальність теми даного дослідження. Формування даного механізму – це одне з пріоритетних завдань такої галузі знань, як економіка охорони навколишнього середовища.

Обов’язковою умовою дійового функціонування механізму раціонального використання й охорони земельних ресурсів є органічне поєднання усіх його принципів. Воднораз посилення вимог з боку держави до землевласників і землекористувачів і забезпечення належного контролю за дотриманням земельного законодавства, безперечно, сприятиме підвищенню ефективності дії цього механізму.

Важливого значення на сьогоднішній день набуває використання дієвих економічних важелів у процесі управління природними ресурсами, що базуються на збалансуванні економічних, екологічних та соціальних інтересів. Погіршення стану довкілля, насамперед, відбувається через надмірний антропогенний вплив господарської діяльності, спрямований на прискорення темпів та збільшення обсягів використання природних ресурсів з метою задоволення постійно зростаючих потреб суспільства. Ця ситуація зумовила необхідність пошуку ефективних шляхів для забезпечення «дієздатності» економічного механізму природокористування.

Вивченням питань щодо раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища в своїх працях займались такі вітчизняні науковці як: О.Ф. Балацький, Г.О. Білявський, В.А. Голян, Б.М. Данилишин, М.І. Долішній, М.А. Хвесик, Е.В. Хлобистов. Проте, економічні аспекти в даній сфері потребують подальшого вивчення та дослідження.

Метою даного дослідження є формування економічного механізму раціонального використання природних ресурсів та дослідження принципу його дії.

Динамічний розвиток економічної науки та зростаючий техногенний і антропогенний вплив на довкілля визначають необхідність глибокого й комплексного дослідження ролі економічного механізму раціонального використання природних ресурсів.

Позитивні результати чинного економічного механізму раціонального використання природних ресурсів полягають у тому, що, «по-перше, завдяки йому були опрацьовані основи платного природокористування, і, по-друге, притаманний економічний інструментарій є засобом, що забезпечує надходження фінансових ресурсів, необхідних для ліквідації забруднення навколишнього природного середовища» [1, с.53]. Діючий в Україні економічний механізм природокористування не спонукає до впровадження екологічно безпечних способів ведення господарства, сковує природозберігаючу діяльність, обмежує впровадження інноваційних екологоорієнтованих технологій, що призводить до закономірного погіршення стану довкілля.

Економічний механізм природокористування, за критерієм доходності, є результативним дієвим засобом, задовольняючи фінансові потреби держави. Але оцінюючи систему економічних інструментів природокористування за критерієм покращення якості навколишнього середовища, то слід відмітити неспроможність забезпечення екологічно сприятливих умов господарювання та збереження навколишнього природного середовища.

Зауважимо, що в добу стрімкого науково-технічного прогресу відбувається зростання ролі природних ресурсів у сфері економічних відносин. Беручи до уваги популярні сьогодні в нашій країні концепції використання природних ресурсів (техноцентричну та екологоцентричну), можна зробити висновок щодо недостатнього розуміння та вивчення економічних механізмів при розробці державних (регіональних) програм з охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до діючого законодавства та стратегії екологічної політики держави, перед економічним механізмом природокористування і природоохоронної діяльності регіону стоїть багато завдань. Головними з них є:

• стимулювання природокористувачів та забруднювачів довкілля щодо раціонального використання природних ресурсів;

• зменшення шкідливого впливу на довкілля;

• створення незалежного від державного та місцевих бюджетів джерела фінансування природоохоронних заходів та робіт (за рахунок коштів, отриманих від екологічних зборів та платежів).

Ефективний економічний механізм природокористування безперечно має бути важливим складовим елементом соціально-економічної політики держави. На нашу думку, він є сукупністю взаємовідносин держави та суб’єкта господарювання з приводу вилучення обґрунтованої плати за використання природних ресурсів у своїй діяльності з суб’єкта господарювання, що сприятиме здійсненню ефективної природоохоронної діяльності та проведенню невідкладних заходів щодо відновлення природи.

Отже, економічний механізм природокористування можна розглянути як взаємозв’язок трьох структурних складових: планування раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля; фінансове забезпечення природокористування; стимулювання раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища [2, с. 133].

Сутність планування раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля полягає у:

• встановленні нормативів плати і розмірів платежів за викиди і скиди забруднюючих речовин, розміщення відходів;

• встановленні нормативів плати і розмірів платежів за використання природних ресурсів;

• впровадженні лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів;

• провадженні лімітів використання природних ресурсів;

• державному програмуванні раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища;

• формуванні кадастрів природних ресурсів;

• проведенні моніторингів запасів природних ресурсів та елементів навколишнього середовища, облік природних ресурсів та природних умов.

Фінансове забезпечення природокористування є можливим при здійсненні наступних заходів:

• стягнення плати за забруднення навколишнього середовища (екологічні збори, штрафи) та спеціальне використання природних ресурсів (ресурсні платежі);

• забезпечення між бюджетних відносин щодо розподілу зборів за забруднення навколишнього природного середовища та платежів за спеціальне використання природних ресурсів;

• відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів;

• удосконалення системи ціноутворення з урахуванням екологічних факторів.

Стимулювання раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища в Україні відбувається шляхом:

• створення умов для надання на пільгових умовах позик для реалізації природоохоронних проектів та можливостей використання природних ресурсів під заставу;

• надання пільг при оподаткуванні заходів з раціоналізації використання природно-ресурсного потенціалу та поліпшення якості довкілля;

• розробки заходів із стимулювання працівників в напрямку посилення екологізації виробництва та ресурсозбереження [2, с. 133].

Ефективне використання, цілеспрямоване відтворення та усебічна охорона земельних ресурсів в аграрній сфері є надзвичайно актуальною як науковою, так і практичною проблемою. Ринкові трансформаційні процеси аграрної економіки внесли радикальні зміни в земельні відносини. Забезпечення дієвого регулювання їх ускладнюється затяжною економічною кризою, яка поєднується ще й з екологічною кризою в аграрному землекористуванні [4]. Тому розроблення та впровадження ефективного економічного механізму раціонального використання і відтворення сільськогосподарських угідь є першочерговим завданням державних органів управління.

Зважаючи на те, що більшість земель сільськогосподарського призначення – орендовані землі, економічний механізм стимулювання раціонального землекористування слід розробляти саме для таких земель. Необхідно запровадити екоплатежі, які сплачують орендарі за погіршення якісного та екологічного стану ґрунтів під час користування орендованими ділянками. Також доцільним було б введення заохочувальних економічних заходів для орендарів, які здійснюють заходи з поліпшення якісного стану земельних ділянок: субсидії, пільги, компенсації – за умови підвищення вмісту гумусу та родючості ґрунтів [3]. Оскільки більшість договорів оренди земельних ділянок укладаються строком на 1-5 років, це не спонукає землекористувачів належним чином піклуватися про якісний стан ґрунтів. Відтак доцільно законодавчо визначити мінімальний строк оренди земель, який забезпечував би раціональне використання та охорону сільськогосподарських угідь. На нашу думку, цей строк має становити не менше 5-7 років.

Підсумовуючи вище зазначене, варто відмітити, що впровадження інструментів економічного механізму з метою раціонального використання природних ресурсів має, насамперед, базуватися на збалансованому поєднанні важелів впливу примусового, стимулюючого, обмежувального та компенсаційного характеру. Саме вони повинні забезпечувати оптимальні умови для раціонального природокористування та охорони навколишнього природного середовища.