Список використаних джерел:

1. Перій С. С. Програма навчальної практики з геодезії. Методичні рекомендації для студентів ІІ-го курсу базового напрямку «Геодезія, картографія та землеустрій»/ С. С. Перій, В. І. Ващенко. – Львів, 2011. –20 с.

2. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.demetra5.kiev.ua/ru/catalog/donNTU/MGSeti

3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Digitals

4. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://www.a-geo.com/manual/leica/gps/manual_leica_geo_office_lgo.pdf

5. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.surveying.com.ua/stat7.html

УДК 332.64

Шляхи вдосконалення системи державного земельного кадастру населених пунктів

Малахова Світлана Олександрівна, к.е.н, в.о. доц., Львівський національний аграрний університет

Аналіз стану ведення державного земельного кадастру на прикладі Львівської області свідчить, що в нашій державі створено умови для функціонування земельно-кадастрового інформаційного забезпечення, що дозволяє державним органам влади і самоврядування, іншим суб’єктам земельних відносин здійснювати організацію використання й охорони земель у населених пунктах через обґрунтовану реалізацію управління земельними ресурсами і землекористуванням у містах, селищах, сільських населених пунктах, їх територіального розвитку, а також охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки використання земель.

Існуюче інформаційне забезпечення земельного кадастру містить облікову, економічну і правову складові, що відповідає прийнятим у розвинених країнах Європейського Союзу уявленням та вимогам до кадастру. Облікова частина державного земельного кадастру (кадастрове зонування, облік кількості та якості земель) дає змогу визначити унікальний опис об’єкта кадастрування – земельної ділянки, її розміри, категорії, а також створити її графічне зображення. Економічна складова державного земельного кадастру містить інформацію про цінність і вартість земель (економічна оцінка земель, грошова оцінка земельних ділянок), що забезпечує основу для ринку земель, їх оподаткування та регулювання платності землекористування. Правова складова державного земельного кадастру містить відомості про землевласника, землекористувача, права на власність на земельну ділянку, що дає змогу забезпечити суб’єктів земельних відносин правдивою інформацію про власність на земельні ділянки і відповідно створює передумови для захисту власників земель і землекористувачів. Сукупність гарантованої державою кадастрової інформації про земельні ділянки забезпечує організацію використання й охорони земель населених пунктів [1].

На основі чинної системи державного земельного кадастру населених пунктів стало можливим у короткі терміни здійснити реформування земельних відносин у населених пунктах унаслідок роздержавлення земель, приватизації земельних ділянок та нерухомого майна, запровадження платності землекористування, проведення грошової оцінки земель населених пунктів, розвитку ринку земель. Усі здобутки за період здійснення земельної реформи були б неможливими без існуючої системи державного земельного кадастру. Ці результати є достатньо вагомими. Якщо уважно проаналізувати ситуацію у Львівській області, то очевидно, що в населених пунктах на основі даних державного земельного кадастру:

• проведено інвентаризацію земель населених пунктів на одній третині їх загальної площі (130,08 тис. га), у тому числі в містах обласного підпорядкування проінвентаризовано 79,8% земель, у містах районного підпорядкування – 41,9 земель, у селищах – 39,7%. Найнижчий рівень інвентаризації в селах – 25,8%;

• закріплено за місцевими органами влади права щодо розпорядження земельними ділянками в межах населених пунктів до розмежування земель державної власності;

• завершено встановлення меж 46 населених пунктів, із них 11 міст, 2 селища, 31 село, та підготовлено документацію щодо встановлення меж у 152 населених пунктах;

• проведено нормативну грошову оцінку земельних ділянок у 1543 населених пунктах, що становить 82,9%, зокрема у 9 містах обласного значення, 25 містах районного значення, 32 селищах та 1477 сільських населених пунктах;

• забезпечено постійне й вагоме надходження коштів від плати за землю до місцевих бюджетів, у тому числі за рахунок земельного податку, орендної плати з фізичних та юридичних осіб, коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення та прав оренди на них, інших платежів за землю.

За період приватизації землі власниками нерухомого майна стали понад 80% громадян нашої держави, а приватна власність на землю в населених пунктах поширена на площі 46% земельного фонду Львівщини в межах населених пунктів. У перспективі очікується оформлення державних актів на право приватної власності на землю громадянами в межах населених пунктів, розмежування земель державної та комунальної власності з відповідним оформленням права користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб'єктами діяльності та внесенням даних до державного земельного кадастру, подальший розвиток ринку земель та іншої нерухомості, гарантування державного захисту майнових прав громадян та юридичних осіб, підвищення ефективності використання земель та основних засобів виробництва, збільшення обсягів інвестицій у реальний сектор економіки та надходжень до бюджетів усіх рівнів. Ці важливі завдання визначають необхідність подальшого розвитку державного земельного кадастру, зокрема в населених пунктах регіону, держави.

Розмежування земель державної та комунальної власності досі не відбувається. Цей процес має здійснюватися власне на даних існуючої системи державного земельного кадастру, оскільки, як відомо, розмежування земель здійснюється за принципом надання земель у межах території відповідної ради в комунальну власність, за винятком земель приватної та державної власності, що не підлягають роздержавленню і приватизації. Прозора ідентифікація власності на землю створює передумови для більш ефективного використання землі. Комунальна власність на землю в населених пунктах дозволить ефективніше використовувати землі населених пунктів, адже вони стають вагомим операційним базисом для органів місцевого самоврядування. Це дасть змогу територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах повноцінно реалізувати право володіння, розпорядження і користування такими землями з метою збалансованого адміністративно-територіального розвитку.

До державної власності варто віднести найбільш цінні землі та землі стратегічного значення, до комунальної – землі загального користування, земельні ділянки під історико-культурними об'єктами та об’єктами природно-заповідного фонду в межах населених пунктів тощо [2].

Прогнозуючи, яке місце займатиме земельний кадастр у ринкових умовах, найбільш доцільно: по-перше, максимально зберегти його зміст, який існує зараз, що створювався еволюційно; по-друге, доповнити кадастрові документи відомостями, характерними для сучасної системи кадастру; по-третє, передбачити застосування сучасних технікомістких швидкодіючих методів ведення кадастру, тобто здійснити автоматизацію ведення всіх без винятку земельно-кадастрових робіт, які б оперативно задовольняли потребу в новітній земельно-кадастровій інформації; по-четверте, передбачити методи інтеграції земельно-кадастрової інформації та системи реєстрації речових прав у єдиній системі державного земельного кадастру.

Формування системи державного земельного кадастру і забезпечення автоматизованого його ведення на всіх ієрархічних рівнях є вимогою часу. Книжкова довідка земельно кадастрова інформація, яка згідно з попереднім багаторічним досвідом виготовлялася й розповсюджувалася у вигляді земельно-кадастрової книги підприємства, організації, державного земельного кадастру населеного пункту і державного земельного кадастру області, більшості адресатам у повному обсязі не потрібна. Крім того, створення й подання громіздкої книжкової кадастрової інформації супроводжується великими матеріальними затратами. Загалом традиційна паперова технологія ведення земельного кадастру обмежує розвиток земельних відносин, здійснення земельної реформи, становлення ринку землі, а отже, і можливість використання даних кадастру. Тому зараз важливим є перехід на єдину автоматизовану систему електронного ведення державного земельного кадастру в населених пунктах [3].

Як зазначається на Інтернет-сайті Центру державного земельного кадастру (http://www.dzk.gov.ua/), області, райони, міста України ведуть свої, несхожі один на одного кадастри, які відрізняються за системою координат, програмою, обробкою даних, якістю інформації та іншими параметрами. Це не відповідає принципу єдності державного земельного кадастру. Таким чином, запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її ведення в автоматизованому вигляді забезпечить якість інформації, її гарантований захист, суміщення локальних кадастрів в єдину систему, що сприятиме доступу до неї зацікавлених органів державної влади та місцевого самоврядування, власників землі та землекористувачів.

Усі різновиди земельно-кадастрових робіт повинні узагальнюватися обробкою інформації за допомогою автоматизованої єдиної системи земельного кадастру у сформовані бази даних та картографічне забезпечення в середовищі ІТ та ГІС-технологій [4].

Методика одержання даних щодо площ земель достатньо відпрацьована в чинному Державному земельному кадастрі і не потребує особливих змін під час їх використання для формування інформаційної бази, але щодо способів одержання картографічних, земельнооблікових матеріалів і точності визначення облік кількості земель населених пунктів потребує вдосконалення, у тому числі шляхом деталізації та узагальнення інформації за укрупненими категоріями земель у межах населених пунктів. Приєднуємося до думки М. Г. Ступеня про те, що облік земель для забудованої території знімання має здійснюватися в масштабі 1:500, за межами населених пунктів – у масштабі 1:1000 з точністю до 15 м² [5].

Облік якості земель населених пунктів населених пунктів недостатньо інформативний, а в населених пунктах взагалі не здійснюється, що потребує уточнення й доповнення стосовно обліку забруднених та інших земель у зв’язку із веденням екологічного моніторингу землекористування. Одержання вказаної інформації передбачає необхідність проведення додаткових (на початковому етапі – репрезентативних) робіт з обстеження ґрунтового покриву територій (окремих ділянок) населених пунктів. Причому на першому етапі земельно-кадастрові дані щодо додаткової характеристики земель населених пунктів можуть обмежуватись лише відомостями про генетичний тип ґрунту та його площу.

Економічна оцінка земель населених пунктів як складова державного земельного кадастру не проводиться, а відомостей щодо її попереднього проведення не існує. У правовому сенсі не визначено методичні положення економічної оцінки земель населених пунктів. Тому вбачається необхідність її проведення у складі грошової оцінки земель населених пунктів щодо визначення містобудівної цінності оціночних зон з урахуванням місцеположення ділянок відносно центрів громадського обслуговування, магістральних, інженерно-транспортних мереж, а також архітектурно-ландшафтного та історико-культурного значення територій, їх функціонального, а також екологічного призначення, інженерного облаштування територій, соціально-економічних умов використання.

З огляду на те, що в сучасних умовах переходу до ринку в основу грошової оцінки земель населених пунктів покладено нормативні витрати на освоєння та облаштування території, а не ренту, що утворюється в населених пунктах, то доцільно поступово переходити до масової грошової оцінки на принципах ринкової вартості землі. Показники, які характеризують цінність і вартість земель, ще не повною мірою введені до земельно-кадастрової документації. Створюється низка оцінних показників, кожен з яких має своє певне значення. Тому потрібно впорядкувати їх, виходячи із сутності і значення кожного з них у виробничих та земельних відносинах.

Підсумовуючи, зазначимо, що теперішній земельний кадастр дає змогу здійснювати регулювання земельних відносин, що можуть складатися у процесі реформування суспільства. Водночас інформаційне забезпечення державного земельного кадастру населених пунктів не задовольняє потреби сучасності і потребує подальшого вдосконалення, у тому числі через автоматизацію обробки, ведення та надання інформації, структурну реорганізацію інформаційних потоків тощо. У сформованій практиці земельного кадастру населених пунктів потребують підсилення правова, економічна та екологічна складові інформації як основи раціонального землекористування. Є підстави для висновку, що всі складові частини державного земельного кадастру повинні бути уточнені і доповнені. Подальший розвиток державного земельного кадастру вбачається через формування єдиної системи відомостей про земельні ділянки і будівлі та споруди (їх частини), що розташовані на них, шляхом поступового переходу до інтегрованого електронного державного земельного кадастру в населених пунктах, поєднаного із системою реєстрації речових прав на нерухоме майно та з відображенням у системі реєстрації сервітутів, обмежень та обтяжень, що потребує.