Зміст

Вступ……………………………………………………………………….……………..4

Розділ I. Характеристика підприємства («Надвірнянський спеціалізований агролісгосп»..………………………………………………………………..….……….6

1.1. Основні засади започаткування, створення і розвитку деревообробної промисловості……………………………………………………………………………5

1.2. Мета і предмет діяльності Надвірнянського спеціалізованого агролісгоспу (НСАЛГ)………………………………………………………………………….………9

1.3. Юридичні права та обов’язки НСАЛГу………………..……………….………..11

1.4. Майно НСАЛГу………………………………………….……………….………..12

1.5. Управління агролісгоспом і самоврядування трудового колективу…………....13

1.6. Господарська, економічна і соціальна діяльність агролісгоспу……………...…15

Розділ I I. Теоретична частина………………………………………………………17

2.1. Теоретичні аспекти планування виробництва продукції………………………..17

2.2. Планування виробничої потужності підприємства……………………………...20

2.3. Планування технічного розвитку виробництва.…………………………............22

2.4. План організаційно – технічних заходів на підприємстві……………………....29

2.5. Фінансове планування……………………………………………………………..33

2.6. Переваги і недоліки плану виробництва продукції………………..…………….36

Розділ I I I. Практична частина……………………………………………...……...39

3.1. Розрахунок основних економічних показників НСАЛГу……………………….39

3.2. Планування техніко-економічних показників на 2013 рік.……………..............48

3.3. Планування щодо покращення стану реалізації лісопродукції...........................53

Розділ IV. Висновки та пропозиції…………………………………………………..55

Список використаної літератури……………………………………………………60

Вступ.

В умовах ринкової економіки для підприємств і організацій планування є способом забезпечення становлення та розвитку економічної діяльності. Кожна фірма, починаючи свою діяльність, зобов'язана чітко представляти потребу на перспективу у фінансових, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також уміти точно розраховувати ефективність використання наявних засобів у процесі роботи своєї фірми. У ринковій економіці підприємці не можуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, положенні на них конкурентів, так і про власні перспективи і можливості. Тому для вирішення всіх цих проблем вони складають різні види планів, а особливо план виробництва продукції. План виробництва продукції (виробнича програма) є основним провідним розділом перспективного і поточного плану підприємства та визначається на основі обсягу продажу номенклатури й асортименту продукції, її якості, маси прибутку, рівня рентабельності, розміру ринкової частки підприємства тощо. Розробка виробничої програми здійснюється на основі вивчення ринку спеціальним підрозділом підприємства службою маркетингу. В комплекс маркетингових заходів фірми з розробки виробничої програми як правило, входять:

1. Вивчення споживачів товарів чи послуг фірми та їх поведінки на ринку;

2. Аналіз ринкових можливостей фірми;

3. Оцінювання товарів, послуг, які випускаються та надаються підприємством, перспектив їхнього розвитку;

4. Аналіз форм і каналів збуту;

5. Оцінювання методів ціноутворення, які застосовує фірма;

6. Дослідження заходів щодо просування товарів чи послуг на ринок ;

7. Вивчення конкурентів ;

8. Вибір ринкової «ніші» (найбільш сприятливого сегменту ринку) .

Виробнича програма планується на 3-5 років, на 1 рік з розбивкою на квартали і місяці і розраховується в натуральних, умовно-натуральних, трудових та вартісних показниках. Обсяг виробництва в натуральному виразі характеризується номенклатурою й асортиментом продукції, яка випускається, в фізичних одиницях, відповідних їй споживчих властивостях (міри ваги, довжини, обсягу). Номенклатура продукції – найменування (перелік) виробів (робіт, послуг), які випускаються. Асортимент продукції – сукупність різновидів цих виробів, за видами, типами, сортами, розміром тощо в межах номенклатури. Основою для визначення обсягу продукції у вартісному виразі служить план виробництва продукції в натуральному виразі. Невід’ємною частиною плану виробництва продукції в натуральному виразі є завдання з подальшого підвищення якості продукції.

Оскільки тема курсової роботи присвячена деревообробній промисловості, то основною метою даної роботи є закріплення теоретичних знань, ув'язання їх з практичної діяльністю, виробити навички у виконанні економічних розрахунків, і навіть навчити самостійно ухвалювати й аргументовано обгрунтовувати прийняті рішення з тим чи іншим питаннями планування виробництва продукції деревообробної промисловості. А також мета включає розкриття суті і аналіз основних показників плану виробництва продукції Надвірнянсього спеціалізованого агролісгоспу (САЛГ).

Та для початку, головною метою виступає – розкриття суті даної промисловості, ознайомлення з діяльністю організації, її структури і розвитку. Дана промисловість є однією з найбільш цікавих для вивчення, зважаючи на свою складність, багатосторонності, поширеністю по всьому світу і необхідності її продуктів для економіки будь-яких країн. Лісова і деревообробна промисловість – є важливими складовими економіки України.

Розділ I. Характеристика підприємства

1. Основні засади започаткування, створення і розвитку деревообробної промисловості.

Деревообробна промисловість — важлива складова економіки України, що виробляє більш ніж 300найменувань товарної продукції, яка поставляється як на внутрішній, так і зовнішній ринок.

Галузь деревообробної промисловості сформувалася в період 1950-1990 р. коли на підприємствах почали впроваджуватися механізовані й автоматизовані лінії, новітнє устаткування з програмним керуванням, сучасні технології і матеріали, особливо в меблевому виробництві, і продовжує розвиватися зараз.

Складової галузі є лісозаготівельна промисловість. Свого розвитку вона досягла на території Закарпатської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Основні лісозаготівельні підприємства в цьому регіоні — держлісгоспи Держкомлісу і спеціалізовані підрозділи колишніх лісокомбінатів Мінпромполітики України. Заготівля і вивезення деревини здійснюються на промисловій основі цілий рік.

Кожну галузь можна охарактеризувати за допомогою багатьох чинників.

Найважливішим з них є асортимент продукції, яку дана галузь виробляє.

Наведена галузь за принциповими особливостями продукції, що виробляється, і технології виробництва включає три складові: лісову, деревообробну і целюлозно-паперову промисловість.

Основним продуктом лісової (лісозаготівельної) промисловості є деревина, яка одержується в процесі лісоповалу, трелювання, вивезення з лісосік, складування на нижніх складах і вивезення на пункти подальшої переробки.

Підприємства деревообробної промисловості виготовляють пиломатеріали, шпали, фанеру, деревні плити, будівельні вироби, меблі, сірники, тару та іншу продукцію.

Підприємства целюлозно-паперової промисловості виготовляють целюлозу

(клітковину), деревну масу, папір, картон.

Отже, основні види кінцевої продукції дають деревообробна промисловість.

Всі матеріали, що вироблені з деревини із збереженням її природної структури і хімічного складу, називаються лісоматеріалами. Розрізняють:

• круглі лісо­матеріали (колоди, жердини);

• оброблені, тобто пиломатеріали.

Пиломатеріали одержуються шляхом розпилювання колод уздовж волокон.

Основою деревообробної промисловості є лісопильно-стругальне виробництво. Продукція лісопильно-стругального виробництва – пиломатеріали, одержані шляхом поздовжнього розпилювання колод. Колода формується із стовбура дерева (хлиста) шляхом обрізання з нього гілок і верхівки.

Пиломатеріали за рядом класифікаційних ознак поділяються на такі види:

1. За формою і розмірами поперечного перерізу пиломатеріали поділяються на види, що мають різноманітні назви:

Пластина – це половина розпиляної вздовж по осі колоди.

Четвертина - половина розпиляної вздовж по осі пластини.

Двокантний брус – пиломатеріал з двома паралельними площинами однакової ширини, відстань між якими 100 мм і більше. Площини бруса називаються постелями. Двокантний брус із різною шириною постелей називають шпалою.

Трикантний брус – це пиломатеріал з трьома площинами, що ідуть вздовж осі колоди, дві з яких паралельні між собою; відстань між ними 100 мм і більше; третя площина перпендикулярна першим двом, відстань від неї до вісі колоди більше 100 мм.

Чотирикантний брус – пиломатеріал з чотирма площинами, що ідуть вздовж осі колоди. Протилежні сторони його паралельні, суміжні, перпендикулярні. Відстань між паралельними сторонами 100 мм і більше. Лісохімічна подотрасль представлена такими спеціалізованими лісохімічними підприємствами, як Перечинський, Свалявський і Великобичковський лісокомбінати в Закарпатській області і Вигодський лісохімічний завод на Ивано-Франківщині. На основі сухої перегонки деревини вони роблять деревне вугілля, оцтову кислоту, а також хімічну продукцію — карбомідні смоли, етилацитат, хімреагент для буравлення шпар і т.п

Пріоритетний розвиток деревообробна і меблева промисловість одержала на півночі і заході країни, де зосереджені значні лісосировинні ресурси. У лісовому фонді мають перевага коштовні хвойні і твердо листі породи. Найбільші лісові масиви розташовані в Поліссі і Карпатах. Щорічно в Україні заготовлюється близько 13 млн кубометрів деревини.

За часів незалежності України деревообробна та меблева промисловість почала набувати більших обсягів виробництва продукції. Розвиток промисловості виявлявся у вдосконаленні продукції: введенням нових дизайнів меблів, підвищення якості продукції, введеням нового устаткування на підприємствах тощо; збільшенні обсягів виробництва продукції; забезпечення промисловості потрібними матеріалами і т. ін.

Особливе місце належить виробництву деревостружкових і деревоволокнистих плит, що дає змогу ефективно використовувати відходи лісопиляння та інших деревообробних виробництв, отримуючи продукцію, яка користується підвищеним попитом і є основним матеріалом для розвитку меблевої промисловості. Виробництво деревостружкових і деревоволокнистих плит динамічно розвивається. Виробництво деревостружкових плит в Україні збільшилось в 2,3 раза, деревно-волокнистих плит — у 3,1 раза. На базі заглибленої переробки деревини і її відходів створено 25 цехів деревних плит. Найбільші з них — на Наддвірнянському лісокомбінаті, Київському і Черкаському деревообробних комбінатах і інших . Цеху твердих деревоволокнистих плит діють на Вигодському лісокомбінаті, Оржівському деревообробному комбінаті і Київському експериментальному комбінаті плитних матеріалів. Виробництво фанери, у тому числі великого формату і водостійкої, зосереджено на підприємствах Карпатського регіону, Рівненської, Черкаської областей і Києва.

Меблева промисловість найбільш розвита у великих містах. Серед найбільш спеціалізованих меблевих підприємств — Ужгородський фанерно-меблевий комбінат, Івано-Франківська меблева фабрика, Дніпропетровський, Донецький, Чернівецький меблеві комбінати, меблевий комбінат "Стрий" і інші.

На сучасному етапі розвитку даної промисловості виробники повертаються до виготовлення меблів з натуральної деревини, використання натурального шпону для личкування меблів тощо. Останнім часом розвиток дизайну та конструювання з метою удосконалення споживчих властивостей гратчастих меблевих виробів істотно змінив підходи до формування процесів виробництва та управління, організації предметно-просторового середовища життєдіяльності людини. У дизайні сучасних меблів неприйнятні стандартні рішення. Важливі тут , так би мовити, індивідуальні та дрібносерійні проекти, реалізація яких повинна базуватися на новітніх технологіях.

Важливим аспектом державної промислової політики за останні 5 років стало посилення уваги до розгортання на підприємствах галузі ринкової інфраструктури і створенню високорозвиненого і конкурентноздатного промислового комплексу.

У галузі вже створений ряд спільних підприємство з виробництва меблів, продукції деревообробки і т.п. Вигідне географічне розташування України і промисловий потенціал, створений на підприємствах лісової і деревообробної промисловості, наявність якісних місцевих лісосировинних ресурсів і кваліфікованих робітників, а також інженерно-технічних кадрів дають можливість підприємствам галузі виготовляти більше якісної продукції в короткий термін.

Створений на підприємствах галузі промисловий потенціал сьогодні цілком забезпечує потреби внутрішнього ринку в лісопильній продукції, плитних матеріалах, меблях і інших видах продукції з деревини.