24) Йоганна Гербарт

Гербарт постійно підкреслював, що педагогічна робота проводиться успішніше, якщо їй передує оволодіння педагогічною теорією. Він говорив, що педагогу потрібні широкі філософські погляди, щоб повсякденна копітка робота і обмежений індивідуальний досвід не звужували його горизонту. Мистецтво виховання набувається вчителем у повсякденній педагогічній діяльності, і тим швидше, чим глибше і грунтовніше засвоєна ним теорія виховання, вважав Гербарт. Вивчаючи педагогічну теорію, вихователь не може, звичайно, озброїтися на майбутнє готовими рецептами для різних ситуацій, він готує себе до правильного сприйняття, розуміння і оцінки явищ, з якими він зустрінеться на педагогічній роботі. Оволодіння педагогічною теорією дає вчителю можливість уникнути помилок в оцінці вихованців, стимулів та мотивів їх поведінки, значення та сутності їх вчинків; його вихованці не зможуть тоді «вражати і залякувати свого вихователя дивовижними загадками». Гербарт надавав великого значення встановленню мети виховання, в залежності від якої повинні визначатися виховні засоби. Відповідно до своєї етичної теорією, основою якої є, як зазначалося вище, моральні вічні ідеї, Гербарт вважав, що мета виховання полягає у формуванні доброчесної людини. Розглядаючи цю мету як вічну і незмінну, він мав на увазі виховувати людей, які вміють пристосуватися до існуючих відносин, які поважають встановлений правопорядок, що підкоряються йому. Педагог повинен поставити перед вихованцем ті цілі, які той поставить сам перед собою, коли стане дорослим. Ці майбутні цілі можуть бути поділені на: 1) цілі можливі, 2) цілі необхідні. Можливі цілі - це ті, які людина зможе коли-небудь поставити перед собою в області певної спеціальності. Необхідні цілі - це ті, які потрібні людині в будь-якій області його діяльності. Забезпечуючи можливі цілі, виховання має розвинути в людині різноманітну, різнобічну сприйнятливість, зробити коло його інтересів ширше і повніше, що і буде відповідати ідеї внутрішньої свободи і ідеї досконалості. Відносно ж необхідних цілей виховання зобов'язана сформувати моральність майбутнього діяча на основі ідей прихильності, права і справедливості, або, як висловлюється Гербарт, виробити в нього цілісний моральний характер. Вбачаючи сутність виховання в тому, щоб збагатити душу дитини уявленнями, Гербарт хоче вселити в неї ідеї та мотиви доброчесної поведінки та виробити у вихованця моральний характер. Процес виховання Гербарт ділить на три розділи: управління, навчання і моральне виховання. Управління має своїм завданням не майбутнє дитини, а тільки підтримання порядку в даний час, тобто в процесі самого виховання. Воно покликане придушити «дику жвавість», яка, як вважав Гербарт, властива дітям. Підтримуючи зовнішній порядок, управління створює передумови для здійснення процесу виховання. Але воно не виховує, а є хіба що тимчасовим, але обов'язковою умовою виховання. Перший засіб управління - це загроза. Але загрозою не завжди досягається потрібний ефект. Сильні діти ставлять загрозу ні в що і «відважуються на все», слабкі натури не переймаються загрозою і продовжують діяти, як їм підказують їхні бажання. Тому загроза повинна бути доповнена наглядом, який, на думку Гербарта, вельми дієві в ранні роки. Проте і найсуворіший нагляд може не дати потрібного результату: наглядає постійно шукає лазівок, щоб уникнути нагляду. Якщо нагляд посилюється, то і потреба в лазівки зростає. Необхідно застосовувати різноманітні накази і заборони, які повинні бути точними і конкретними. Для дітей, які порушують встановлені правила, слід завести в школі штрафну книгу. Гербарт вважає, що і в домашньому вихованні ведення подібної книги іноді корисно. І, нарешті, велике місце серед засобів управління дітьми Гербарт відводить покарань, в тому числі і тілесним. Система різних покарань була детально розроблена Гербарт, вона широко застосовувалася в німецьких і російських гімназіях, ліцеях французьких і середніх навчальних закладах інших країн. Відомий своєю жорстокістю реакціонер Аракчеєв, розробляючи положення про школи у військових поселеннях, теж вивчав рекомендовану Гербарт систему управління дітьми, зокрема покарання. Авторитет і любов Гербарт вважає допоміжними засобами управління. Він говорить, що ці кошти виходять за межі управління. Дух дитини схиляється перед авторитетом, який направляє зароджується волю вихованця до хорошого, відвертаючи від поганого. Але вихователь повинен йти своєю дорогою і не піклуватися про схвалення або несхвалення своїх дій з боку більш слабкою, тобто дитячої, волі. Управління повинне зайняти час дитини. «Основа управління полягає в тому, щоб зайняти дітей, ще зовсім не маючи на увазі будь-якої користі для їх духовного розвитку, час їх, у всякому разі, повинно бути, заповнено з тією єдиною метою, щоб вони не творили дурниць». Займаючи дітей, важливо відвернути їх від усяких витівок. Вся система управління дітьми, має своїм завданням відволікати їх від безладдя та порушень дисципліни, побудована у Гербарт на насильстві, на дресирування і муштрі. Він вважав, що дитина не володіє свідомістю до тих пір, поки не набуде шляхом систематичного навчання певного кола уявлень. На цій підставі він неправильно відірвав управління від морального виховання, розглядаючи управління, тобто встановлення дисципліни, тільки як умова виховання, тоді як насправді дисципліна не тільки умова, але також засіб і результат виховання.