25 Способи підвищення мовленнєвої культури

Культура мови - це ще й загально прийнятий мовний етикет : типові формули вітання, прощання, побажання, запрошення тощо. Вони змінюються залежно від ситуацій спілкування, від соціального стану, освітнього , вікового рівня тих, хто спілкується. Соціолінгвістичні, етнопсихологічні моменти донедавна не залучалися до сфери культури мови, котра розглядалася як рекомендації щодо правильності - неправильності, нормативності - не нормативності висловів. Культура мови починається з самоусвідомлення мовної особистості. Вона зароджується і розвивається там де носіям національної літературної мови не байдуже, як вони говорять і пишуть, як сприймається їхня мова в різних суспільних середовищах, а також у контексті інших мов. Тобто культура мови безпосередньо пов'язана з соціологією і психологією не тільки в плані вироблення моделей, зразків мовної поведінки, а й що до формування мовної свідомості.

Шляхи підвищення особистої культури мовлення різноманітні. Для початку слід: виробити   стійкі  навички  мовленнєвого   самоконтролю   і   само­аналізу; - не говорити квапливо - без пауз, "ковтаючи" слова; - частіше "заглядати у словник" (М.Рильський), правопис посібники зі стилістики тощо, вивчати мовлення майстрів слова; - читати вголос (особливо прозорі тексти),  із дотриманням усіх аспектів нормативності; - заучувати напам'ять художні твори, причому не тільки віршовані; оволодівати   жанрами,   видами   писемного   мовлення,   зокрема ділового мовлення; привчити   себе   до   систематичного   запису   власних   думок   та спостережень, щоденних записів, сімейних хроніки тощо; -  виробити звичку читання з "олівцем у руках" - жоден цікавий і вартісний вираз не повинен бути втрачений для вас. Шляхів до мовної досконалості безліч. Але всі вони починаються з любові до рідної мови, бажання майстерно володіти нею, з відчуттям власної відповідальності за рідну мову. 

Документ – основна одиниця ОДС

Документ(з лат зразок, взірець, доказ)-це основний вид офіційно-ділового стилю, що містить і передає інформацію, а також підтвердж її достовірність та об’єктивність.

Ф-Ї:

-інформаційна

-комунікативна

Управлінська

-пізнавальна

-правова

-загально-культурна

-історична

Документалістика – це наукова дисципліна, що вивчає структуру та властивості документів, інформаційний розвиток форм документів, методи і засоби обробки видів документів. Діловодство – це практична галузь документалістики, що вивчає правила оформлення різних видів документів.

1. За найменуванням: акт, протокол, інструкція, лист  тощо.

2.За змістом і спеціалізацією:

— загальні;

— з адміністративних питань;

— з питань планування оперативної діяльності;

— з питань підготовки та розподілу кадрів;

— спеціалізовані з фінансово-розрахункових і комер­ційних питань, — постачально-збутові, зовнішньо­торговельні тощо.

3.За призначенням:

— щодо особового складу;

— організаційно-розпорядчі;

— кадрово-контрактові;

— довідково-інформаційні;

— господарсько-договірні;

— обліково-фінансові.

4.За походженням:

— службові (офіційні) — укладаються працівниками, які офіційно уповноважені це робити від імені уста­нови, організації для вирішення службових питань;

— особисті (приватні) — укладаються будь-якою осо­бою для вирішення індивідуальних, власних пи­тань.

5. За місцем укладення:

— внутрішні — мають чинність у межах установи, де їх укладено;

— зовнішні — виступають чинником або результатом спілкування з іншими установами, організаціями, особами.

6. За напрямком (спрямуванням):

— вхідні (надходять до установи, організації, підпри­ємства, фірми);

— вихідні (адресовані за межі установи).

28 Правила укладання документів

Для складання службових документів використовується папір форматів А3 (297 х 420 мм), А4 (210 х 297 мм) та А5 (148 х 210 мм). Складання документів на папері довільного формату не дозволяється.

Усі службові документи оформлюються на бланках установи. Бланки виготовляються згідно з вимогами державних стандартів та додержанням таких правил:

o бланки повинні виготовлятися друкарським способом на білому папері або папері світлих тонів фарбами яскравого кольору;

o бланки документів повинні мати такі поля: ліве – 3-3,5см ; верхнє -2см; праве-1-1,5см; нижнє – 2см.

інтервал документа від заголовку до тексту-2 інтервали, між частинами тексту(рубриками) 1 інтервал, від тексту до дати і підпису 2 інтервали.

Нумерація сторінок почин. З 2, номер – арабськими цифрами по середині верхнього поля або у верхньому правому кутку.

Більшість документів обов’язково друкуються, від руки можуть писатия: заява, пояснювальна записка, лист співчуття, та документи, які оформляються на формулярах.

у документах не дозволяється:

• Перносити лише дату і підпис на наступний аркуш

• Починати новий абзац на сторінці, що закінчується.

• Переносити слова на межі сторінок

• Робити закреслення, користуватися коректором, витирати неправильну інформацію

Текст документа повинен містити певну аргументовану інформацію, викладену стисло, грамотно, зрозуміло та об'єктивно, без повторень та вживання слів і зворотів, які не несуть змістового навантаження.

Відповідальність за зміст, рівень підготовки та належне оформлення документа, що візується кількома особами, несуть однаковою мірою всі ці посадові особи.