7.Терміни та професіоналізми. Їх вживання в одс

термін - це слово в особливій функції якого не тільки назвати предмет чи поняття. Характеризуються терміни величиною точністю значення, емоційністю та експресивністю нейтральності. Терміни вживаються в трьох стилях: науковий, публіцистичний, офіційно-діловий. професіоналізми — слова, що їх уживають люди, об'єднані певною виробничою діяльністю, тобто слова, притаманні мовленню представників певної професії. Офіційно-діловий стиль потребує максимально точного викладення думки, це має запобігти подвійному або неточному різнобічному тлумаченню змісту документів. Лексика офіційно-ділового стилю є термінологізованою за рахунок спеціальних сталих виразів та термінів: дипломатичних, юридичних, законотворчих, суспільно-політичних.

8. Поняття про літературну мову та діалекти

Літературна мова — це унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці.  Розрізняються письмово-книжна й усно-розмовна форми літературної мови, виникнення, співвідношення й взаємодія яких підкоряються певним історичним закономірностям. Діале́кт — різновид мови, що вживається як засіб порозуміння особами, пов'язаними між собою територією, фаховою або соціальною спільністю. Відтак, розрізняють територіальний і соціальний різновиди діалектів. Територіальний діалект — різновид національної мови, якому властива відносна структурна близькість і який є засобом спілкування людей, об'єднаних спільністю території, а також елементів матеріальної і духовної культури, історично-культурних традицій, самосвідомості. Наприклад, хижа, вуйко, файно, когут. Соціолект — це мова, якою розмовляє певна соціальна група, соціальний прошарок або яка переважає всередині певної субкультури.

9.Джерела української фразеології

Українська мова здавна славиться багатою фразеологією. Не усталені в мові вислови, прислів'я й приказки, різні жартівливі й анекдотичні вирази, крилаті слова тощо. У них відбита глибока мудрість народу, його вікова культура, боротьба проти неправди, кривди. Джерелом виникнення фразеологізмів в українській літературній мові є:

вислови з -античної культури: золотий вік (щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ (несподіване багатство); сіль землі (кращі люди свого часу) -переклади видатних людей: Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д. Ібаррурі)- переклади крилатих виразів російських письменників: Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться (М. Гоголь) переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: Бути чи не бути (В. Шекспір). біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока;

10.Види фразеологізмів. Вживання фразеологізмів в одс

Фразеологізм - стійке за складом і структурою, лексично неподільне і цілісне за значенням словосполучення або пропозицію, яка виконує функцію окремої лексеми (словникової одиниці). види фразеологізмів: фразеологічні зрощення (ідіоми), фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення. Фразеологія ділової мови – це сукупність стійких, цілісних за складом і лексичним значенням словосполучень, наприклад: вузьке місце, питома вага, нагальна потреба, на повну потужність, наводити приклад, з огляду на сказане, класти в основу, громадська думка, у багато разів. До типових фразеологізмів, які вживають в офіційно-діловому стилі мови,належать: власне книжні фразеологічні одиниці (вводити в оману, дамоклів меч, відволікати увагу, віддавати належне, для більшої переконливості, дошкульне місце).