
- •1.Загальні закономірності розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів, їхня суть та об'єктивний характер.
- •2.Місце регіональної економіки в системі наук
- •3.Вплив глобалізації та регіоналізації на формування та розвиток господарства регіонів.
- •4.Соціально-демографічний і трудовий потенціал України.
- •5.Динаміка чисельності та статево-вікова структура населення України, регіональні особливості формування.
- •6.Охарактеризуйте земельні ресурси України.
- •7.Водні ресурси України, їх значення та регіональні проблеми раціонального використання.
- •8.Мінеральні ресурси України, їхня структура та економічна оцінка.
- •9.Структурна трансформація національної та регіональної економічних систем.
- •10.Вугільна промисловість України, її значення, особливості розміщення, сучасний стан та перспективи розвитку.
- •11.Електроенергетика України, її значення та сучасна структура виробництва і споживання електроенергії.
- •12.Металургійний комплекс України, його значення структура, сировинна та паливна бази.
- •13.Транспортний комплекс України.
- •14. Хімічний комплекс України, його структура, сировинна база й регіональні особливості територіальної організації основних галузей.
- •17.Східний економічний район, його роль в економіці України, галузі спеціалізації та особливості їхнього розміщення
- •18.Охарактеризуйте природо ресурсний потенціал Причорноморського економічного району
- •19 Охарактеризуйте економічний розвиток Придніпровського економічного району.
8.Мінеральні ресурси України, їхня структура та економічна оцінка.
Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил.
За характером використання: Паливно-енергетичні – буре і кам’яне вугіллянафта, газ, торф, горючі сланці.Рудні – залізна руда, марганцеві, хромітові,олов’яні.Нерудні – кух сіль, скамородна сірка, каолін, вогнетриви. На їх базі розвиваються такі важливі галузі промислового виробництва, як чорна і кольорова металургія, електроенергетика, машинобудування, хімічна промисловість та ін.
В структурі паливних ресурсів України домінує кам'яне і буре вугілля, запаси якого за на 1997 р. складають 45,7 млрд. т і є цілком достатніми для забезпечення власних потреб. Основні запаси кам'яного вугілля зосереджені в Донецькому і Львівсько-Волинському басейнах; бурого вугілля — переважно в Дніпровському басейні.
В Україні виявлено 307 родовищ нафти і газу, які зосереджені переважно на північному сході країни, у Прикарпатті і Причорномор'ї. Початкові розвідані запаси становили понад 3,4 млрд. т умовного палива. На Державному балансі запасів знаходиться 127 родовищ метану вугільних родовищ.
Загальні запаси залізних руд України оцінюються в 27,4 млрд. т, а прогнозовані — у 20 млрд. т. Основні родовища зосереджені в Криворізькому та Кременчуцькому басейнах, Білозерському залізорудному районі та Керченському. Країна посідає одне з провідних місць у світі за запасами марганцю, які становлять 2,28 млрд. т.
Україна має певні запаси руд кольорових металів. Запаси нікелю невеликої потужності зосереджені у Вінницькій, Кіровоградській та Дніпропетровській областях; ртуті — у Донбасі і Закарпатті; титану — в Житомирській, Київській, Черкаській, Дніпропетровській областях, на узбережжі Чорного та Азовського морів; бокситів — у Дніпропетровській області; алунітів — у Закарпатті; нефелінів — у Приазов'ї. Розробку золоторудного родовища розпочато в Закарпатті.
Україна багата на металічні корисні копалини, серед яких: кухонна сіль, самородна сірка, вогнетривкі глини, високоякісний каолін, облицювальний камінь тощо. Великі запаси калійно-магнієвих солей (близько 2,7 млрд. т) зосереджені в Івано-Франківській та Львівській областях.
У перспективі здійснюватиметься розвідка нових для України корисних копалин — золота, міді, хрому, свинцю, цинку, молібдену, рідкісноземельних металів, фосфоритів тощо. Це дасть змогу за існуючими прогнозними оцінками збільшити експортні можливості вітчизняної мінерально-сировинної бази у 1,5—2 рази та скоротити імпорт сировини на 60—70%.
9.Структурна трансформація національної та регіональної економічних систем.
Трансформаційні зміни в економіці України є невід'ємним елементом становлення ринкового типу господарювання.
Напрями забезпечення структурних зрушень економіки:лібералізація економіки;стабілізація фінансів і грошової системи;приватизація, розвиток підприємництва;структурна перебудова економіки, її інтеграція в світове господарство;створення конкурентного ринкового середовища;активна соціальна політика.
Регіональні економічні системи є складно структурованими комплексами, всі елементи яких знаходяться у певних внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язках, що визначають особливості функціонування національної системи господарства в цілому. Структурна трансформація економіки - система узгоджених між собою заходів, спрямованих на зміну структури економіки з метою зростання обсягів конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва й вирішення на цій основі соціальних завдань.
У господарській практиці виникають певні форми власності. Більшість економістів і правознавців виокремлюють дві основні форми власності — приватну та державну. Організаційно-правові форми господарювання передбачені законодавством України:приватне підприємство;підприємство;комунальне підприємство;державне підприємство;підприємство, засноване на змішаній формі власності.
Галузева структура господарства є безпосереднім відображенням процесу суспільного поділу праці з урахуванням функціональних відмінностей між окремими галузями.
Економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо.
Галузь господарства — це діяльність сукупності виробничих одиниць, що беруть участь у переважно однакових або подібних видах виробничої діяльності, їх поділяють на певні укрупнені (комплексні) галузі.
За класифікацією Держкомстату України, до промисловості віднесено 17 галузей: електроенергетику, паливну, атомну промисловість, чорну металургію; кольорову металургію, хімічну і нафтохімічну, машинобудування та металообробку, лісову, деревообробну і целюлозно-паперову, будівельних матеріалів, скляну й фарфорово-фаянсову, легку, харчову, мікробіологічну, борошномельно-круп'яну і комбікормову, медичну, поліграфічну.
Міжгалузевий комплекс — це сукупність видів діяльності, здійснюваних у певному місці і об'єднаних у конкретну групу (підсистему) тісними виробничими, комерційними та іншими зв'язками.
Територіальна організація господарства відображає територіальні форми існування його економічної системи та взаємозв'язку її складових, а також значно зумовлює специфіку управління господарською системою. Головними елементами територіальної структури господарства виступають: економічні райони, підрайони, локальні виробничі утворення у вигляді промислових вузлів, центрів, пунктів. Особливе місце посідають територіально-виробничі комплекси, які утворюються підприємствами або установами з тісними інформаційними, господарськими чи іншими взаємозв'язками.