18.Охарактеризуйте природо ресурсний потенціал Причорноморського економічного району

У цілому район небагатий на мінерально-сировинні ресурси. З енергетичних тут виявлені незначні поклади нафти і газу у-північній частині Криму. Перспективними є запаси цих корисних копалин у шельфовій зоні Чорного та Дзовського морів. Значний потенціал у районі вітрових ресурсів і сонячної енергії, що може використовуватися для виробництва електроенергії.

Рудні й нерудні корисні копалини представлені Керченським родовищем залізних руд, запасами різних солей у Сиваші, солоних озерах і Чорноморських лиманах, а також найкращими за якістю флюсовими вапняками, різними видами будівельної сировини.

Основою водних ресурсів району є нижні течії великих річок, які не задовольняють повністю його потреби. Водозабезпеченість району нижча за середню для України у шість разів.

Частка лісових ресурсів Причорноморського району дуже незначна. До того ж тільки у Криму є природні ліси, а в інших областях понад 70 % становлять штучні насадження.

Важливе значення для економіки району мають біологічні ресурси Чорного та Азовського морів.

Переважання рівнинних просторів Причорноморської і Північнокримської низовини, що обрамлені з північного заходу відрогами Подільської височини, а з південного сходу — Кримськими горами, створює зручні умови для механізації сільськогосподарських робіт, прокладання сухопутних шляхів сполучення. Теплий клімат з тривалим вегетаційним періодом (220—240 днів), земельні угіддя з родючими чорноземними та каштановими грунтами створюють умови для вирощування теплолюбних культур помірного поясу, а на Південному узбережжі Криму — деяких субтропічних рослин. Негативним чинником є недостатнє зволоження території та часті посухи, суховії, пилові бурі. Тому необхідний цілий комплекс заходів, аби зберегти вологу, ґрунти від ерозії, а також розширювати зрошувальні системи.

У межах району унікально поєднуються рекреаційні ресурси. Передусім, це теплі моря, чудові пляжі й сприятливий клімат морських узбереж, а також лікувальні грязі озер, лиманів, мінеральні джерела, мальовничі ландшафти гір, природозаповідні та історико-культурні об'єкти.

19 Охарактеризуйте економічний розвиток Придніпровського економічного району.

Аналіз сучасного стану економіки Придніпровського економічного району свідчить про наявність диспропорцій в її розвитку: зменшення обсягів видобутку основних корисних копалин; небезпечні еколого-економічні тенденції в землекористуванні; дефіцит паливних, водних і лісових ресурсів; недостатній рівень розвитку соціальної сфери; посилення дезінтеграції економічного простору; недосконалість внутрішньогалузевої структури економіки, окремих її сфер та галузей; необґрунтоване посилення сировинної спрямованості структури господарського комплексу; порушення пропорцій між виробничою і невиробничою сферами; розбалансованість пропорції між сферами АПК; загострення екологічних проблем.

Основними напрямками стабілізації виробництва Придніпров'я є:

• підвищення ефективності районного виробництва через структурну перебудову промисловості, зменшення її ресурсомісткості;

• фінансове оздоровлення економіки району за допомогою важелів, які впливають на платоспроможність підприємств і населення;

• підтримка реального сектора економіки через державне фінансування й пільгове кредитування розвитку пріоритетних галузей;

• стимулювання інвестиційної діяльності, зокрема прямих іноземних інвестицій у базові галузі промисловості і сільського господарства;

• послаблення залежності від паливно-енергетичних ресурсів у результаті зниження рівня енергомісткості та матеріаломісткості продукції;

• створення необхідної законодавчої та нормативної бази щодо стимулювання експорту готової високотехнологічної продукції на противагу вивозу гірничо-рудної сировини;

• прискорений розвиток соціальної сфери і суттєве поліпшення життєвого рівня населення (збільшення реальних доходів, підвищення рівня охорони здоров'я населення);

• поліпшення екологічної ситуації за рахунок створення ефективних очисних комплексів, рекультивації порушених природних ландшафтів, впровадження системи екологічного моніторингу;

• використання науково-технічного й виробничого потенціалу району для створення технопарків;

• прискорений розвиток малих і середніх міст та обмеження зростання великих міст.

20. Основні форми зовнішніх економічних зв’язків України.

Основні форми міжнародного співробітництва країн світу:

• рівноправна і взаємовигідна міжнародна торгівля товарами і послугами (зовнішня торгівля);

• науково-технічне співробітництво;

• спільна участь заінтересованих країн в освоєнні природних ресурсів та будівництві промислових об'єктів на території інших держав;

• торгівля технологіями або спеціалізація країн на виробництві комплектуючого обладнання;

• надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних тощо;

• наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

• іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;

• надання кредитів і позик;

• створення спільних підприємств з іншими країнами;

• підприємницька діяльність на території держави, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності;

• товарообміни (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;

• міжнародний туризм і не заборонені законодавством види діяльності;

• міжнародний рух робочої сили, пов'язаний з міграційними процесами населення між країнами;

• спеціалізація і кооперування виробництва;

• культурні зв'язки між країнами світу.