
- •3. Розвиток Афінської демократії у VII-V ст. До н.Е.
- •5. Завоювання Александра Македонського. Епоха еллінізму
- •6.Античні міста-держави в Північному Причорноморї
- •7. Іраномовні племена на території України в і тис. До н.Е. (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •8. Етногенез слов'ян. Розселення словянських племен на території України
- •9. Антична культура та її вплив на розвиток народів Європи
- •10. Римська імперія в і-іі ст.
- •11. Падіння Римської імперії та його наслідки
- •12. Франкська держава: основні етапи та особливості розвитку
- •15. Галицько-Волинське держава в хііі – на поч. ХіVст.
- •16. Хрестові походи - причини і наслідки, перебіг
- •17. Візантійська імперія: особливості історичного розвитку.
- •18. Арабське завоювання Піренейського півострова
- •19. Українські землі в складі вкл
- •20.Утворення і розвиток Московської держави.
- •21. Гуситський рух: ідеологія та представники
- •22. Середньовічні міста - самоврядування (магдебурзьке право), цехи, ремесло і торгівля
- •23. Столітня війна: передумови, основні етапи, результати
- •25. Великі географічні відкриття: причини, перебіг, наслідки
- •26.Реформація та Контрреформація в Європі.
- •27. Політичний розвиток Польської держави в XV — в середині XVII ст.
- •28. Особливості розвитку українських земель у складі Речі Посполитої (до сер. 17 ст.)
- •29 Укр. Козацтво у 16 – першій пол. 17 ст. Запорізька Січ.
- •30. Тридцятилітня війна 1618-1648
- •III. Шведський період війни (1630-1635).
- •IV. Франко-шведський період війни (1635-1648).
- •31. Англійська революція XVII ст. Основні етапи та історичне значення
- •32. Українська культура у 16-17 ст.
- •33. Національно-визвольна війна під проводом б. Хмельницького: причини, етапи, наслідки
- •34 Хмельниччина в українській історіографії
- •35 Укр. Землі у 2-й пол. 17 ст. «Руїна»
- •36. Гетьманщина на зламі хvii-XVIII ст. І. Мазепа
- •8 Липня 1709 р. Відбулася вирішальна Полтавська битва, під час якої війська Карла XII та і.Мазепи зазнали поразки.
- •2 Жовтня 1709 р. Мазепа помер.
- •37. Слобідська україна в 17-18 ст.
- •38. Політика російського царизму на українських землях у хvііі ст.: обмеження політичної автономії та ліквідація козацтва
- •41. Просвітництво: основні ідеї та представники
- •42. Війна за незалежність північноамериканських колоній і утворення сша
- •4 Липня 1776 р. Декларація була схвалена конгресом. Закінчився ко-лоніальний період - почалася істо-рія Сполучених Штатів Америки.
- •43. Французька революція кінця XVIII ст. - основні етапи, діячі та результати
- •44. Наполеонівські війни та їх наслідки
- •47. Національне Відродження слов'янських народів: основні етапи та діячі
- •49. Реформи 1860-х-1870-х рр. У Російській імперії
- •1861 Олександр іі видав маніфест яким скасував особисту кріпосну залежність селян.
- •50. Громадсько-політичне життя на західноукраїнських землях др.. Пол.. Хіх ст.: москвофіли та народовці
- •51. Український національний рух в Надніпрянській Україні в наприкінці XIX – початку XX ст.
- •52. Система міжнародних відносин наприкінці XIX - на початку XX ст.
- •53. Перша світова війна: основні етапи, причини, учасники
- •1916Р. "Верденська м'ясорубка". Брусиловський прорив. Битва на р. Соммі.
- •54. Українські землі в роки і св (1914-1918)
- •55. Пари́зька ми́рна конференція. Версальська система договорів.
- •56. Революція і громадянска війна в Росії (1917-1921рр.)
- •57. Українська національна революція 1917-1921 рр.: - основні етапи, діячі, досягнення і прорахунки.
- •58. Українська революція 1917-1921 рр. У вітчизняній історіографії
- •59. Утворення зунр: українсько-польська війна 1918-1919 рр.
- •61. Голодомор 1932-1933р.
- •62. Західноукраїнські землі 1919–39-х рр.
- •63. Укр.. Культура в 20-30-х рр. XX ст.
- •65 Нацистська Німеччина: внутрішня і зовнішня політика.
- •66. Суспільно-політичний розвиток Італії в міжвоєнне двадцятиріччя
- •67. Польща в міжвоєнні роки — еволюція політичної системи
- •Познанщина і частина Помор'я з вузьким виходом до Балтійського моря;
- •У Верхній Сілезії, Вармії і Мазурах мав відбутися плебісцит.
- •71. Корінний злам в ході Другої світової війни (1942-1943 рр.)
- •8 Січня внаслідок наступу Червоної Армії прорвано кільце блокади навколо Ленінграда. Блокада тривала з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року — 872 доби.
- •73 Нацистський окупаційний режим в Україні (1941-1944)
- •74 Український нац. Рух в роки 2св і перші повоєнні роки
- •75. Український національно-визвольний рух 1940-х – 1950-х рр. У вітчизняній історіографії
- •77. Післявоєнний сталінський режим в україні (1945-1953)
- •1. Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 — на початку 1950-х рр.
- •79. Укр. Дисидентський та правозахисний рух у 60-х – 70-х XX ст.
- •81. Утворення кнр. Внутр. Та зовні. Політика Китаю у 80-90-х рр.
- •82 Близькосхідна криза: ґенеза та основні етапи.
- •85 Нім. Питання у 2-й пол. 20 ст. Обєднання Німеччини.
- •86. Розпад сфрю і утворення на її території нових держав
- •87. Розпад срср і здобуття Україною державної незалежності
- •88. Політичний розвиток України в 1991-2009
- •89 Причини та напрямки еміграції українців у 19-20 ст. Внесок українців у суспільне та культурне життя «нових батьківщин»
88. Політичний розвиток України в 1991-2009
Перехід від командно-адміністративної економіки до ринкових відносин спричинив загострення соціально-економічної ситуації в країні, що потягло за собою загострення політичної ситуації. Було прийнято рішення провести дострокові вибори Президента і Верховної Ради. 27 березня 1994 р. відбулись вибори до Верховної Ради України. Було обрано 338 народних депутатів, половина з яких були членами політичних партій. Найбільше місць отримали КПУ — 96, Народний Рух України — 20, СелІІУ — 18 і СПУ — 14. Головою ВР було обрано О. Мороза. Новий парламент затвердив Прем’єр-міністром В. Масола. Процес зміни політичної влади в Україні завершили президентські вибори, що відбулися в червні—липні 1994 року. У другому турі виборів перемогу здобув Л. Кучма.
У період правління Л. Кучми проведено певні ринкові перетворення, проте тривав спад виробництва, національний прибуток за 1991-1994 рр. скоротився більш як наполовину, карбованець страждав від гіперінфляції.
28 червня 1996 р. прийнято Конституцію України. У вересні 1996 Національним Банком, який очолював Віктор Ющенко, введено національну грошову одиницю гривню. Стабілізація фінансової сфери була одною з передумов відродження економіки.
У березні 1998 року парламентські вибори проведено за новою системою — мішаною (пропорційно-мажоритарною).
Вибори Президента відповідно до Конституції призначено на 31 жовтня 1999 р. До другого туру потрапили діючий президент Леонід Кучма та лідер комуністів Петро Симоненко. За Кучму проголосувало 56% виборців, за Симоненка — 38%.
Після обрання Президента відбулась зміна уряду. У грудні 1999 р. Прем’єр-міністром України призначено Віктора Ющенка. За роки його прем'єрства в економічному житті країни відбулись важливі зрушення і розпочалось економічне зростання. Визначною подією, що позитивно вплинула на прискорення державотворчих процесів і проведення реформ, було формування в складі ВРУ парламентської більшості.
16 квітня 2000 р. відбувся Всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Проте рішення референдуму так і не було втілено у життя.
Навесні 2001 р. Україну охопила політична криза, пов'язана із вбивством опозиційного журналіста Георгія Гонгадзе.
Були організовані масові демонстрації і акції протесту в рамках акції «Україна без Кучми!», які 9 березня 2001 р. навіть завершились сутичками з міліцією.
Наслідком цього стало перегрупування політичних сил в країні у 2000—2001 рр, особливо напередодні парламентських виборів 2002 р. У 2001 році відправлено у відставку увесь уряд Ющенка. Це було поштовхом до формування могутньої опозиції. Упродовж осені-зими 2001 р. відбулося формування передвиборчих блоків. Основними суперниками на парламентських виборах стали опозиційний блок «Наша Україна» і провладний блок «За єдину Україну».
Вибори у березні 2002 р. відбувалися за мішаною виборчою системою. За підсумками голосування чотиривідсотковий бар’єр подолали: блок «Наша Україна» (23,55%), Комуністична партія України (20,01 %), Блок «За єдину Україну!» (11,79%), Блок Юлії Тимошенко (7,25%), Соціалістична партія України (6,87%), Соціал-демократична партія України (об'єднана) 6,27%.
На початку роботи ВРУ нового скликання партії і блоки, що перемогли на виборах, утворили свої фракції.
Вибори Президента України 2004 р. стали переломними в історії держави. Кандидатом від влади став чинний Прем'єр-міністр України Віктор Янукович. Опозиційні сили згрупувалися навколо лідера «Нашої України» Віктора Ющенка, колишнього Прем'єр-міністра у 2000—2001 рр., прихильника реформ.
У результаті голосування 31 жовтня 2004 р. не виявив переможця, тому було призначено другий тур виборів — 21 листопада 2004 р. Після першого туру підтримати Ющенка закликали Мороз та Кінах. Голосування другого туру відбулося зі значними порушеннями і фальсифікаціями. Оприлюднені ЦВК результати про перемогу В. Януковича разюче відрізнялися від даних екзитполів, які засвідчували перемогу В. Ющенка. Обурені таким станом речей виборці відгукнулися на заклик опозиційного кандидата захистити свій вибір і вже ввечері 21 листопада зібралися на мітинг на центральній площі Києва — майдані Незалежності. З наступного дня мітинг переріс у масову мирну акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 р. і отримала назву «Помаранчева революція».
Своїм рішенням від 3 грудня 2004 року Верховний Суд України визнав недійсними результати другого туру президентських виборів і призначив переголосування другого туру на 26 грудня 2004 р.
Переголосування 26 грудня 2004 р. дало такі результати: за Віктора Ющенка проголосувало 51,99% виборців за Віктора Януковича — 44,21%. Інавгурація нового Президента України Віктора Ющенка відбулась 23 січня 2005 року.
Початок розбудови Української держави відбувався в дуже складних економічних умовах, які Україна успадкувала від минулого суспільства:
По-перше, значна частина української економіки (металургія, машинобудування) була зорієнтована в СРСР на виробництво продукції військово-промислового комплексу (ВПК) й фінансувалася центром. З розпадом Радянського Союзу фінансування припинилося, а з проголошенням нової зовнішньоекономічної доктрини Україна не потребувала такої кількості видів озброєнь.
По-друге, за роки СРСР багато галузей народного господарства України давно вичерпали свій ресурс, потребували нових вкладень і ґрунтовної перебудови, заміни застарілої техніки й обладнання (наприклад, Донбас). Останні радянські уряди активно сприяли піднесенню промисловості Кузбасу, енергетичних комплексів Сибіру, побудованих у Російській Федерації.
По-третє, українські промислові гіганти сталінських часів перетворювалися для молодої держави на екологічно небезпечні об'єкти, вимагали значних коштів для реконструкції, яких в Україні на початку 90-х рр. просто не було.
По-четверте, за останнє столітгя природні ресурси України, передусім нафта й газ, були значною мірою вичерпані, придбати їх наша держава могла тільки за світовими цінами.
Таким чином, на початок 90-х рр. Україна залишалася без централізованого фінансування, із застарілим технічним парком, вичерпаними енергетично-палив ними ресурсами та конкурентно неспроможним виробництвом. Історичного досвіду виходу з такої ситуації ще не було. Почався важкий шлях спроб та помилок. У серпні 1992 року Україна вийшла із рублевої зони, увівши в обіг тимчасовий купоно-карбованець. Уникнути руйнів¬них процесів в економіці не вдалося. Протягом 1994 року рівень інфляції зріс майже в 103 рази й становив більше, ніж 10 200%. Таких масштабів гіперінфляції не бачила жодна країна світу. Криза охопила всі сфери суспільного життя й поставила під загрозу саме існування незалежної України.
Катастрофічно падав економічний рівень республіки. За 1991-1995 рр. зазнала руйнування система соціальної допомоги населенню.
У середині 90-х років в Україні визріли умови для проведення аграрної реформи. До початку 1995 р. свій статус змінили 8,8 тис. колгоспів (94 % загальної чисельності). Серед них розпаювання майна здійснили 8,3 тис. господарств. На їхній основі виникло 6,5 тис. колективних підприємств із правом власності їхніх членів на частину майна (пай), а також 1,2 тис. селянських спілок і кооперативів, 175 акціонерних товариств. Однак усі ці процеси не привели до створення ефективних фермерських господарств, тому що з акціонування був виключений головний засіб виробництва — земля. Продуктивність праці в колективних сільськогосподарських підприємствах за 10 років скоротилася більше ніж удвічі. Середньорічні темпи скорочення виробництва в КСП у 1991 — 1994 рр. складали 9,5 %.
У листопаді 1994 р. Президент Л. Кучма видав указ «Про негайні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва». У ньому передбачалося вирішення трьох основних проблем аграрної реформи: приватизації, оцінки й ринку землі. Тепер селянин міг сам вирішити, чи залишити свій пай у колективному господарстві або акціонерному товаристві на умовах оренди, чи заснувати приватне сімейне господарство фермерського типу.
Протягом 1996 р. перший етап земельної реформи був фактично завершений.
Національний банк України неодноразово вдавався до кредитно-грошової емісії. Лише в 1993 р. вона в 25 разів перевищила рівень 1992 р. У1995 р. стали застосовувати мільйонні купюри. Стрімке падіння курсу купоно-карбованця посилювало зневіру населення до вітчизняної грошової одиниці, яке більше довіряло іноземній валюті. Неприпустимо низький курс української грошової одиниці створив необмежені можливості для пограбування національних ресурсів. За 1990-1994 рр. вироблений в Україні національний продукт скоротився майже на 58 %. В умовах гіперінфляції відбувалася масова бартеризація внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Причому, як правило, імпортні поставки здійснювались за завищеними цінами. У цій складній ситуації Кабінет Міністрів одночасно намагався зупинити спад виробництва і загальмувати інфляційні процеси. В результаті не вирішувалася жодна з цих проблем.
Для обмеження знецінення купоно-карбованця уряд Кравчука-Звягільського запровадив фіксований курс купонів по відношенню до долара, підняв ставку прибуткового податку з громадян, яка сягнула 90 %. Наслідком стало розширення „тіньової" економіки, згортання виробничої й комерційної діяльності, посилення корупції в державному апараті, відплив капіталів за кордон.
Економічну кризу в Україні спричинив цілий ряд факторів. Перш за все Україна від СРСР успадкувала такі риси, як монополізм, екстенсивний шлях розвитку, диспропорційність, для подолання яких потрібен тривалий час. Економіка республіки була тісно пов'язана з загальносоюзним господарським комплексом. Основна частина її товарної продукції орієнтувалася на продовження виробничого процесу в інших республіках. Тому розрив усталених економічних зв'язків боляче вдарив по виробництву. Науково-технічна й технологічна відсталість та низька конкурентоспроможність не дозволили швидко інтегруватися у міжнародний поділ праці. Хибною також виявилась орієнтація на Європу. З часом виявилося, що вітчизняні товари неконкурентоспроможні, і в Європі нас ніхто не чекає. Тому недоцільно було відмовлятися від ринку СНД, який швидко захоплювали інші держави. Для промисловості України характерна її висока енергоємність, а отже, не маючи достатніх власних родовищ нафти й газу, вона залежить від держав - постачальників енергоресурсів. Ситуація ускладнилась особливо після того, як Україна стала платити за нафту й газ реальну ціну.
Негативну роль відіграють ряд суб'єктивних факторів. Значна частина суспільства, і в першу чергу керівництво республіки, психологічно була не готова до економічних перетворень. Реформи не мали достатнього наукового підґрунтя. Українські економісти й політики були недостатньо знайомі з законами ринкової економіки. Слабкою залишалася правова база ринкових перетворень: багато законів відірвані від реалій, нечіткі, нерідко суперечать один одному. У законотворчій діяльності народні обранці нерідко керуються не економічною доцільністю, а власними амбіціями, чи власними інтересами, а не загальнодержавними. Дестабілізуючим чинником виступає політичне протистояння, небажання йти на певні компроміси.