
- •3. Розвиток Афінської демократії у VII-V ст. До н.Е.
- •5. Завоювання Александра Македонського. Епоха еллінізму
- •6.Античні міста-держави в Північному Причорноморї
- •7. Іраномовні племена на території України в і тис. До н.Е. (кіммерійці, скіфи, сармати)
- •8. Етногенез слов'ян. Розселення словянських племен на території України
- •9. Антична культура та її вплив на розвиток народів Європи
- •10. Римська імперія в і-іі ст.
- •11. Падіння Римської імперії та його наслідки
- •12. Франкська держава: основні етапи та особливості розвитку
- •15. Галицько-Волинське держава в хііі – на поч. ХіVст.
- •16. Хрестові походи - причини і наслідки, перебіг
- •17. Візантійська імперія: особливості історичного розвитку.
- •18. Арабське завоювання Піренейського півострова
- •19. Українські землі в складі вкл
- •20.Утворення і розвиток Московської держави.
- •21. Гуситський рух: ідеологія та представники
- •22. Середньовічні міста - самоврядування (магдебурзьке право), цехи, ремесло і торгівля
- •23. Столітня війна: передумови, основні етапи, результати
- •25. Великі географічні відкриття: причини, перебіг, наслідки
- •26.Реформація та Контрреформація в Європі.
- •27. Політичний розвиток Польської держави в XV — в середині XVII ст.
- •28. Особливості розвитку українських земель у складі Речі Посполитої (до сер. 17 ст.)
- •29 Укр. Козацтво у 16 – першій пол. 17 ст. Запорізька Січ.
- •30. Тридцятилітня війна 1618-1648
- •III. Шведський період війни (1630-1635).
- •IV. Франко-шведський період війни (1635-1648).
- •31. Англійська революція XVII ст. Основні етапи та історичне значення
- •32. Українська культура у 16-17 ст.
- •33. Національно-визвольна війна під проводом б. Хмельницького: причини, етапи, наслідки
- •34 Хмельниччина в українській історіографії
- •35 Укр. Землі у 2-й пол. 17 ст. «Руїна»
- •36. Гетьманщина на зламі хvii-XVIII ст. І. Мазепа
- •8 Липня 1709 р. Відбулася вирішальна Полтавська битва, під час якої війська Карла XII та і.Мазепи зазнали поразки.
- •2 Жовтня 1709 р. Мазепа помер.
- •37. Слобідська україна в 17-18 ст.
- •38. Політика російського царизму на українських землях у хvііі ст.: обмеження політичної автономії та ліквідація козацтва
- •41. Просвітництво: основні ідеї та представники
- •42. Війна за незалежність північноамериканських колоній і утворення сша
- •4 Липня 1776 р. Декларація була схвалена конгресом. Закінчився ко-лоніальний період - почалася істо-рія Сполучених Штатів Америки.
- •43. Французька революція кінця XVIII ст. - основні етапи, діячі та результати
- •44. Наполеонівські війни та їх наслідки
- •47. Національне Відродження слов'янських народів: основні етапи та діячі
- •49. Реформи 1860-х-1870-х рр. У Російській імперії
- •1861 Олександр іі видав маніфест яким скасував особисту кріпосну залежність селян.
- •50. Громадсько-політичне життя на західноукраїнських землях др.. Пол.. Хіх ст.: москвофіли та народовці
- •51. Український національний рух в Надніпрянській Україні в наприкінці XIX – початку XX ст.
- •52. Система міжнародних відносин наприкінці XIX - на початку XX ст.
- •53. Перша світова війна: основні етапи, причини, учасники
- •1916Р. "Верденська м'ясорубка". Брусиловський прорив. Битва на р. Соммі.
- •54. Українські землі в роки і св (1914-1918)
- •55. Пари́зька ми́рна конференція. Версальська система договорів.
- •56. Революція і громадянска війна в Росії (1917-1921рр.)
- •57. Українська національна революція 1917-1921 рр.: - основні етапи, діячі, досягнення і прорахунки.
- •58. Українська революція 1917-1921 рр. У вітчизняній історіографії
- •59. Утворення зунр: українсько-польська війна 1918-1919 рр.
- •61. Голодомор 1932-1933р.
- •62. Західноукраїнські землі 1919–39-х рр.
- •63. Укр.. Культура в 20-30-х рр. XX ст.
- •65 Нацистська Німеччина: внутрішня і зовнішня політика.
- •66. Суспільно-політичний розвиток Італії в міжвоєнне двадцятиріччя
- •67. Польща в міжвоєнні роки — еволюція політичної системи
- •Познанщина і частина Помор'я з вузьким виходом до Балтійського моря;
- •У Верхній Сілезії, Вармії і Мазурах мав відбутися плебісцит.
- •71. Корінний злам в ході Другої світової війни (1942-1943 рр.)
- •8 Січня внаслідок наступу Червоної Армії прорвано кільце блокади навколо Ленінграда. Блокада тривала з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року — 872 доби.
- •73 Нацистський окупаційний режим в Україні (1941-1944)
- •74 Український нац. Рух в роки 2св і перші повоєнні роки
- •75. Український національно-визвольний рух 1940-х – 1950-х рр. У вітчизняній історіографії
- •77. Післявоєнний сталінський режим в україні (1945-1953)
- •1. Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 — на початку 1950-х рр.
- •79. Укр. Дисидентський та правозахисний рух у 60-х – 70-х XX ст.
- •81. Утворення кнр. Внутр. Та зовні. Політика Китаю у 80-90-х рр.
- •82 Близькосхідна криза: ґенеза та основні етапи.
- •85 Нім. Питання у 2-й пол. 20 ст. Обєднання Німеччини.
- •86. Розпад сфрю і утворення на її території нових держав
- •87. Розпад срср і здобуття Україною державної незалежності
- •88. Політичний розвиток України в 1991-2009
- •89 Причини та напрямки еміграції українців у 19-20 ст. Внесок українців у суспільне та культурне життя «нових батьківщин»
65 Нацистська Німеччина: внутрішня і зовнішня політика.
Серед причин його появи — реваншистські настрої після поразки у війні та підписання принизливих умов Версальського миру, соціальна незахищеність більшої частини населення, реакція на більшовицьку політику експорту світової революції.
Націонал-соціалістську робітничу партію Німеччини (НСДАП), що стала центром тяжіння усіх фашистів, було створено в 1919р. Порівняно швидко її лідером став Адольф Гітлер. У 1923 р. нацисти намагались організува-ти заколот у Баварії, але зазнали поразки. У 20-х роках вони ледь існували. Швидке зростання їхнього впливу почалося в роки економічної кризи 1929-1933 pp. Основ-ні програмні положення фашистського руху в Німеччині були викладені в книзі А. Гітлера "Майн кампф" ("Моя боротьба").
Економічна криза і криза Веймарської республіки.
Прихід фашистів до влади. Криза економічна стала і кризою Веймарської республіки. Значне безробіття, масо-ве розорення селян і ремісників вимагали від влади екстре-мальних заходів для полегшення становища народу. Однак уряди, що змінювались, були у полоні застарілих схем, про-водили політику економії, урізаючи й без того незначні соціальні витрати. На падінні авторитету Веймарської рес-публіки позначилась і загальна думка, що її створенню спри-яла ганебна Версальська угода. Так чи інакше під час кризи почали набирати сили партії, що виступали проти демок-ратії, і серед них, насамперед, нацисти, які обіцяли встано-вити тверду владу і вивести країну з кризи. У 1932 р. вони стали наймасовішою політичною партією Німеччини.
Базою фашистського руху стали націоналістично налаш-товані ремісники, селяни, ветерани війни, безробітні. Під-тримку нацистам надавали впливові кола крупного капіта-лу Німеччини.
Нацистам вдалося залучити на свій бік зневірену в демократії молодь: третину членів НСДАП складали люди віком до ЗО років. Позначилась на поведінці виборців і тактика боротьби, яку використовували нацисти. Штур-мовики та есесівці нападали на мітинги політичних суперни-ків, активістів інших політичних партій, залякували насе-лення.
Фатальну для Веймарської республіки роль зіграли представники традиційної військово-бюрократичної еліти Німеччини, політичного впливу яких не було ліквідовано революцією 1918 р. Саме вони в момент, коли криза на-ближалась до кінця і з'явилися ознаки падіння популярно-сті нацистів, використали свій вплив на президента Гінденбурга, щоби той вручив мандат на формування уряду Адольфу Птлеру. 20 січня 1933 р. А. Птлер став рейхсканц-лером — главою уряду.
Становлення фашистської диктатури. Отримавши доступ до виконавчої влади, нацисти почали послідовну ліквідацію режиму політичної демократії Німеччини. Ви-користавши як привід підпал рейхстагу, ними ж організо-ваний, вони вдалися до відкритого терору проти своїх по-літичних супротивників —комуністів і соціал-демократів. Гітлер домігся, передусім, підписання Гінденбургом спе-ціального указу "Про охорону народу і держави", що лік-відував основні права громадян та надав необмежені пов-новаження каральним органам. Після цього нацисти провели нові вибори до рейхстагу, сподіваючись отрима-ти в ньому переважну більшість. Проте підсумки виборів у березні 1933 р. були для них несприятливими: комуністи і соціал-демократи, що знаходились у підпіллі, отримали 30,6% голосів виборців, нацисти —43,9%.
Відтоді принцип поділу влади, що лежав в основі Вей-марської республіки, було відкинуто, а законодавчі функ-ції передано уряду. Гітлер перебрав повноваження прези-дента Гінденбурга, який помер у 1934р. Таким чином, вся повнота влади в Німеччині опинилась у руках Гітлера. Було проведено адміністративну реформу, в результаті якої ліквідовано земельні парламенти та органи місцевого са-моврядування. Влада на всіх рівнях переходила до рук не виборних, а призначуваних чиновників.
У 1933 р. фактично було заборонено всі політичні партії, крім НСДАП, що злилася з державою. Партійні функціо-нери автоматично ставали державними чиновниками від-повідного рівня. Така різка зміна державного ладу та суспільного життя супроводжувалась насиллям І спричи-нила посилення каральних органів держави. Штурмові (СА) та охоронні (СС) загони стали частиною цього апарату на-силля. У країні було створено таємну поліцію (гестапо), аз 1933 р. по всій кра'їні з'явились концентраційні табори для утримання в них неугодних режимові людей. Фашисти ліквідували основні політичні права громадян — право на свободу слова та зібрань, недоторканність житла, таємни-цю листування.
Економічна політика нацистів. Важливі зміни від-булися і в економіці Німеччини. Уряд Гітлера пішов на нечуване для мирного часу розширення державного ре-гулювання господарського життя з метою виходу із кризи.
Коштом держави було розгорнуто будівництво загаль-нонаціональної мережі швидкісних автострад, що дозво-лило відразу скоротити кількість безробітних та пожвави-ти будівельну індустрію. Пізніше основну увагу було приділено прискореному розвитку військової промисло-вості. Військові витрати збільшились із 620 млн рейхсма-рок до 15,5 млрд в 1933-1938 pp. З метою стимулювання економічного зростання вводились податкові пільги. У ре-зультаті одночасного зростання витрат та зниження податків виник дефіцит бюджету, який покривався випус-ком паперових грошей. Щоб не допустити їх знецінення та зростання цін, уряд ввів контроль над цінами та зарпла-тою і почав поступовий перехід до карткової системи роз-поділу. Це збільшило масштаби державного регулювання економіки.
Особливістю економіки нацистської Німеччини було пряме адміністративне регулювання господарства державою. Для цього усіх підприємців було об'єднано в галузеві картелі та підпорядковано імперському міністру господар-ства. Коли в 1936 р. прийняли чотирирічний план розвит-ку військової промисловості, уповноваженим з реалізації цього плану призначили Г. Герінга. Створене ним відом-ство взяло під свій контроль всю економіку країни. Дер-жава стала безпосереднім володарем багатьох підприємств, конфіскованих у більшості випадків в євреїв у ході "арії-зації" промисловості.
Фашистська держава встановила контроль над ринком робочої сили та трудовими відносинами. В нацистській Німеччині було ліквідовано профспілки, а замість них утво-рено Німецький робітничий фронт, що об'єднував робіт-ників і роботодавців. Керівники підприємств ставали "вож-дями трудового колективу", а контроль над трудовими відносинами перейшов до спеціальних "опікунів праці", які призначалися урядом. Контроль над заробітною платою було доповнено введенням загальної трудової повинності.
Під жорсткий державний контроль потрапила і зовнішня торгівля. Метою її регулювання було прагнення зменши-ти залежність Німеччини від імпорту.
До початку Другої світової війни економіка Німеччини зазнала кардинальних змін. За умови збереження приват-ної власності було суттєво обмежено свободу підприємни-цтва; ринки товарів, послуг та праці замінено державною регламентацією. Ринкова економіка практично перестала функціонувати. Увесь комплекс цих заходів прискорив вихід Німеччини з кризи. У 1935 р. вона досягла докризо-вого рівня виробництва, а в 1939р. значно перевищила його. Скоротилося безробіття: в 1933р. воно складало 6 млн чоловік, у 1938 р. —429,5 тис. Але в самому виході з кризи не було нічого феноменального — з 1933 року всі країни Заходу вступили в смугу економічного пожвавлення.
Масове насильство. Репресії. Життя у фашистській Німеччині було далеким від омріяних картин, створених пропагандою. Насилля стало масовим: тільки до початку 193 5 р. було вбито більше 4200 противників нацизму, ареш-товано 515 тис. чол. На початок 1939 р. в ув'язненні зна-ходилось понад 300 тис. осіб. Сотні тисяч німців емігрували, у тому числі цвіт творчої інтелігенції, — фізик Альберт Ейнштейн, письменники Томас і Генріх Манни, Ліон Фейхт-вангер, Бертольд Брехт, композитори Ган Уйснер, Отто Клемперер, Пауль Хіндеміт.
Антисемітизм став офіційною політикою фашистської держави. Вже з весни 1933 р. почався організований вла-дою бойкот усіх установ, що належали євреям. У 1935 p.. було прийнято серію законів, що позбавляли їх німецького громадянства і забороняли займати посади в державному апараті. Було заборонено змішані шлюби. З 1939 р. євреїв почали виселяти у спеціально відведені будинки і кварта-ли (гетто), їм заборонили з'являтися у громадських міс-цях, займатися багатьма видами діяльності; вони були зо-бов'язані постійно носити на одязі нашиту жовту шести-кутну зірку. У ніч з 9-го на 10-е листопада 1939 р. влада організувала єврейський погром, жертвами якого стали десятки тисяч чоловік. Так було підготовлено грунт для знищення євреїв у Німеччині, що стало масовим явищем у роки війни. Жертвами расового божевілля нацистів ста-ли 6 млн євреїв.